У справі Миколи Щура суд проявив заангажованість – адвокат Євгеній Крамаренко

Однак суддя задовольнила клопотання. Згідно з ухвалою, на час проведення розслідування Щур мусить цілодобово перебувати у квартирі, де мешкає інша сім’я. Про подробиці резонансної справи Politeka розповів адвокат Миколи Щура, старший партнер адвокатського об’єднання Prive Євгеній Крамаренко.

– Чому суд прийняв рішення задовольнити клопотання прокурора та обрати для Миколи Щура запобіжний захід – цілодобовий домашній арешт?

У підозрі зазначалося, що Щур завдав кулаком правої руки удар у ніс поліцейському. Усі учасники суду побачили на відео з нагрудних камер поліцейських, що це не так. Адже коли працівник поліції виштовхує людину за двері, беручи її за правий лікоть, вона не може тією ж рукою когось вдарити кулаком.

– За рішенням суду, Миколі Щуру доведеться цілодобово перебувати в чужій оселі?

– Так, суддя вирішила призначити йому цілодобовий арешт за місцем реєстрації, хоча там нині живуть інші люди. І підзахисний, і прокурор неодноразово зазначали, що реальне місце проживання Щура інше. Прокурори надали на розгляд суду витяг з реєстру прав власності. Однак суддя не взяла до уваги ні наші докази, ні аргументи прокурорів.

Суддя у своєму рішенні буква в букву переписала клопотання прокурора, додавши деякі статті КПК. Чіткого обґрунтування в небезпеці для слідства нашого підзахисного немає.

– Обґрунтовуючи своє рішення, суддя апелювала до тих образливих слів, які були сказані Щуром у бік поліцейських під час конфлікту. Чи може лайка бути доказом того, що Щур становить небезпеку для слідства?

– Звичайно, лайка та нецензурні висловлювання – це жахливо не лише в бік працівників правоохоронних органів, а й пересічних громадян. Оскільки свідоме суспільство починається з кожного з нас окремо. У цьому судовому процесі ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України передбачає нанесення легких тілесних ушкоджень. Висловлювання до неї не повинні мати жодного відношення. Нецензурно висловлювались як підзахисний, так і правоохоронці. Під час розслідування мали дослідити дійсність факту умисного завдання тілесних ушкоджень. Але чому суддя зосередилась саме на лайці? Це питання залишається відкритим.

– Чи мали право правоохоронці, почувши образливі слова, застосувати фізичну силу щодо Щура?

– Конфлікт відбувся у райвідділі. Відповідальними за те, що там відбувалося, є працівники райвідділу. Однак учасниками епізоду стали лише працівники патрульної поліції. У момент суперечки в райвідділі перебував старший по зміні, який мав би попередити Щура про порушення громадського спокою та про те, що якщо він не припинить продовжувати свої висловлювання, то до нього будуть застосовані заходи, передбачені законодавством України. Але черговий райвідділу жодним чином цього не зробив.

Навпаки, коли поліцейські заштовхали Щура в тамбур, працівник райвідділу тримав двері, ніхто не бачив, що там відбувається, але є фото та медичні висновки, які дадуть відповідь.

– Чому в суді надали відео лише із двох нагрудних камер поліцейських? Відео з камер у тамбурі та холі не долучили до матеріалів справи?

– Питання до слідчих. Камери в холі та тамбурі могли б чітко показати, чи був удар кулаком від Щура. Чому відео не під’єднали – це питання. Так само, чому немає фотографій поліцейського з розбитим носом. Є лише довідка, що він звернувся до лікаря. Однак на довідці ми бачимо, що ЛОРа на той момент в лікарні не було. Також є значна розбіжність у часі на нагрудних камерах поліцейських.

– Тобто прокуратура вибірково поставилася до збору доказів?

– Прокуратура відібрала необхідні дані для того, щоб вирішити питання ухвалення запобіжного заходу. Чомусь на відео є лише шматок, коли Щур висловлюється щодо поліції. А попередній момент, де поліцейські нецензурно висловлюються у бік Щура – не надали.

Виходить, що камери вмикали і вимикали, коли потрібно було. Коли Щура завели в кімнату в кайданках, камеру прикрили рукою. Він лежав і не чинив спротиву. Єдине, що просив – щоб йому не крутили руку, оскільки вона в нього ушкоджена через перелом. Лаятись та нецензурно висловлюватись, емоційно та нестримано – це негоже, за такі дії передбачено покарання. І не потрібно дивитись на те, хто який має статус у суспільстві чи звідки він родом. Ми, як правозахисники, стоїмо на боці правди, а правда в цій справі в тому, що доказів про побиття нема.

– Як Щур опинився в райвідділку?

– Він приїхав у відділок в ніч на 2 січня, щоб з’ясувати, чому поліцейські затримали двох його знайомих. Дівчата були у відділку вже понад години. Одна з них зателефонувала Щуру із проханням приїхати й дізнатися, у чому причина таких дій поліцейських.

Після того, як Щур прибув до відділку, почалася словесна сварка. Потім його виштовхали за двері, повалили на підлогу, почали бити ногами. Надягли кайданки, завели в кімнату і далі били. У відділок Щур викликав швидку допомогу, яка зафіксувала побої. О 7-й ранку його відпустили. Якби він справді завдав тілесних ушкоджень працівнику поліції, його б взагалі не відпустили з райвідділу. Після прибуття до дому Щуру стало зле. Він звернувся в лікарню. Того ж дня, 2 січня, він повідомив про інцидент адвокату.

– Який діагноз Щуру поставили в лікарні?

– Поміж іншого, закрита черепно-мозкова травма, множинні побої грудної клітки, забиття обличчя, множинні синці.

– Підозру про кримінальне порушення йому вручили в лікарні?

– Так, 2 січня стався інцидент, а 4-го йому в лікарні «під крапельницею» вже вручили підозру. На практиці це відбувається значно довше. Виникає запитання, куди поспішали правоохоронці? Напевне, останні намагалися зіграти на випередження, щоб уникнути відповідальності за власні дії.

Паралельно до цього провадження розглядається інше – у справі побиття Миколи Щура поліцейськими. Відомості про побиття вже внесені до ЄРДР.

– Протягом 2016 року вибухали численні гучні скандали за участю поліцейських. У серпні у Кривому Озері поліцейські до смерті побили Олександра Цукермана. Якщо поліцейські нападають на людину, вона не має права захищатися?

– Якщо людина дасть здачу – вона може отримати строк до 5 років ув’язнення. А якщо не дасть – її битимуть до посиніння. А потім прикриють камеру, скажуть, що вона не працювала.

У залі суду, де розглядалася справа проти нашого підзахисного, прокурор розповів, що поліцейські вимикають і вмикають камери на власний розсуд, і не несуть жодної відповідальності за відсутність відеознімання того чи іншого інциденту.

– Як ви вважаєте, чому напередодні судового засідання деякі ЗМІ розгорнули бурхливу кампанію навколо справи Щура?

– Роль ЗМІ доволі цікава. Адже про те, що 18 січня відбудеться судове засідання, знали лише слідчі, прокурори та адвокати. Але о 10-й годині 17- го січня в Facebook викидають матеріал, де розповідається про нашого підзахисного, як про негідника. Інформаційна кампанія стартувала зі соцмереж.

– Чому ті ЗМІ, які писали про Щура як про «донецького бандита», не прийшли на суд?

– Хай це буде на їхній совісті. Певні видання просто брали та перепощували одне в одного інформацію. Prive готові давати інтерв’ю, показувати матеріали. Ми самі запрошували ЗМІ прийти на суд, щоб вони показали об’єктивно, що відбувалося.

– Ви плануєте подавати апеляцію на рішення суду?

– Апеляцію подаватимемо в Апеляційний суд міста Києва. У зв’язку із судовою реформою сказати про те, скільки часу триватиме розгляд справи, неможливо. Багато суддів звільнили, а їхні справи перекинули на інших.

Остап Конецпольський