Вітчизняний захист. Чим екіпірують українських бійців на передовій?

Якість проти розміру

– У що одягнені та взуті українські військові зараз?

– На початку війни українські дипломати їздили по світу з протягнутою рукою й просили, щоб дали що-небудь, бо військових не було в що вдягати. За останні ж роки у спорядженні зробили величезний ривок. Ще до Майдану, у старих нормах за якими держава робила закупівлі, опис виробу був у трьох реченнях. Під нього підходило що завгодно. Тепер вони прописані краще. Враховується якість нитки, спосіб кріплення ґудзиків, якість фурнітури.

Взагалі, важливість спорядження часто недооцінюємо. Розмір хвилі мобілізації та час її початку, пов’язані з кількістю речей на складах. Якби зараз вирішили, що потрібно призвати 100 тисяч осіб, зможемо це зробити, лише якщо маємо 100 тисяч комплектів форми й взуття.

Є недоліки. Бюджет військового відомства не до кінця профінансований. В результаті з прописаних речей, які мають видавати військовим, не все є, тому що просто немає грошей. Та ще й кошти, які все ж маємо, розкрадають. Корупційна схема тягнеться від виробника, який використовує гіршу тканину, до прапорщика, який не видає форму вчасно.

– Відсутній будь-який контроль?

– Що стосується виробників, в Україні немає системи сертифікації. Майже неможливо знайти незаангажовану лабораторію, яка б перевірила якість речей. Більш того, якщо про якість тканини ще можна сперечатися, то є банальна невідповідність лінійних розмірів. Тобто штани мають бути 56-го й на них він вказаний, а реально це 54-й, бо виробник зекономив всюди по два сантиметри й на великій партії отримав серйозний прибуток.

В Україні донедавна це виглядало так. Приїжджав військовий представник на завод, який шив речі для військових. Навіть, якби він хотів добре їх перевірити, у нього не було інструментарію. Він міг максимум з лінійкою перевірити співпадають розміри чи ні. А прийняти рішення чи купувати це, потрібно було вже на місці. Звісно, його одразу в баню, сауну, випивка, гроші й він погоджувався. Зараз цих військових представників планують прибрати.

Щодо армії, насправді, система працює так, що військовому зобов’язані видати певні предмети, але якщо їх не видали, нічого страшного не відбулося. Незрозуміло, хто винен. Крадіжки відбуваються від виробництва до видачі. Електронної бази, де б було зазначено, що отримує військовий, немає. Існує лише паперовий речовий атестат. Хто в ньому підписується? Які позиції відмічають? Ніхто не знає.

До того ж, дуже низька юридична культура військових. Вони не знають своїх прав. На сайті Кабміну є постанова, яка регулює об’єм продуктів і речей, які мають видавати. Не складно подивитися норми речового забезпечення й на цій основі вимагати потрібне. Якщо не видають, треба писати рапорт на всіх. Тоді процес рухається, особливо, якщо це масове явище. На жаль, у нас цього не відбувається.

– Після цього оперативно видають?

– Якщо твоя частина на передовій, маєш вищий внутрішній рейтинг. Тобі намагатимуться видати у першу чергу. Якщо охороняєш кордон з Румунією, отримаєш останнім.

До того ж, військовому не просто належить раз на півроку зміна форми, а й її заміна, якщо пошкодив. Але цей механізм потребує доопрацювання. Якщо б солдату по першій же вимозі видавали нову форму, ніхто б не слідкував за старою.

Наприклад, коли лінія фронту стабільна, бронежилет не може згоріти. Хоча всі вдають, що гублять речі в бою. Насправді, це спосіб їх списати. Тому, має бути механізми з виплатою компенсації, інакше безконтрольність висока.

– Як працює цей механізм?

– Бронежилети й каски дуже дорогі. Якщо військові їх гублять, вартість вираховують із зарплати. До того ж, в арміє є поняття кратність. Якщо губиш чи псуєш річ, її вартість множать на коефіцієнт. Бронежилет і каска відшкодовуються у десятикратному еквіваленті. Загубив одну каску – винен десять. Якщо губиш речі у бою, маєш написати рапорт. Тоді платити не потрібно. Але оскільки юридична культура низька, то військові цього часто не роблять. Можуть усно сказав, але це не працює. Списати тоді не можна.

Допомога іншої якості

– У новій формі з чимось не погоджуєтесь?

– Проблема, що рішення не комплексні й багато недоврахувань. Наприклад, якщо видають дощовик, на формі має бути кишеня для нього. Якщо мембранне взуття – мають бути спеціальні шкарпетки. У рюкзаку для Збройних сил зверху біля ручки два клапани на липучці. Під ними нічого немає. Насправді, там має бути отвір, щоб проводити дріт від радіостанції чи шланг гідратора для питної системи. Зовні скопіювали, цей елемент зробили, але навіщо – не зрозуміло. Отвір можна прорізати, але логічніше б зробити це одразу.

– Українську армію продовжують вдягати волонтери, чи державне забезпечення стало відчутнішим?

– Волонтерська допомога, що стосується одягу, була потрібна, але все ж не сильно. Держава, хай і небагато видавала, але всю базу. Коли прийшов, нас як не як одягнули, видали бронежилети й каски, нормально видавали продукти. Зарплати були більш-менш вчасно. Ми вдячні волонтерам за допомогу, але в принципі, військовий може самостійно ці речі купити.

– Чи це етично?

– З одного боку, держава повинна повністю одягнути солдата. З іншої, також повинна одягнути лікаря й пожежника. По закупівлях в МНС ситуація гірша. Форма горить. Просто немає такого резонансу.
Волонтери зараз не повинні допомагати трусами й шкарпетками. Краще в юридичних питаннях. Тиснути на керівництво, щоб форму видавали. Проблема в тому, що на паперах вона видається. А на ділі крадуть, списують, а потім волонтери в магазинах її ж купують.

Також логічніше було б купити генератор, ніж десять штанів. В армії його не видадуть. Він може бути лише волонтерський.

– Скільки потрібно коштів, щоб одягнути солдата?

– Усе залежить від якості речей. Можна поміститися у три тисячі гривень, але за ці гроші й черевиків не купити. Коли збирався в армію у 2014 році, мав усе своє. Враховуючи бронежилет й каску, у тисячу доларів не вклався.

– Українська форма все ж гірша, ніж закордонна?

– Не зовсім. Просто використовуємо не топові рішення по крою, а передостаннього покоління. Але головна особливість – якість тканин. Українська все ж гірша.

– Якого спорядження найбільше не вистачає на передовій?

– Бронежилети й каски потрібні, бо рятують життя. Наколінники рятують солдата від травм. Немає майже нічого для підвищення побуту військовослужбовців. Вони ж не просто там воюють, а живуть. Їм потрібно готувати їжу, сушити речі, заряджати телефони.

Якщо вже так затягнули ситуацію, варто б подумати не просто, як солдатам воювати, а як їм жити. Майже два роки кордон не рухається, а людей тримаємо у землянках. Добре було б розгортати військові бази.

В Україні всі бази були на західному кордоні, бо ворогів чекали звідти. Виявилося, що вони на сході. Тому, треба перетягувати інфраструктуру, перевозити військових, підтягувати сили. Навіть якщо завтра вирішимо ситуацію на Донбасі, Росія завжди буде під боком.

Реформа в головах

– Що посприяло якісним змінам у армії?

– Багато зробили волонтери. У президента Петра Порошенка є бажання змінити армію. Він розуміє необхідність військових реформ.

Найбільше посприяло суспільство. Армія користується його високою довірою. Суспільство пильнує, що там відбувається.

До того ж, система мобілізації – це була лотерея, у яку грало все чоловіче населення України. Батька, чоловіка чи сина могли у будь-який момент мобілізувати. Кожного цікавило усе, що пов’язане з армією, бо кожен міг туди потрапити, або там були знайомі. До війни ніхто про армію не думав. Вважали, що вона для невдах.

Зараз, коли мобілізації не буде й лишаться лише контрактники, невідомо, чи зможемо втримати цей темп. Але, з іншого боку, маємо кілька сотень тисяч людей, які пройшли через армію. Вони вважають себе частиною цієї системи. Тому багато речей контролюють.

Щоб українська армія реформувалася, у суспільстві має бути нульова терпимість до корупції в усіх сферах. Спочатку не платимо податки, розказуємо, що неправильна система й забагато треба віддавати державі, тому через схеми втікаємо, а потім нарікаємо, що армію погано забезпечують. А з яких грошей?

– Корупції в тендерах стало менше?

– Якщо корупції менше й не стало, то стало більше публічності. Раніше у суспільстві навіть питання не стояло, як для армії закуповують взуття. Зараз маємо можливість приймати участь в обговорені. Розуміємо, які угрупування за що борються. Можемо називати конкретні прізвища й добиватися розслідувань, покарань. Тому шанси реформувати систему виросли.

Ольга Головка