Сергій Старенький про трагічну ДТП у Харкові, відеофіксацію та армію Авакова

Аварія сталася увечері 18 жовтня на розі Сумської та провулку Мечникова. За даними слідства, за кермом Lexus RX 350, який після зіткнення з Volkswagen Touareg врізався в пішоходів, була 20-річна студентка ХНУ імені Каразіна Олена Зайцева. Автомобіль дівчини намагався на великій швидкості проїхати перехрестя на червоне світло світлофора.

Хто винен у цій ситуації, чи є тут відповідальність влади та як гарантувати безпеку на українських дорогах, в інтерв’ю Politeka розповів адвокат, екс-голова Державної пенітенціарної служби України Сергій Старенький.

– Як оцінюєте смертельну ДТП у Харкові? Зокрема, чому вкотре стали свідками того, що через водія загинуло стільки людей?

По-друге, якщо глянути відео цього інциденту, то є питання і до другого водія. Lexus викинуло на узбіччя. Чи міг водій там гальмувати? Треба проводити експертизу. Поки що не можна однозначно сказати, хто конкретно винен у смертях людей.

Усі ці обставини говорять про одне: настав час дуже серйозно переглянути загалом підхід до правил дорожнього руху в Україні, до відповідальності за їхнє порушення. Поліція має мало важелів для того, аби обґрунтувати в суді порушення водія. Навіть якщо воно зафіксоване, це не означає, що пройде через суд.

У Києві, наприклад, суди скасовують 75% протоколів, які водії оскаржують. Чому? Немає механізму доведення або ж поліцейський цим механізмом просто не володіє.

– Але у всіх цих гучних ДТП громадськість бачить не так прогалини в законодавстві, як безкарність «мажорів». І це викликає найбільше обурення.

– Реакція людей зрозуміла. Вона пояснюється тим, що люди не вірять у систему правосуддя, яка є в Україні. Почуваються незахищеними. Розуміють, що навіть якщо правда на їхньому боці, то в суді не зможуть це довести, обґрунтувати й отримати компенсацію за порушення своїх прав. Також є серйозний адмінвплив на суди, корупційна складова. Навіть судові реформи, які проголошено (але вони не працюють), ще раз переконують, що захисту звичайної людини у цій державі немає.

– Якщо держава не захищає своїх громадян, то чи не візьмуться вони за самосуд?

– Так, нині є всі небезпеки для суду Лінча. Це дуже серйозне питання. Люди, які бачать, що їх держава не захищає, вирішують одне з двох. Перше – покидають цю державу. Друге – беруть елемент правосуддя в свої руки. Тож не можна цей чинник недооцінювати.

У 2013-му ми побачили, що відбулось у Врадіївці. Сьогодні також є подібні випадки. Громадяни не розуміють, чому злочинці залишають безкарними. Якщо врахувати, що в Україні дуже багато нелегальної зброї на руках, то можемо прогнозувати дуже серйозний ріст випадків помсти, розправ на місці.

– Чи можна прогнозувати, що чекає на винуватців ДТП у Харкові, якщо їх виправдає суд?

– У цій історії насторожують декілька моментів. По-перше, поліція словами своїх речників одразу суспільству кинула версію, що винуватиця – «мажорка». Справді, є ознаки, що дівчина – не з бідних. Але це одразу можна розцінювати як тиск на правосуддя. Адже суспільна думка формується миттєво – що винна саме вона. Можливо, там є ще якісь інші обставини, які матимуть серйозне значення для справи.

У цьому випадку грають на невпевненості людей у тому, що високопоставлена людина або яка має зв’язки, понесе належне покарання. І небезпідставно. Адже випадки безкарності були і раніше. Люди розуміють, що ніхто не відповість. Але згадаймо випадок, коли поліцейський стріляв на ураження у водія БМВ минулого року. Його ж виставили героєм. Тому я проти того, коли поліція завчасно починає когось звинувачувати і формувати суспільну думку. Мовляв, ми боремось з «мажорами», ми такі круті. Слідство покаже.

– Ще у липні 2015-го року за Яценюка ухвалили закон про відеофіксацію. Два роки минуло. Де камери?

– Уже давно йде розмова, що потрібно облаштовувати камерами перехрестя, ділянки доріг, які є аварійно небезпечними. Переконаний, що варто також встановлювати на автомобілях засоби відеореєстрації. Це не так і дорого – 300-500 грн. Якщо суди прийматимуть їх як належні докази, то це дуже серйозно покращить ситуацію на дорогах. Один водій порушить – інший, який їде за ним, може зафіксувати це. Можливо, варто почати хоча би з громадського транспорту, поліцейських та державних автівок.

На жаль, нині поліція і держава загалом не зацікавлені або ж не знають, що робити з цим валом порушень. Тому тут має бути серйозна політична відповідальність саме посадовців, які відповідають за безпеку на дорогах.

Але так видається, що зараз курс поліції і правоохоронної системи спрямований на те, аби нарощувати кількість особового складу. Це армія, яка є в підпорядкуванні однієї політичної особи. У випадку поліції – Авакова. Йому вигідніше мати під рукою сто бійців, аніж одну відеокамеру, яка все фіксує і має більше толку. Це серйозно продумана акція. Якби було бажання, то відеофіксацію давно встановили б.

– Аваков заявляв не так давно, що українці не готові до встановлення відеофіксації.

– Просто треба нормально нормативну базу прописати. І не буде жодних проблем.

– Це допомогло б відчутно зменшити кількість правопорушень на дорогах?

– Звісно. Відеофіксація – дуже ефективний інструмент. Усе відбувається в автоматичному режимі – порушники отримують «листи щастя». У нас чомусь намагаються прив’язати відеофіксацію до номерного знаку автомобіля, яким може керувати будь-хто. В цьому нібито і є проблема, чому не можемо запровадити відеофіксацію. Це все надумане. На сьогодні технологія дозволяє як мінімум розпізнати обличчя водія, який керує автомобілем.

Окрім того, якщо не можна зрозуміти, яке обличчя, то у спірних випадках можливо зрозуміти, як поводився водій – чи виконував правила, чи ні. А це також говорить про невідворотність покарання.

Третє – треба проводити нормальну реєстрацію тих осіб, які керують автівкою. Якщо особа десь на трасі перевищила швидкість, то на КПП її мають зупинити і скласти протокол. Так само в місті: патрулі, які в онлайн режимі отримали повідомлення про порушення, мають затримати водія, а не ганятись за ним по всьому місту чи стріляти в нього. Просто цією проблемою ніхто не хоче займатись. У МВС, як я уже казав, інші пріоритети.

– Із доріг реформатори забрали ДАЇ – як корупційний чинник. Порядку не побільшало. Чому?

– Зараз за це відповідає патрульна поліція. Не бачу великої між ними різниці. Єдине, що перші були більш досвідченими та підготовленими. Власне, через невміння правильно застосовувати законодавство, на жаль, багато водіїв уникають покарання.

– Харківська трагедія може стати індикатором глобальних політичних змін?

– Не думаю, що це призведе до якихось радикальних змін. Особи, які політично відповідають за безпеку на дорогах, не визнають своєї частини провини в тому, що відбувається. Вміють заявляти лише, що “у всьому винні мажори, а ми так стараємось”.

У нас за 2016 рік більше ніж 3 тис. смертей на дорогах України. Це більше, ніж гине наших бійців у АТО. Тому щойно буде визнання, що частина відповідальності за ДТП є і на посадовцях, які організовують у країні дорожній рух (конкретно міністр внутрішніх справ, начальник поліції, депутати, які мають вносити відповідні законопроекти), тоді можемо очікувати змін. Однак сьогодні ніхто своїх помилок не визнає.

Романія Горбач