Пташенята кремлівські. Хто стане наступником Путіна?
Однак, в історичному розрізі це зовсім невеликий проміжок часу. І проблема наступника для Росії залишається найбільш актуальною. Путіну зараз 64 роки, в 2024-м буде 72. Це вже буде вік пізніх генсеків СРСР. Теоретично, контролювати гніздо ще буде можна, але краще це вже робити неофіційно, залишаючись арбітром на почесній пенсії.
Південний Кавказ: точка кипіння близько?Примітна особливість політичної системи Росії – це гіпертрофований патерналізм центральної влади. Традиційні форми політичної агітації в Росії добре працюють на більш низових рівнях – губернаторському, мерському і депутатському. А ось в традиційному плані «розкручувати» наступника Путіна особливої потреби немає. Для цього достатньо буде, щоб Володимир Путін публічно сам озвучив, за кого слід голосувати. Саме так сталося з Дмитром Медведєвим, який з крісла першого заступника голови уряду РФ перебрався відразу ж в президентське крісло. Нагадаємо, Медведєв переміг у 2008 році в першому турі, набравши по країні більше 70% голосів. Але це були «делеговані» голоси Путіна, а не Медведєва.
У 2024 році передача влади, швидше за все, пройде за тим же сценарієм. Путін покаже пальцем на кандидата і його оберуть. Але на кого покаже пальцем Путін?
У колі першому
Згаданий вже глава Уряду Російської Федерації Дмитро Медведєв з величезною ймовірністю наступником Путіна не стане. Так, Медведєв користується довірою Путіна, про що свідчить його президентство в 2008-12 рр. До того ж Медведєв молодий – 51 рік – і неодноразово публічно заявляв, що має бажання знову повернутися в Кремль. Але Спадкоємець-2024 не може бути лубочною фігурою, якою за визначенням є прем’єр-міністр РФ. До того ж, персональний рівень довіри до Медведєва, який заплямував себе в корупційних скандалах ( «Він вам не Дімон») за російськими мірками досить невисокий.
Реально ж другою людиною за рівнем впливу в Росії сьогодні є глава «Роснефти» Ігор Сєчін. На ньому замкнуті практично всі стратегічні напрямки. Однак Сечин тіньовик і не публічний, а його захмарний рівень впливу в Росії залежить саме від довіри і позиції Путіна. Сечин, скоріше, є передавачем позиції крупного капіталу в Кремлі. Він один з тих, хто сам визначає наступника Путіна. Але сам Сечин навряд чи розглядається в якості нового президента.
А ось друга за популярністю в Росії людина – це міністр оборони Сергій Шойгу. З Шойгу можна скласти портрет, якого нового президента бачать росіяни – вольового, войовничого, без брудного бекграунду і не пов’язаного з великим капіталом. Але у Шойгу є два суттєвих недоліки, які заважають розглядати його в якості реального наступника Путіна. По-перше, у нього немає досвіду управління економікою. Шойгу в армію потрапив з МНС і все своє життя працював саме в воєнізованих структурах. У армійської ієрархії він зумів зробити блискучу кар’єру, але для управління величезним державним механізмом цих якостей може бути недостатньо. А по-друге, Шойгу підводить його вік. Зараз йому 62 роки, а в 2024-му буде 70 років. Чи не найкомфортніший вік, щоб очолити державу.
З тих же причин не варто розглядати в якості наступника ще одну вкрай популярну фігуру в Росії главу МЗС Сергія Лаврова. У 2024 році Лаврову буде вже 75 років і за великим рахунком не факт, що глава зовнішньополітичного відомства Росії допрацює до кінця наступної каденції Путіна.
Реальні претенденти
Так, за сім років багато чого може змінитися і більш того, обов’язково зміниться. Але потрібно розуміти, що раптом і з нізвідки претендент на вищий державний пост Росії не з’явиться. Кандидата потрібно буде встигнути обкатати на керівній посаді в уряді (можливо, в кріслі прем’єра), а також поступово засвітити в ЗМІ. Відповідно, переглянути його слабкі сторони, проаналізувати комунікаційні та організаційні здібності, і в разі критичної неефективності, підібрати іншу кандидатуру. Все це можна виконати за кілька місяців і навіть кілька років. Відповідно, контури майбутнього наступника Путіна можна розглянути вже зараз.
На даному етапі простежується три таких претендента. Перший – це глава Адміністрації Президента 45-річний Антон Вайн. Людина тихий і не публічний, який користується особливою довірою Путіна. Виконавчий, добре знає, як на чиновницькому рівні функціонує бюрократичний механізм в Росії. Однак у Вайн є істотний мінус – він не вміє себе «продавати» публічно. При бажанні це лікується, але в будь-якому випадку, президентський пост передбачає ще й уміння красиво подавати себе масам. З іншого боку, сам Володимир Путін в 1999 році особливо публічною фігурою не був, але стрімко зумів себе подати. Якщо у Вайн є подібні внутрішні якості, як у його боса, тоді його варто розглядати в якості одного з реальних претендентів на президентський пост.
Також, слід в розумі тримати спікера Державної Думи В’ячеслава Володіна. Багато аналітиків, близькі до внутрішньої кухні Кремля, саме в Володін бачать основного наступника. Він уже зараз знаходиться на максимально публічній посаді, до нього звикає виборець і його ім’я постійно на слуху. Крім того, Володін вже встиг пройти обкатку практично на всіх керівних посадах в Росії. Був керівником Апарату Уряду, першим заступником в Адміністрації Президента, і ось уже рік керує нижньою палатою парламенту. Прямим сигналом того, що Путін зупинився на Володін стане перехід останнього в крісло Голови Уряду, що цілком може статися після 2018 року.
І, нарешті, третій реальний претендент на роль наступника – перший заступник Голови уряду Ігор Шувалов. Він молодий – 50 років і користується практично необмеженою довірою Путіна. Саме Шувалов реалізує всі базові проекти в Росії – від будівництва космодрому Східний до проведення Чемпіонату світу з футболу. По суті, саме Шувалов реально керує урядом Росії. І слід зазначити, що саме з посади, яку зараз займає Шувалов, Дмитро Медведєв в 2008 році заскочив в крісло президента.
Близький резерв
Втім, на цій трійці коло претендентів не замикається. Одна помилка очевидного претендента на статус наступника, і все може бути переграно. У найближчому оточенні Путіна можна виділити ще ряд цікавих персонажів.
Один з них – перший заступник Адміністрації Президента Сергій Кирієнко. У 35 років ще при Борисі Єльцині він увійшов в історію як наймолодший прем’єр-міністр Росії. Втім, тріумф «молодого реформатора» тривав всього кілька місяців – Росія якраз «потрапила» на дефолт, а ще через рік силовики провели внутрішній переворот і Кирієнко остаточно втратив можливість стати наступником Єльцина. Трохи зневажати в правій опозиції, він першим зрозумів, що Путін – це надовго і зумів успішно інтегруватися в нову владу. 11 років очолював «Росатом» (втім, без особливих успіхів), а зараз підтягнувся ближче до Путіна. Останній цінує старанність Кирієнко, хоча навряд чи її досить, щоб реально претендувати на статус наступника.
У фінансовому секторі дуже високо котируються акції Антона Силуанова (очолює Мінфін) і глави Центробанку Ельвіри Набіулліної. Однак перший не політик, а друга дуже непопулярна в масах.
На особливому довірі у Путіна числиться глава корпорації «Ростех» Сергій Чемезов, якого в оточенні президента називають найбільш тямущий людиною. Але знову ж таки, Чемезов не політик, його цікавить реальний сектор. До того ж він вікової – 64 роки.
Не слід скидати з рахунків першого заступника Адміністрації Президента 57-річного тихого і непублічного Олексія Громова. Раніше саме Громов був прес-секретарем Путіна. Однак дипломат Громов – це, скоріше, майбутній наступник Сергія Лаврова, ніж реальний кандидат на заміщення Путіна.
Свою частку амбіцій на вищий президентський пост має Дмитро Рогозін, який примудряється проводити свою піар-компанію, будучи інтегрованим в досить иерархичную політичну систему Росії. Рогозін націоналіст, майстер епатажу і чимось нагадує більш молодого Жириновського, тільки в прилизаний вигляді. Однак у Рогозіна є один істотний недолік, який не дозволяє його кандидатуру розглядати комплексно. Його – Рогозіна – всерйоз не сприймає Путін.
Як і раніше дуже високо в Кремлі котирується Голова Ради Федерації Валентина Матвієнко. Але їй вже 68 років, що не дозволяє розглядати її в якості навіть теоретичного претендента.
А ось Сергій Іванов в 2008 році реально розглядалося як тимчасовий заміни Путіна на президентській посаді, але саме через надмірні амбіції цей кандидат сьогодні відправлений в почесне заслання. Зараз Іванов обіймає посаду спецпредставника президента, займається питаннями екології та в цілому, значно відсунутий від кола наближених Путіна.
Певні шанси є у колишнього губернатора Пермського краю, а зараз заступника Голови Уряду Юрія Трутнева. Чиновник спеціалізується на далекосхідних проектах і закріпив за собою статус «технократа». Однак Трутнєв вже не хлопчик і в 2024 році йому буде 69 років, що само по собі робить його перспективи не настільки великими.
Серед силовиків наступника Путіна шукати пильно не варто знову ж в силу їх віку. І глава Слідчої Комісії Олександр Бастрикін, і керівник Росгвардіі Віктор Золотов, і директор ФСБ Олександр Бортніков, і голова Радбезу Микола Патрушев в 2024 року будуть людьми з віком 70+. Кожен з них комфортний особисто для Путіна (той же Золотов колишній охоронець Анатолія Собчака), але у цих людей немає майбутнього після епохи чинного президента.
Нарешті, ще один цікавий персонаж – мер Москви Сергій Собянін – в загальнотеоретичному зрізі може розглядатися наступником Путіна. Але знову ж таки, він не політик, а саме управлінець. Собянін реалізувався в ХМАО, і відмінно справляється зі своїм функціоналом в Москві. Але за манерою подавати себе в ЗМІ він більше нагадує радянського чи китайського діяча, ніж сучасного політика західного типу. Ну і знову, ж, вік Собяніна на рубежі критичного. Зараз йому вже 59 років і до відходу Путіна він впритул наблизиться до 70-річної позначці.