Рафіс Кашапов: анексувавши Крим, Путін подавився

Однак ні міжнародна спільнота, ні українська сторона жодним чином не змогли вплинути на перебіг подій.

Хоч Київ сьогодні й не відмовляється від своєї території, називаючи її «тимчасово окупованою», однак ніхто з політичної еліти не може відповісти на ключове запитання – коли та як півострів звільниться від російської експансії?

Історія Криму – це не лише велика політика. Це також тисячі історій простих людей, які у результаті агресивних дій Кремля втратили рідний дім, змушені були виїхати з регіону. Або ж через свої переконання стали політичними в’язнями, як-от у випадку з казанським татарським громадським діячем Рафісом Кашаповим.

Він разом зі своїм братом Нафісом на власному досвіді відчув, як репресивна російська машина розправляється з «неугодними».

Переслідування Кашапова з боку ФСБ розпочалось іще у 2000 р. Його сімейний бізнес у Татарстані було знищено. Братам погрожували фізичною розправою.

Рафіса неодноразово затримували правоохоронні органи. Зокрема, застосовували каральну психіатрію.

Із початком російсько-української війни на Донбасі брати Кашапови публічно осудили дії РФ. Рафіс узяв участь в організації антивоєнних мітингів на території Татарстану, оголосив голодування на підтримку ще тоді полоненої Надії Савченко і закликав татар не воювати проти українців.

Його аарештували 28 грудня 2014, незабаром після повернення з Туреччини, де організовував протести проти анексії Криму та правління Володимира Путіна в Росії.

Безпосереднім приводом до порушення кримінальної справи проти Кашапова стали записи в соціальній мережі «ВКонтакте», у яких той порівнював російський режим із гітлерівською диктатурою.

Влада кваліфікувала це як розпалювання ненависті за національною ознакою (стаття 282.1 Кримінального кодексу). За це у 2015 році суд у російському місті Набережні Човни в республіці Татарстан засудив Кашапова до трьох років колонії загального режиму. Його визнали винним у закликах до сепаратизму, розпалюванні ненависті та ворожнечі за національною ознакою.

16 вересня 2015 року Amnesty International офіційно визнала його в’язнем сумління і висунула вимогу про його негайне звільнення.

Сьогодні Кашапов на волі й намагається отримати статус політичного біженця. Він розповів Politeka, як анексія Криму змінила його життя та чи можна сьогодні говорити про повернення півострова найближчим часом до складу України.

– Ви вирішили просити політичний притулок у Франції. Чому не в Україні?

– Коли почалася ваша особиста історія протестів?

– Мої протести почалися задовго до Криму. На мене неодноразово здійснювали напади. В результаті отримав черепно-мозкову травму, в 18 місцях перелом кісток. Один із моїх соратників був убитий. Це було 12 років тому. Відтоді маю проблеми зі здоров’ям. Окрім того, двічі організовували аварію.

Один раз навіть у психіатричну лікарню відправили. Попередили, щоб не вживав жодну їжу, уколи і таблетки. Інакше звідти вийду параноїком або шизофреніком. Щойно опинився в палаті, дослухався поради, від усього відмовився.

Добре, що тоді головою з прав людини в Держдумі був Сергій Ковальов. Він підтримав мене, як і депутати міськради Татарстану. Зуміли витягнути.

– Відкрито підтримуючи кримських татар у РФ, ви хіба не розуміли наслідків?

– У 2014 році я вийшов на мітинг на захист кримських татар, української держави – якраз навпроти російського посольства. У мене був плакат «Йосип Сталін і Володимир Путін – вбивці кримських татар». Так воно і є. На той час зникло 20 кримських татар. Їх потім знайшли. Хтось був повішений, хтось убитий або покалічений.

Путін продовжує традиції Сталіна щодо кримських татар. І не тільки – щодо цілої України. Адже російські військові вдерлися на Донбас і ведуть війну. Це така сама агресія, як колись було в СРСР.

Під час мітингу біля посольства до мене підійшов консул РФ. Запитав, чи це мої листівки, які ми роздавали. Сказав, що мої. Листівки були турецькою, англійською та російською мовами – на підтримку України. Консул попередив, що після повернення в Татарстан я сяду. Але все одно повернувся.

– Чому?

– ФСБешники мені тоді сказали, щоб я прибрав свої статті з соціальних ресурсів – і мене звільнять. Я відмовився. Якщо розмістив – зробив це свідомо. Мої статті читають люди. Так має бути.

У 1552 році росіяни завоювали наше казанське ханство. Відтоді багато разів над нами проводили масовий геноцид. Зокрема, насильницьке хрещення.

Після захоплення Росією Криму в 2014 році, введення російських військ на схід України я зрозумів, що нас, татар, знищували раніше як націю, таку ж політику продовжують провадити сьогодні щодо українців і кримських татар. Про це не можна мовчати.

– Із чим мусульманин, та ще й «політичний», стикається в російській в’язниці?

– Звичайно, це не санаторій. Одного з моїх адвокатів посадили за те, що передавав від мене інформацію. Я розповідав йому, що діється в російських в’язницях: тортури, вбивства. Там протестувальники ріжуть собі горло, животи.

Відкрито говорив тюремним наглядачам, що вони створили концтабір. Ті обурювалися. Тоді поставив їм просте запитання – чому 70% ув’язнених після звільнення повертаються до в’язниці?

Отже, це не виправні колонії, а репресивна система, де знищується гідність людини, ламаються людські життя, здоров’я. Люди звільняються озлобленими. Вони почуваються другим сортом, нікому не потрібними.

– Що допомогло не зламатися за ґратами?

– Займався вправами ушу, йогою. Регулярно обливався холодною водою. За можливості читав книги і продовжував вести суспільно-політичну діяльність. Постійно писав листи – адвокатам, рідним, ЗМІ, тюркському та ісламському світові.

Багато із моїх листів не доходили. Адже півтора року сидів у одиночній камері. У мене не було зв’язку зі своїми рідними. Адвокат не може все передати.

Коли звільнявся, мені сказали, що більше ніж 300 листів від іноземців я не отримав, не кажучи про листи від громадян Росії.

– Ви отримали три роки. Кримчанин Сенцов – 20 суворого режиму. То вам ще пощастило, чи не так?

– Якщо порівнювати з Сенцовим, напевно, так, пощастило. На мій захист виступив Ердоган, Назарбаєв та ін. Проводилися акції протестів. Дуже багато було рухів. Можливо, це допомогло.

Ті, хто протестує проти окупації Криму, війни на Донбасі, отримують дуже великі терміни в РФ. Але є ж і такі, яких просто вбили – Нємцов, Політковська, Литвиненко.

Також кілька тисяч людей знищили за те, що вони засуджували політику Путіна. Їм, виходить, іще більше не пощастило – їх немає серед живих.

– Який протест сьогодні можливий у сучасній Росії?

– Якщо б хтось у РФ закликав воювати з українцями, тоді всі – патріоти. А якщо люди виступають проти війни – то проти них порушується кримінальна справа. Це ж чистий фашизм.

– Незважаючи на злочини Путіна, народ його підтримує.

– Усі російські ЗМІ останні 15 років рекламують Путіна – який він бог. Адже, коли помер Сталін – люди плакали. Так і сьогодні – всі зомбовані. Навіть серед ув’язнених панувала думка, що без Путіна розвалиться РФ. Людей перетворили на тупу масу.

– Для вас анексія Криму була несподіванкою?

– Ще за часів Єльцина та Путіна російські війська вздовж і поперек переорали Чеченську республіку своїми бомбами.

Потім таку саму військову акцію проводили щодо Грузії, Дегестану. Тож захоплення Криму для мене не було сенсацією.

Путін на той момент відчував себе безкарним. Але, захопивши Крим, він дуже помилився. Україна виявилася міцним горішком. Це не Чечня, не Грузія, а більш потужна держава, яка може дати відсіч російській агресії.

– Невже КДБіст Путін не очікував українського опору?

– Він же розраховував, що всі європейські країни залежать від російського газу. Думав, що через це підтримають його політику в Україні. Але вийшло так, що всі демократичні країни світу підтримали не його, а Україну.

– Але їхня підтримка Крим нам не повернула і війну на Донбасі не зупинила.

– Після звільнення з в’язниці я зустрівся з одним російським полковником. Він сказав, що після захоплення Криму серед людей був ура-патріотизм. А зараз через санкції там одні злидні. Поліцейським навіть дали негласну команду – не порушувати кримінальні справи проти громадян РФ. Адже за останні роки в Росії дуже зросла кількість грабежів, убивств.

Гроші в Росії заробляють лише військові, а для простого народу – це біда. Зараз там – вибухонебезпечна ситуація. Путін її загострив не лише для України, а й для своїх же громадян.

– Це може спричинити розпад РФ?

– Так. І тоді раніше колонізовані народи зможуть звільниться. Татарстан уже 560 років – колонія. Нам заборонили писати на латині. Закриваються наші татарські школи, гімназії. Обмежуються релігійні права. Дуже багатьох мусульман пачками, за будь-які протести, відправляють до в’язниць. Їм підкладають зброю, наркотики.

Наприклад, Китай – буддистська комуністична держава. Там для мусульман працює 17 телеканалів. У Росії – 25 млн мусульман. Немає жодного телеканалу, жодної централізованої мусульманської газети або радіомовлення. Це означає, що мусульмани РФ – люди другого сорту.

В економічному сенсі нас теж відкрито грабують. Така ж політика і щодо Кавказу, Поволжя, Сибіру – політика грабежу національних республік.

– У Криму зараз багато росіян. З огляду на це, чи можливе мирне повернення регіону до складу України?

– Рано чи пізно всі імперії руйнуються. Крим, Донбас буде повернуто назад Україні. Це неминуче. Як це буде – складно прогнозувати.

– Вибори в РФ можуть вплинути на ситуацію в Криму?

Усім зрозуміло, що Путін – президент назавжди. Після 18 березня він буде ще більше тиснути на громадянське суспільство. І в тому-таки Криму.

Світова історія довела, що якщо диктатор заволодів владою, то діє щодо своїх громадян жорстоко.

– Чи можуть західні санкції втихомирити його імператорський запал?

– Тварина, загнана в кут, починає кусатися. Путін своїми діями душить людей. Тому ситуація може вибухнути. Люди бачать усе. Санкції можуть допомогти розвалити РФ. Але останнім часом також багато російської молоді беруть участь у протестах. Це доводить, що з’явилося нове покоління, яке не погоджується з політикою Путіна.

– Чи стала Україна за останні чотири роки сильнішою?

– Українці після розпаду СРСР до кінця не були сформовані як нація. Тривалий час не знали, куди хочуть іти. Російська імперія не давала їм відкрити очі. Та й ЗМІ постійно зомбували український народ.

Багато хто й досі не розмовляє українською мовою. Ще не отямились, не усвідомили, що вони – велика українська нація.

Хоча зараз видно позитивні зміни. У 2014 році ще не було такої єдності. Зараз її більше.

Хто говорить, що Україні краще без Криму і Донбасу – зрадники. Якщо сьогодні ти віддав Крим, то завтра станеш рабом Російської імперії. Про це не слід забувати.

Романія Горбач