Президент Асоціації платників податків України: Час запрягати закінчився

Читать на русском
Григол Катамадзе

Як відновити довіру бізнесу до влади, як наповнити бюджет країни і чи можна обійтися без кредитів МВФ

У Києві відбувся третій міжнародний форум LЕVEL UP UKRAINE 2018. Він був присвячений змінам в світовому та українському бізнесі.

Третій рік поспіль ініціатором та організатором цього заходу виступає Президент Асоціації платників податків України Григол Катамадзе. Цього року партнером проведення стала компанія «Делойт» в Україні. Мета форуму – знайти взаємодію між владою та бізнесом у питаннях лібералізації податкового законодавства, підсумком якого стало б підвищення рівня життя в країні.

Грігол Катамадзе – автор ідеї фундаментального реформування податкової системи України. Він пропонує прийняти простий і зрозумілий податковий Кодекс з чітким адмініструванням зборів. На думку Грігола Шалвовича бізнесу потрібен податок на виведений капітал та зміни у структурі Державної фіскальної служби. Як відзначали практично всі учасники форуму, законодавча і виконавча влада України чинить опір цим змінам.

У кулуарах заходу Politeka зустрілася з Григолом Катамадзе і задала кілька питань.

– Григол Шалвович, третій рік поспіль ви проводите цей форум, намагаєтеся знайти взаємини між бізнесом і владою. Навіщо вам це потрібно?

– Я сам собі неодноразово задавав це питання. Спробую пояснити. Коли я працював послом Грузії в Україні, мені для популяризації своєї країни доводилося проводити безліч різноманітних заходів, в тому числі і культурологічних. Я привозив артистів, різні виставки. А фінансування з боку Грузії тоді майже не було.

І мені доводилося переконувати меценатів допомогти. Це було нелегко і забирало багато енергії і сил. По закінченні заходу я говорив собі: “Все, більше цим займатися не буду”. Але минало кілька днів, я остигав і брався за новий проект. Так само і тут.

Якщо ми будемо ставити собі питання “Навіщо нам це треба?”, то нічого не буде змінюватися. Ми не повинні думати, що ось є Президент або Прем’єр-міністр, міністри, або депутати, нехай вони й працюють. Це помилковий підхід. Ми всі люди. Хтось більше знає, у кого більше досвіду. Тому і треба братися і робити, навіть якщо тебе не чують, потрібно шукати шляхи, намагатися домовитися між собою, так і з владою.

– Три роки тому на першому форумі, ви презентували проект ліберального податкового кодексу. За цей час щось зрушилося з місця?

– Знаєте, спочатку наша концепція сприймалася дуже важко. Мені говорили, що ніхто не буде змінювати законодавство. Але ми почали їздити по країні і говорити з бізнесом. Потім об’єднали в Українську Раду Бізнесу 68 різних асоціацій, і ось, вперше за 27 років представники бізнесу прийшли до консенсусу, що в Україні потрібно змінювати податковий кодекс. Точкові зміни, які робляться, не допомагають. Тут необхідна системна перебудова.

Зниження податків, яке ми пропонуємо, для влади болісно. З іншого боку, величезна частина бізнесу перебуває в тіні. Ми хочемо за допомогою реформ повернути довіру бізнесу до влади та змусити підприємців вийти з тіні.

За минулі три роки не прийнято нічого з того, що ми пропонуємо: немає закону про виведений капітал, не відбуваються зміни в ДФС.

– Вам не здається, що ви б’єтеся лобом у зачинені двері?

– Ні, не здається. Якщо ми опустимо руки, то нічого і не зміниться.

– А у вас є однодумці на цьому шляху?

– Звичайно. Нас підтримує величезна кількість підприємців. Я сподіваюся, що і законодавча і виконавча влада нарешті-то нас почують у цей виборчий рік. Хоча 100% впевненості у мене немає.

Розумієте, всі депутати багато говорять про патріотизм. Але в той же час вони оглядаються, – а чи зможуть знову пройти у Верховну раду. Озиратися, на мій погляд, не потрібно. Навіть якщо ти не пройдеш у Верховну раду, але зробиш щось корисне для країни, це вже добре.

– У Грузії відповідні зміни пройшли дуже швидко. Грузини народ гарячий. Українці – навпаки все роблять повільно. Як, по-вашому, впливає менталітет народу на зміни в країні?

– Дійсно так, але у цього прислів’я є продовження: українці повільно запрягають, але потім швидко їдуть. Я вважаю, що час запрягання строком  в 27 років вже закінчився. Тепер потрібно їхати швидко і надолужувати згаяне. І ось такими форумами ми змусимо їхати швидше. Це, до речі, теж одна з причин, чому потрібно такі заходи проводити.

– Бізнес у країнах колишнього СРСР починався з того, що дрібні кооперативщики шили штани і шкіряні куртки. Зараз у світі бізнес став високотехнологічним. Ви багато їздите по країні, зустрічаєтеся з представниками бізнесу. Скажіть, сприймають українські підприємці інновації в бізнесі?

– Український бізнес не тільки сприймає нові технології, але й впроваджує їх. Представники бізнес-спільноти хочуть, щоб Україна не відставала від передових країн світу. Ви згадали 90-ті роки, коли держава не могла дати людям не тільки вудку, але і рибу. І що сталося потім?

Держава зробила перший крок і прийняла закон про спрощену систему оподаткування. І тоді стрімко почав розвиватися малий і середній бізнес. З’явилася величезна кількість різних приватних фірм, ресторанів, кафе. Кілька років це чудово працювало.

Але ми-то люди винахідливі. Потім спрощеною системою почали користуватися з метою відходу від податків. Наприклад, зараз у супермаркеті всі відділи розділені між ФОПами. Кого ми обманюємо? Що, держава про це не знає? Ось тому і потрібно міняти систему.

– Тобто ви виступаєте проти “спрощенки”?

– Ні. Ми не проти спрощеної системи, ми проти зловживання нею. У нашому проекті Ліберального кодексу, наприклад, є поняття «мікробізнес» – чітко прописано, хто може працювати по цій групі: річний оборот у 2,5 млн грн, з фіксованою ставкою 500 грн в місяць, і не чіпайте їх різними перевірками і касовими апаратами!

Приймаємо новий податковий кодекс, оголошуємо мораторій на зміни на три роки, і в результаті отримуємо кілька мільйонів людей, які займаються мікробізнесом.

Це і є малий і середній бізнес, який є основою економіки будь-якої прогресивної країни. Дивіться, у всіх європейських країнах частка малого і середнього бізнесу в ВВП складає не менше 50%, а у Великобританії – 97%. Поважаюча себе держава спирається на малий і середній бізнес.

– Яка модель розвитку, на ваш погляд, підійшла б Україні?

– Ніяка. Ми повинні виробити свою модель. Не потрібно запрошувати ніяких радників. Від них толку мало. Наприклад, в Грузії з 2005 року створили будинки юстиції. Там була така ж система як в Україні. Тому молоді люди зібралися і подумали, що потрібно зробити для того, щоб полегшити життя громадян. І придумали будинки юстиції.

Це коли в одній будівлі людина отримує близько 600 сервісів. Неважливо, де будинок знаходиться в Тбілісі або у високогірній Сванетії. Там просто сидить адміністратор і приймає документи. Від нього нічого не залежить.

Ніякі моделі не потрібно копіювати. Єдина умова: для того, щоб отримати високі доходи в майбутньому, які підуть на розвиток економіки держави, потрібно знизити податковий тягар сьогодні. Будь-яка країна так робила. Це видно на прикладі сусідньої Польщі. Так от, щоб наблизитися до Польщі, Україні потрібно зробити цей крок і прийняти нове податкове законодавство.

 – Наш уряд дуже любить позичати гроші в МВФ. Як ви вважаєте, чи можна без них обійтися?

– Я переконаний, що Україні не варто шукати фінанси на стороні. Гроші є всередині країни. Для цього потрібно взаємна довіра між державою і бізнесом. Тут держава повинна зробити перший крок і зробити так, щоб сплачувати податки було вигідно.

Нагадаємо, МВФ згоден працювати з Україною в новому форматі Stand-By.

Як писала Politeka, Андрій Новак про те, як позначиться воєнний стан на економіці.

Також Politeka писала, що влада хоче обібрати головного інвестора країни: хто з українців залишиться без грошей.


Михайло Радуцький: Наша мета – страхова медицина вже за 2 роки

Іван Мірошніченко: «Україна може до 2050 року увійти в топ-20 країн світу і стати прикладом новітнього успіху»

Що треба знати про Зазуляка, який бажає стати народним депутатом від Чернівців

Анна Пуртова про те, як допомогти малому і середньому бізнесу і виховати покоління щасливих українців

Борис Тодуров: “Своєю бездіяльністю МОЗ вбило більше людей ніж гине на східному фронті. Грантові кошти витрачаються на флешмоби”

Юрий Романенко: Зеленский – это форточка больших перемен

Олексій Новіков про боротьбу з прокуратурою, брехню поліції і тиск на киян

Тетяна Бахтєєва: команду МОЗ потрібно терміново міняти на українську, сумлінну, професійну

Зламати систему

Тарас Костанчук: люди чекають того, хто наведе порядок

Матіос: Державне бюро військової юстиції – правовий буфер між миротворчим контингентом та населенням колишнього ОРДЛО

Рафіс Кашапов: анексувавши Крим, Путін подавився

Едуард Юрченко про дружинників, право на силу та передвиборчі амбіції

Павло Лисянський про життя в сірій зоні та смотрящих Донбасу

Повернення активів корупціонерів: Захід не хоче, Україна не може

Борис Захаров: ФСБ треба виконувати план – от вони й хапають українців

Сергій Герасимчук про атмосферу приреченості в Молдові та жорстку лінію угорської влади

Медична реформа: гроші, закриття лікарень та державне фінансування

Сергій Старенький про трагічну ДТП у Харкові, відеофіксацію та армію Авакова

Показати ще