«Відкритий код» Юлії Тимошенко
Замінивши косу на окуляри, щоб додати собі більш інтелектуального вигляду, нарізавши цитат з виступів авторів Римського клубу, щоб показати свою обізнаність в світових процесах – Тимошенко вирішила “новим курсом” захопити мислячий електорат.
Тимошенко і зміна Системи? Ці два поняття не сумісні. Вони навіть не паралельні, а взаємовиключні, — миттєво посипались коментарі в соцмережах. Більшість критиків Тимошенко вважає, що вона може існувати лише в сучасній системі відносин олігархічного капіталізму, непрозорих схем ухвалення управлінських рішень, договорняків, розширених меж моральних компромісів та цинізму. В іншому випадку лідерці “Батьківщині” не світить жодна політична перспектива. Але попри це, Юлія Володимирівна запропонувала Конституанту з відкритим кодом: вільне долучення громадян до формування майбутньої політичної системи.
Чому такий політик як Тимошенко вирішила взяти на озброєння ідеї кардинальної перебудови України? Це політтехнологія чи за цим щось інше?
Політтехнології
Рекламний бюджет, розкрутка в ЗМІ та сама організація форуму свідчить, що Тимошенко розглядає “Новий курс” як частину своєї виборчої кампанії. А отже, це вже політтехнологія. З якою метою?
1) Захопити ініціативу. Певною мірою, по формі “Новий курс” нагадує попередні передвиборчі іноваційні проекти Тимошенко: “тіньовий Кабмін”, зразка 1998 року; програма “Український прорив”, “Ідеальна країна” тощо. Але цього разу Юлія Володимирівна вийшла за межі політичного. Вона заговорила про новий суспільний договір та перезавантаження державності. До неї про це заявляли лише маргінальні політпроекти (“Основа”, “Народний Рух”, Республіканська платформа тощо) та ряд інтелектуальних середовищ. Це новий глобальний рівень дискусії. Тепер її опоненти або вимушені пропонувати ще більш революційні ідеї (що неймовірно складно), або вони виглядатимуть, на фоні візіонерства Тимошенко, дрібно та містечково. На кшталт: — Я вам про право законодавчої ініціативи для простої людини та пряму демократію, а ви тут про 144 реформ чи асфальтовані дороги і відремонтовані каналізації.
2) Позбавитися критики інтелектуалів та набути партнерів. Лідерка партії “Батьківщина” має високий рейтинг і стійкий антирейтинг. Мова йде навіть не про недовіру до Тимошенко, вона й так зашкалює, а саме про несприйняття. В інтелектуальних колах її вважають токсичною і сприймають, як загрозу. Тож без жодної копійки працюватимуть інформаційно проти неї, як проти більшого зла.
Грантоїдів та порохоботів Тимошенко може перекупити, їм все одно на кого працювати. А ось тих, хто критикує її свідомо, публічно і аргументовано, купити важко. Тут потрібен інший підхід.
Найбільш гостре публічне несприйняття спостерігається в сегменті позасистемного активного громадянського суспільства. Це середовище також критично налаштоване до Порошенка, екс-регіоналів, так званої “нової демократичної опозиції”. Водночас, вони не класичні зрадофіли, оскільки пропонують альтернативу прогнилій системі.
Запросивши інтелектуалів до діалогу, Тимошенко розраховує, якщо не отримати їхню підтримку, то зменшити їх дошкульну критику. Адже Тимошенко готова взяти деякі їхні ідеї собі в програму. Таким чином вона очікує залучити безоплатних агітаторів. Не будуть же вони критикувати “Новий курс України” зі своїми ж ідеями.
Єдиним ризиком для Тимошенко є те, що ідеї “Нового курсу” незрозумілі для пересічних прихильників “Батьківщини”. Партфунціонерів вони просто лякають, оскільки не обійцяють частку політичної ренти у разі перемоги – 2019.
Чому Конституанта та блокчейн?
В ідейному плані майбутня виборча кампанія відбуватиметься в координатах: мир – війна; патерналізм – свободи; зрада – перемога. Кандидати в президенти розраховували вести дискусію про боротьбу з корупцією, нові виборчі правила, ціни та тарифи, миротворців та миротворчість на Донбасі. Іншими словами дискус мав бути максимально приземленим. Проте, така приземленість та буденність ще більше поглиблювали б відчуження громадян від політикуму. І питання захисту вибору стояло б у чисто юридично-політтехнологічній площині.
У той же час, для Тимошенко вибори 2019 – це останній рішучий бій за владу. У випадку, якщо хтось захоче “вкрасти” в неї перемогу, Юлія Володимирівна закликатиме людей до протесту.
Але успішні майдани в Україні відбуваються не у вигляді карго-культу, а мають глибинні механізми. Тимошенко це зрозуміла після прохолодного прийому на сцені Майдану. Тому Тимошенко й звертається до інтелектуальних пасіонаріїв — «стрейнджерів» (по Лайфорд Едвардсу), які після Майдану прийшли в суспільне життя країни, але відчувають себе «чужинцями» для Системи. Лідерка “Батьківщини” бере на прапор їхні маргінальні, складні ідеї і “упаковує” їх в політтехнологічну обгортку.
Як стверджує Дж. Данн, «революції трапляються тоді, коли групі революціонерів з досить складними ідеями вдається пробудити великі маси людей з уже існуючим глибоким невдоволенням панівним порядком».
Невдоволення фіксують усі соціологічні дослідження. А контури ідеї, здатної пробудити великі маси лежать в безпосередній участі громадян в управлінні країною, в розширенні простору особистої свободи. Заміна функцій держави, які зараз виконуються громіздкими бюрократичними апаратами — онлайн-сервісами. Держава — як платформа надає послуги. І агентами, які ці послуги надає не обов’язково можуть бути виключно держустанови, а й приватні або кооперативні агенти. Це безумовний базовий дохід, який можна сформувати якщо ефективно управляти загальним (державним) майном і перерозподілити капітали, вкрадені олігархами.
За таку мрію варто боротися. Ця картинка майбутнього надихає. Через спрощення та узагальнення, візуалізацію складні ідеї набуватимуть зрозумілого звучання для пересічного виборця, якого дістала бюрократія, дрібне хабарництво, злидні та несвобода.
Походження ідей
Ще наприкінці Революції гідності, ми, в SPILNO.tv, розуміли, що в Україні встановився режим олігархічного (клептократичною) консенсусу, який визначив межі суспільних змін, таким чином, перетворивши реформи в симулякри, які не впливають на глибинні процеси в економіці, соціальних і політичних відносинах. «Точкові» і навіть «рішучі» реформи не допоможуть знайти вихід із ситуації. Сам політичний клас, який повинен робити ці «реформи» став загрозою національній безпеці.
І це неможливо виправити за допомогою нових виборів. Зберігаючи нинішній інституційний дизайн держави і чинне виборче законодавство, систему змінити неможливо. Відбудеться лише перехід на інше коло: «реванш клептократів — новий майдан», з великою кількістю крові та жертв.
Ціла низка громадських ініціатив просувають проект нового суспільного договору, перезаснування держави, ухвалення нової редакції Конституції України через референдум (рух “Народна конституція”, “Україна – це я”, Хартія Майбутнього, республіканські групи, синархісти та інші).
В листопаді 2016 року була опублікована публічна пропозиція групи синархістів, де пропонувалося розпочати суспільну дискусію щодо нового суспільного договору та Конституанти. На наш погляд цей суспільний договір має грунтуватися на наступних принципах:
- Відповідальне громадянство. Громадяни не лише мають права, але свідомо беруть на себе обов’язок дотримуватись принципів співжиття в Республіці, підписуючи суспільний договір.
- Право законодавчої ініціативи – для кожного відповідального громадянина.
- Економічна багатоукладність – забезпечення вільного і рівноправного розвитку різних економічних моделей та форм власності.
- Індекс екологічного балансу — баланс споживання екосистемних послуг і дій з відновлення і захисту природи, що є показником оцінки рівня збалансованості розвитку.
- Республіканська частка – щомісячна пожиттєва виплата кожному відповідальному громадянину Республіки грошового еквіваленту рівної частки доходів від використання загальнореспубліканських активів (природних ресурсів, державного майна та культурних цінностей).
- Приорітет договірного права над законом у сфері приватних взаємовідносин.
- Повне або часткове позбавлення громадянських прав — за порушення умов Суспільного договору, а також публічних осіб, які керують спільним – за порушення Кодексу Честі (на додаток до адміністративної та кримінальної відповідальності) тощо.
Не буду приховувати, ми зустрічалися з багатьма політиками і пропонували долучитися до цієї платформи. Була зустріч і з Юлією Тимошенко. Ми вважали ці ідеї “відкритим кодом”, на які не може бути авторського права. Потрібно, щоб ідеї виходили з маргінесу та стали новітнім мейнстрімом політичної думки. І чим більше політиків почнуть це обговорювати, тим краще для дискусії.
Тоді, в 2016 році, Тимошенко переймалася не Конституантою, а скоріш дочасними президентськими та парламентськими виборами.
Проте, вже через два роки, ці ідеї здобули достатньо велику кількість прихильників. Потужними провайдерами нового суспільного договору є сучасні українські філософи Сергій Дацюк, Тарас Бебешко, Володимир Нікітін, Юрій Чудновський та інші. А оскільки Юлія Володимирівна завжди відзначалася “серфінгуванням” суспільних настроїв, то вже перед початком президентської кампанії “Батьківщина” їх з легкістю підхопила.
Чи реалізує Тимошенко “Новий курс” ?
Більшість оглядачів пише, що Юлія Тимошенко не збирається реалізовувати ідею. Як зазначає відомий журналіст-розслідувач Дмитро Гнап, “«Айті», «блок-чейн», «конституанта» — Тимошенко жонглює черговим набором слів, який їй підсунули політтехнологи. Але не варто мати ілюзій. Всі ці прекрасні слова не стали її сенсом життя. Не стали її ідеєю-фікс, за яку вона готова віддати життя. Вони для неї не більше ніж нова зачіска і новий стиль одягу. Що зникнуть ввечері в гардеробі, по закінченню робочого дня.”
Автор концепції відповідального громадянства Богдана Бабич, погоджуючись з Гнапом щодо токсичності Тимошенко, все ж говорить, що “конституанта, учасницьки практики, центр статегування, громадське самоуправління та самоврядні фахові спільноти, референдуми, блокчейн в державному управлінні та ще багато чого… справді на часі. Це хороші ідеї, які мають стати мейнстрімом, незалежно від того, хто їх озвучує… Якщо Тимошенко справді загориться цими ідеями і реалізує заявлене — вона увійде в історію. Якщо вона бере ці ідеї для піару, без подальшої реалізації, то вона їх просто дискредитує. І це стане остаточним кінцем її політичної кар’єри”.
Я не вірю в добру волю Тимошенко реалізовувати заявлений “Новий курс”. Мені не дозволяє повірити в заявлене нею майбутнє її минуле. Надто давно я займаюся аналізом політики в Україні, щоб піддаватися ілюзіям.
Пропоную простий тест на щирість намірів Тимошенко.
По-перше, після презентації “Нового курсу” мають бути створені робочі групи для напрацювання кейсу практичних пропозицій правового і політчного характеру. Це законопроект про зміну алгоритму внесення змін / ухвалення нової редакції Конституції України; законопроекти про всеукраїнський референдум, про функції та повноваження Національного стратегічного центру тощо. Частину пропозицій було б варто внести у Верховну Раду, не очікуючи перемоги на президентських виборах. Має розпочатися широка суспільна дискусія щодо нового конституційного процесу.
По-друге, про “Новий курс” мають почати говорити агітатори та пропагандисти “Батьківщини”. Новий суспільний договір має лягти в основу політичної риторики Юлії Володимирівни. Потім буде важко зіскочити.
По-третє, Тимошенко повинна особисто прийняти нові принципи Суспільного договору. Зокрема пояснити, хто платить за її спосіб життя, як відбувається фінансування її партії та виборчої кампанії.
Що обійцяє вона олігархам та крупному бізнесу в обмін за підтримку? Це важливо, оскільки є велика небезпека збереження політичної ренти та корупційних схем.
По-четверте, Тимошенко має показати оновлену команду, які є не лише фахівцями у своїх сферах, але і горять ідеєю. Візіонерство підробити неможливо.
Маючи справу з Тимошенко, варто пам’ятати, що у вас не так багато часу. Потрібно брати все, дорого і наперед. Тобто, поки є готовність співпрацювати, потрібно вокористовувати ресурс її штабу, всю пропагандистську машину, проникати в корні суспільства для провіді нового курсу. Тимошенко може стати засобом інфікування новими ідеями широких мас.
Колись я вже писав, що попутниками нашої Революції можуть стати зовсім несподівані персонажі і гравці. Згодом вони будуть відпадати або переходити на бік Системи, тому як самі є лише однією з її фракцій. І в цьому немає нічого страшного. Вони повинні просто зіграти свою роль могильників системи.
А Юля рано чи пізно “кине”. Якщо тема з Новим суспільним договором та відкритим кодом не “зайде” в цільову аудиторію, то вже після вересневого соцопитування лідерка “Батьківщини” знову “начепить косу” та включить пісню: “любі мої, країна гине…” Це буде органічно для неї й знайде сприйняття у традиційного електорату ЮВТ, проте не забезпечить перемогу на президентських виборах.
Віталій Кулик, директор Центра досліджень проблем громадянського суспільства, “Хвиля”