Аби виграти війну з Росією, треба перестати озиратися на Європу – Пантюк

– Чи не запізно ухвалювати закон про заборону російської книги антиукраїнського змісту? З Росією воюємо уже два роки, а над законом почали працювати лише зараз?

– Краще пізно, ніж ніколи. Я прихильник того, щоби в Україні було мінімум усього російського. Доки триває війна, у нас має бути тотальна дерусифікація. Треба заборонити російську музику, фільми, книжки. Наші діти не мусять вчити російську мову в школах.

Потрібно приймати не локальні дрібні закони, а серйозний жорсткий про захист українського інформаційного простору. Бо у нас все дуже взаємопов’язане. Якщо хтось думає, що там, де звучить російська мова, не прийде російський танк, то він дуже помиляється. Аби виграти війну з Росією, треба перестати бавитися і дивитися, що скаже Європа чи Америка, а ухвалити чіткий закон, який забороняв би тимчасово російську музику, книги, фільми.

Поки що у нас з цим бардак.

От Верховна Рада ухвалила закон, який передбачає, що пісні українською мовою мають становити в ефірі не менше ніж 35% від загального обсягу.  Решта іноземна. І що ми маємо? В результаті у нас іноземна – це лише російська музика. Так не має бути.

Має також звучати польськомовна, англомовна, німецька музика. А я вмикаю радіо. Закону ніби дотримуються – кожна третя пісня українською, але ж решта – російською. З цим треба жорсткіше боротися.

– Хто має перевіряти зміст книг, які завозять в Україну з Росії? Треба створювати спеціальну комісію? Кого долучати до неї? Наших видавців, письменників?

– Йшлося про громадську комісію. Але що отримаємо, коли закон таки ухвалять, не відомо нікому. Вони ж можуть прийняти, але так, щоб закон не виконували. Та будь-яка російська книга має антиукраїнський зміст. Особливо сучасна поп-література. Куди не тицьни пальцем, не прогадаєш.

– Багато російської продукції зараз на полицях українських книгарень?

– Книгарні завалені російською літературою. Зазирніть у дрібні мережі «Книга по 15 чи 20 гривень». Там взагалі української продукції нема. Українські книжки тупо не хочуть брати на реалізацію. Я хотів розібратися, у чому питання. Кажу: «Я вам даю книжки по п’ять гривень, продавайте». А їм це не потрібно. Бо там продають російську контрабандну книжку.

Зайдіть у «Букву». Подивіться, скільки там української книжки. Поличка чи дві. Маємо мережу книгарень «Є» і «Смолоскип», які українську книжку підтримують. А великі книгарні завалені російською. Там українських книг максимум 10 відсотків.

– Варто чекати зворотної реакції від Росії? Чи можуть наші книги там заборонити?

– Я вам видам секрет – наших книжок там нема. Там продають книги одного чи двох українських видавництв. Є «Клуб сімейного дозвілля», який російською іноді перекладає українських письменників. Не знаю, скільки у тому видавництві українського капіталу.

Як правило, книги, які друкують у нас, а продають в Росії, випускають видавництва з російським капіталом. «Махаон», наприклад, російське видавництво, але в Україні має своє представництво. «Клуб сімейного дозвілля» друкує книжки у Росії. Там це дешевше.

– Багато втратив би український читач, якби заборонили усю російську літературу?

– У нас вистачає власної літератури. Не вірю, що зараз українці будуть просити повернути їм російську книгу чи книгу російською мовою. Якби не було російської попси на українському ринку, наші книжки повернули би свої наклади. Було ж колись по 300-400 тисяч, доходило до півмільйона. І це були сучасні твори. А зараз книжковий ринок забитий російським непотребом.

Якби була політична воля, ми би очистили книгарні від російського сміття. У нас є власні, кращі за російські, детективи, жіночі та пригодницькі романи, трилери. Але вони виходять накладом до трьох тисяч примірників. У той час як російські – по 30-50 тисяч.

Ми втрачаємо свою літературу, власний книжковий ринок, бо комусь хочеться заробляти на російській хрєні, яка з художньої точки зору – непотріб.

Звісно, це не поширюється на класику. Закон має розповсюджуватися на сучасну російську художню літературу, на їхню так звану документалістику і публіцистику, мемуаристику. Бо це все – суцільна брехня.Є одиниці російських книг, які можна читати. Наприклад, такі як Віктор Суворов, який є антиросійським автором, але пише російською.

– Є ризик, що будуть шукати способи обійти закон? Наприклад, друкувати російські книги у наших видавництвах?

– По-перше, російські книги нам не потрібні. По-друге, в Росії існує кілька законів про захист їхнього книговидавництва, які мінімізовують податки на книжку. У РФ дешевий папір, бо ця країна є виробником паперу.

Якщо боротися з російською літературою, треба зробити дві речі. Перше,  закрити контрабандні канали російської книжки, яка завозиться сюди на кілограми. Раніше був канал через Харків. Можливо, він там і залишився, бо всякі «кернеси» залишилися.

А неконтрабандна російська книжка має бути оподаткована і коштувати дорожче за твір національного виробника. Якщо ціна нашої – сто гривень, їхня має коштувати 200. Тоді й заборон ніяких вводити не доведеться. Російська книжка сама по собі з нашого ринку забереться.

Так має виглядати боротьба із товаром з країни-агресора.

Яна Романюк