Вибори в Німеччині: все йде за планом

У лідерах змін немає

На даному етапі в верхній частині передвиборної турнірної таблиці перше місце однозначно зберігається за блоком Християнсько-демократичного союзу \ Християнсько-соціального союзу (ХДС \ ХСС, CDU / CSU) на чолі з бундесканцлерін Ангелою Меркель.

Це лідерство зберігається, за винятком лютого та березня поточного року, коли пальма першості ненадовго перейшла до соціал-демократам. Однак, потім все стало на свої місця і останнє опитування німецької медіакомпанії ARD – Deutschlandtrend показав, що якби проводилися прямі вибори канцлера ФРН, то за Ангелу Меркель проголосували б 52% відсотка виборців. Її суперника, лідера Соціал-демократичної партії (СДПН, SPD) Мартіна Шульца підтримали б 30%.

Якщо говорити про партійні уподобання, то Німецький Інститут нових соціальних відповідей, який проводить щотижневі опитування громадської думки на замовлення газети Bild, повідомив, що ХДС \ ХСС може розраховувати майже на 40% голосів, а його головний конкурент СДПН тільки на 25%.

Високі рейтинги блоку ХДС \ ХСС пов’язані з рядом обставин.

По перше. Меркель давно керує Німеччиною і досить успішно. Її зовнішньополітичний курс користується безумовною підтримкою більшої частини населення і, за винятком маргінальних лівих і правих радикалів, не викликає неприємних запитань. Більш того, його підтримують навіть опоненти бундесканцлерін. Авторитет країни досить високий, і її лідерство в Євросоюзі також не викликає сумнівів. Це за кордоном Німеччині не всім подобається, але вони можуть тільки бурчати. Якщо доходить до справи, то з мотором економіки і політики Європи суперечки за краще не заводити.
По-друге. Внутрішня політика Меркель більш дискусійна. Особливі суперечки викликала підтримка нею міграції в Європу, і в тому числі до Німеччини. Коли хвиля біженців досягла максимуму, рейтинг Меркель значно впав. Тим не менш, вона проявила характер і не погодилася на популістські вимоги обмежити міграцію. Через деякий, порівняно невеликий, час виявилося, що вона була права.

Мігранти, серед яких виявилося досить багато освічених і професійно підготовлених людей, заповнили вакансії на ринку праці, а менш освічені охоче працювали там, де корінні німці не хочуть. Гострота проблеми не тільки знизилася, а й за багатьма показниками взагалі зникла. Виборець це оцінив, звідси і постійно зростаючі рейтинги її блоку, і особисто Меркель.

По-третє. Економічна і політична стабільність німецької держави для багатьох виборців пов’язана саме з Меркель. Це дає їй відчутну перевагу над конкурентами, які подібного в своєму активі не мають. Німецький бюргер, особливо в такі періоди, вкрай консервативний і не схильний до різких рухів.

Підтвердженням цієї ситуації є результати земельних виборів у, найбільшій за населенням, землі Північний Рейн-Вестфалія, як її називають німці NRW, а до цього в Шлезвіг-Гольштейн. Традиційно в них перемагали соціал-демократи. Однак, на земельних виборах у травні СДПН втратила більшість в ландтазі Шлезвіг-Гольштейна в співвідношенні 27,2% проти 32% у ХДС. Ще більші втрати були у СДПН в NRW. Соціал-демократи втратили майже 8% голосів і поступилися консерваторам 33: 31,2. Як результат, в NRW розвалилося земельний уряд СДПН і зелених. Фактор начебто регіональний, але дуже показовий. Він буде мати наслідки для нижньої частини виборчої турнірній таблиці на загальнонімецьких виборах.

З іншого боку, в суспільстві є певна втома від тривалого лідерства Меркель. Вона явно йде на рекорд, і в разі виграшу на виборах у вересні, буде знаходитися при владі довше за всіх своїх попередників. Поки цей фактор ніяк не позначається, але нехтувати ним не варто.

Нинішній тренд можуть похитнути тільки якісь екстраординарні події. Зокрема, великий теракт або якась техногенна катастрофа. Імовірність, особливо першого, є, про що говорить досвід інших країн, але тут багато що залежатиме від професіоналізму німецьких спецслужб.

Проблемою СДПН, незважаючи на надії на нове обличчя її лідера Мартіна Шульца, залишається невиразність її виборчої програми. Колишній голова Європарламенту Мартін Шульц будує свою кампанію за принципом «вихідця з народу». Більше додати йому нічого.

Основу передвиборної програми Шульца складають три пункти: подальший розвиток економіки Німеччини, створення робочих місць і соціальна підтримка нижчих верств населення. Однак так було завжди. СДПН традиційно дотримувалася принципу розширення участі держави в соціальній підтримці малозабезпечених. В принципі, це відповідає давній стратегії партії, але зараз, коли в країні економічний підйом, проблема малозабезпечених якось відходить на другий план і займає менше число виборців.

До того ж бюргер завжди рахує як свої гроші, так і державні. Адже він платить податки, а соціальні витрати соціал-демократів неминуче призводять до їх зростання. Мало кому подобається подібна перспектива.

І, нарешті, важливий суб’єктивний фактор. Меркель – добре відома і зрозуміло, що від неї очікувати, а Шульц – темна конячка. Міняти коней на переправі не радять прислів’я в багатьох мовах, і німецький не виняток. З цих та інших причин шансів у Шульца на перемогу немає. Його завдання не перемогти, а не допустити втрат у порівнянні з попередніми виборами 2013 року.

Інтрига внизу таблиці

Хоча у виборах в бундестаг хочуть брати участь 48 партій, але крім ХДС \ ХСС і СДПН реально подолати 5% бар’єр можуть чотири партії: Ліва партія (Die Linke), «Союз 90 / Зелені» (B’90 / Grune), Вільна демократична партія (ВДП, FDP) і «Альтернатива для Німеччини» (АДГ, AfD). В сумі вони можуть розраховувати приблизно на 30% голосів. Проте, у них принципово різні стартові позиції і завдання.

Ліва партія була створена в червні 2007 року, в результаті злиття східнонімецької Партії демократичного соціалізму (ПДС) з західнонімецькою «Виборчої альтернативою за працю і соціальну справедливість». При цьому ПДС була спадкоємицею, створеної в 1946 році Соціалістичної єдиної партії Німеччини – СЄПН, яка правила в НДР.

Хоча Ліва партія в деяких східнонімецьких землях входить в правлячу коаліцію, вона залишається аутсайдером німецької політичної сцени ,багато в чому через своє комуністичне минуле. Вона жодного разу не входила в правлячу коаліцію в бундестазі. І хоча має 64 мандати в нинішньому німецькому парламенті, це залишається її електоральною межею. Поки опитування дають партії приблизно 8% голосів.

Для партії «Союз 90 / Зелені» (B’90 / Grune) основний електорат – це жителі великих міст на заході Німеччини, особливо міст університетських. Вони заробляють вище середнього і працюють в сфері послуг або освіти.
«Зелені» – найуспішніший протестний рух в післявоєнній Німеччині. У 1980-і рр. ця партія об’єднала громадські групи, які виступали за вихід з атомної енергетики, припинення гонки озброєння і захист прав ЛГБТ спільноти. У 1993 році партія об’єдналася з однодумцями з східнонімецького руху «Союз-90». В кінці 1990-х партія входила в коаліцію з СДПН, міністром закордонних справ був Йошка Фішер.

В партії є два крила – реалісти і фундаменталісти. Перші є прихильниками Realpolitik і готові до компромісів в ім’я участі у правлячій коаліції як з ХДС \ ХСС, так і з СДПН. Останнє для них краще, але не обов’язково.
Фундаменталісти наполягають на поверненні до витоків руху, як екологічного, і виступає проти промислового зростання на шкоду навколишньому середовищу і умов життя людини.

У землях Гессен і Баден-Вюртемберг зелені з легкістю вступили в коаліцію з ХДС, що говорить про переважання реалістів. На виборах 2013 року партія отримала 8,4% голосів, що є для неї відносною невдачею. Відповідно, зараз стоїть завдання просунутися трохи вперед.

Для Вільної демократичної партії майбутні вибори набувають дуже важливий характер. У 2013 році партія отримала 4,8% голосів і не подолала прохідний бар’єр. Відповідно, в бундестазі не представлена.
З цією обставиною пов’язана підвищена активність її лідера Крістіана Лінднера. ВДП позиціонує себе як виразник інтересів бізнесу і осіб вільних професій.

Якщо партія пройде в бундестаг, то у неї дуже великі шанси стати молодшим партнером в коаліції з ХДС \ ХСС і її глава буде міністром закордонних справ. У тому числі і з цієї причини, Крістіан Лінднер висловився з важливого питання зовнішньої політики.
В інтерв’ю газеті Westdeutsche Allgemeine Zeitung і іншим виданням Funke Mediengruppe, він заявив, що політика Німеччини по відношенню до Росії і Криму повинна бути скоригована. «Говорити про це вважається табу, але я боюся, що поки Крим слід розглядати як тимчасове рішення на невизначений термін». На його думку, конфлікт навколо анексованого Росією півострова слід відокремити від інших тим, і домагатися вирішення конфлікту на Донбасі.

Якщо це була заявка на пост майбутнього міністра закордонних справ, то вона виявилася дуже невдалою. Не забарився шквал критики в німецькій пресі, після чого Лінднер змушений був дещо скоригувати свої слова. «Ми не визнаємо суперечить міжнародному праву анексію Криму і інші імперські жести Кремля» сказав він у відеозверненні на своїй сторінці в Facebook. Проте, в інтерв’ю газеті Bild am Sonntag він зазначив, що «Насправді я лише висловив вголос те, про що багато хто думає, і що давно є реальною політикою».

Цей кримський епізод може стати певною перешкодою для можливої ​​коаліції з ХДС \ ХСС, але не факт, що лідер ВДП не змінить своєї думки з цієї проблеми.

Що стосується партії «Альтернатива для Німеччини», для неї головним є мобілізація тих, хто раніше взагалі не ходив на вибори. Кожне опитування, останнім часом, показує неухильне падіння її рейтингу. Поки він зупинився на рівні 8-9% і за останні три місяці знизився майже в два рази.

Електорат партії – це молоді чоловіки з невисоким рівнем освіти і доходів. Серед членів партії лише 15% – жінки. Найбільше голосів партія збирає в східних землях, де економічне і соціальне становище гірше, ніж в західних. На минулих взимку-навесні виборах в ландтаги на заході партія показала низькі результати. Проте, її керівництво розраховує на подолання прохідного бар’єру.

Цим відрізняється політична ситуація в нижній частині турнірної таблиці. Лівим і зеленим треба залишитися в парламенті, а лібералам з ВДП і правим популістам з АДГ – пробиватися в нього.
Виборча система Німеччини така, що формування однопартійного уряду дуже малоймовірно. Скоріше мова йтиме про різні коаліційних варіантах.

Як уже зазначалося, для Меркель краще коаліція з ВДП, в крайньому випадку, з зеленими. І, звичайно, залишається варіант так званої великої коаліції ХДС \ ХСС і СДПН. При цьому обидва партнери не в захваті від такої перспективи. Багато що визначиться арифметичними показниками двох партій. Якщо ХДС \ ХСС отримає більше 40% голосів, то розподіл ролей навіть у великій коаліції буде якісно іншим.

Якщо цей показник буде меншим, то не виключена коаліція ХДС \ ХСС-ВДП-зелені. У будь-якому випадку, останнє слово залишиться за Меркель

Юрій Райхель