Молдовські проблеми Кремля: Рогозін до Кишинева не долетів, але встиг поскандалити

Однак скорочення дипломатів видається якимось дрібним. До того ж США обов’язково дадуть відповідь приблизно тим самим. Після зустрічі з російським міністром закордонних справ Лавровим державний секретар Тіллерсон не залишив у цьому жодних сумнівів.

От і задумались московські уми над складною проблемою: як вкусити злу Америку, якщо зубів фактично немає. Заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков у інтерв’ю журналу «Международная жизнь» заявив, що у відповідь на нові санкції США Москва має намір посилити процес скорочення залежності від американських платіжних систем. Окрім того, Кремль має намір відмовитися від долара як розрахункової валюти.

Навіть не знаєш, як ставитися до подібних висловлювань. Як може Кремль відмовитися від долара, якщо всі розрахунки за експортовані енергоресурси здійснюють саме в американській валюті. Хочуть перейти на євро? Або на британські фунти, в крайньому разі, на японські ієни. З одного боку, нічим не легше. Все одно валюта, а з іншою втрати на конвертування. Якщо йдеться про мільярди, це виливається в серйозні суми. Схоже на звичайне стрясання повітря для внутрішнього вживання. Реально зробити це буде просто неможливо.

Випадково чи ні, але запровадження санкцій збіглося з різким загостренням російсько-молдовських відносин. Москва певний час усіляко давала зрозуміти, що чекає змін після виборів до парламенту Молдови. На федеральних каналах уже радісно потирали руки в очікуванні, що «наш Додон» ось-ось переможе і круто змінить зовнішньополітичний курс країни.

Однак у Кишиневі не всі хочуть проросійського повороту.

Парламент та уряд твердо мають намір рухатися в європейському напрямку, не хочуть приречено чекати втягування в московський фарватер.

Казус Рогозіна

Віце-прем’єр, голова військово-промислової комісії при уряді РФ, спеціальний представник президента Росії щодо Придністров’я Дмитро Рогозін не зміг долетіти до Кишинева. Оскільки повітряний простір України для російських літаків закрито, їм до Молдови доводиться летіти через Румунію.

Уряд у Кишиневі взагалі був проти візиту російського гостя, оскільки основною його метою була участь у святкуванні річниці миротворчої операції в Придністров’ї.

Проте з властивим йому апломбом Рогозін заявив, що все одно прилетить на військовому літаку прямо до Тирасполя. Потім зрозумів, що це технічно нездійсненно, і вирішив летіти звичайним рейсом компанії S7.

У травні 2014 року Румунія вже забороняла використовувати свій повітряний простір для перельоту Рогозіна, тоді розлючений чиновник пообіцяв повернутися в регіон на борту стратегічного бомбардувальника Ту-160. Вибухнув дипломатичний скандал, сторони обмінялися нотами. Можна було очікувати, що в Бухаресті запам’ятали цей епізод, а на висловлювання Рогозіна обов’язково дадуть відповідь. Що й сталося.

Румунія заборонила переліт літака з Рогозіним, аналогічно вчинила й Угорщина, хоча її вважають проросійською. У результаті літаку довелося повернутися в Мінськ, а Рогозін повернувся до Москви.

Далі був потік текстів у соціальних мережах, лилися скарги на ризик для пасажирів, що літак долетів до Мінська на останніх краплях пального. Один із своїх дописів Рогозін закінчив словами «Чекайте відповіді, гади!».

Щодо останніх крапель Рогозін дуже перебільшив. У інтерв’ю газеті «Московский комсомолец» заслужений пілот Росії, колишній льотний директор авіакомпанії «Внуковские авиалинии» Юрій Ситник сказав: «Якщо вам кажуть, що літак сів на останніх краплях палива, не вірте. У командира завжди є запасні варіанти». Інакше кажучи, жодної загрози пасажирам не було, лише затримка з прибуттям.

Висловлювання російського віце-прем’єра стали причиною дипломатичного скандалу. Румунія вимагала пояснень, а Кишинів оголосив його persona non grata. Не допомогло навіть вилучення з Twitter фрази про гадів.

Рогозін давно відомий тим, що не соромиться у виразах. Останнім часом нічим не стримуваний потік свідомості вилився на Молдову та Румунію. «Цивілізована країна — це Румунія?», «Стримування» і «діалог» — слів десь розумних нахапалися, не розуміючи їхній зміст». І це не все, що написав дипломат за посадою, покликаний знаходити рішення спірних питань.

Тут є й суб’єктивний фактор. Фактично місія Рогозіна повністю провалилася. І навіть зустріч у Тегерані з президентом Молдови Додоном мало що змінює в ситуації, що склалася. Схоже, що у Москви виникли труднощі там, де очікували суцільних успіхів. І це особистий провал Рогозіна. Про це прямо написала газета «Московский комсомолец», закликаючи замінити спеціального представника щодо Придністров’я іншою, менш одіозною фігурою.

Південно-західна проблема

Річ не лише в тому, що Рогозіна загорнули, а в Кишинів він так і не долетів. Кардинально змінилася політична і геостратегічна ситуація в дуже важливому для Москви південно-західному напрямку.

Незважаючи на погрози віце-прем’єра-persons non grata, в Молдові ніхто особливо не злякався. У Кремлі та МЗС не вистачає фахівців із теорії ймовірностей. Одне з положень цієї математично точної дисципліни говорить про те, що вірогідність попадання в ту саму воронку вкрай мала і порівнянна з нулем. Так і з погрозами Рогозіна та Центроради заборонити молдовські фрукти, овочі та вина в Росії. І взагалі покарати Молдову.

По-перше. Після заборон молдовський бізнес зумів переорієнтуватися на інші ринки. Як сказав у інтерв’ю російському інтернет-виданню “Росбалт” молдовський політолог Оазу Нантой, за офіційними даними, приблизно 65% молдовського експорту надходить на європейський ринок. І навіть проросійське Придністров’я, яке перебуває на повному утриманні Москви, більше ніж 70% свого експорту надсилає до Євросоюзу, а лише  8% — до Росії. Будуть нові заборони – молдовський бізнес іще більше переорієнтується на інші ринки.

Щось подібне пройшла колись і Грузія. Після російських заборон вона знайшла інші ринки, а коли обмеження зняли, бізнес до Росії не кинувся. Занадто ризиковано, ніколи не знаєш, що Путіну спаде на думку.

Отже, Москва фактично втратила економічні важелі впливу на Молдову. Зробила вона це в імперському ражі покарання неслухняних. І дійшла  невтішного висновку, що Кишинів без Москви якось обійдеться. Ба більше – газ Молдові не можна перекрити з трьох причин.

Перше. Вона за нього справно платить, будь-який арбітраж визнає Газпром винуватим із присудженням відповідних штрафів.

Друге. За газ не платить Придністров’я, рахунок уже на мільярди. Не рублів, а доларів. Поки що Москва на це закриває очі, але багатьом у Білокам’яній це вже смертельно набридло.

Третє. Неможливо відключити газ Молдові, його відразу відключать і Придністров’ю. На таке зараз Москва не зважиться.

Запровадження будь-яких санкцій проти Молдови неминуче вдарить по рейтингу президента Додона. Він проросійський, але не зміг домовитися з Москвою – такий нікому не потрібен. Напередодні парламентських виборів цього Кремль допустити не може.

У казусу Рогозіна є ще одна складова — придністровська. Уже очевидно, що можливості російського угруповання в цьому сепаратистському регіоні істотно зменшилися. Його повна блокада робить перебування не лише проблематичним, а й позбавленим всякого військово-стратегічного сенсу.

Через об’єктивні обставини та вкрай обмежені ресурси російське угрупування не зможе витримати ударів, а допомогти йому немає жодної можливості. Жодного повторення південноосетинської ситуації 2008 року. Зокрема, з географічних і політичних причин. Залишається лише сподіватися, що в Кишиневі не стануть у військовий спосіб вирішувати проблему реінтеграції Придністров’я.

Так сталося, що тепер Москві доводиться думати над відповідями не лише для США, а й для Польщі, через історію з радянськими пам’ятниками, і для Молдови. Так сталося, що жодних особливих можливостей для цього немає.

Із США все зрозуміло, змагатися з Вашингтоном Москва не може в жодній галузі. Із Варшавою теж, бо концентрація російських війську  Калінінградській області змушує дедалі більше кріпити оборону і витрачатися на переозброєння Війська польського.

Тепер Польща точно закупить ракетні комплекси Patriot, а США їх постачатимуть. На відміну від України, такі постачання країні, яка перебуває в НАТО, практично нічим не обмежені.

Із Молдовою теж проблема. Крім географічної роз’єднаності, за Кишиневом виразно проглядається Бухарест. І теж член Альянсу. Здійснювати проти Румунії агресивні дії Москва елементарно побоїться, оскільки статтю Північноатлантичного договору щодо колективного захисту ніхто не скасовував. У Москві Рогозін і Ко скільки завгодно можуть надувати щоки і погрожувати всім і вся, але насправді за червоні лінії Кремль не заходитиме.

Усе це визначає досить стриману поведінку Москви. Примітно, що всілякими бідами Кишиневу та Бухаресту, причому в другому випадку значно рідше, загрожують офіційні особи і політологи другої лінії. І це не випадково, а цілком закономірно.

Дуже налягати на санкції, обмеження та ембарго Кремль не може, оскільки це рикошетом вдарить по його ставленику Додону. Значна частина його потенційного електорату буде дуже розчарована.

Можна також запроваджувати обмеження на рух робочої сили з Молдови. По-перше. Її не так просто замінити, оскільки мігранти з Центральної Азії переважно не мають необхідних виробничих навичок і кваліфікації, а також не володіють російською мовою на достатньому рівні. Російський, зокрема будівельний, бізнес у захваті не буде.

По-друге. Заборона або обмеження на трудову міграцію з Молдови змусить її переорієнтуватися на Європу. І так багато громадян Молдови отримали румунські паспорти і можуть цілком легально влаштуватися в Європі. Цей процес триває активно, будь-які обмеження лише підсилять його.

У Молдові Москва зіткнулася з дуже складною, в сенсі вирішення, проблемою. Мало того, що дуже відштовхнули Кишинів, але й істотно ускладнили ситуацію в Придністров’ї.

Щодня його блокада стає сильнішою, а відповідно, утримання цього сепаратистського регіону коштуватиме дедалі більше. У прямому і переносному сенсі. Тоді як більшу частину уваги приділяють Донбасу, Тирасполю стає дедалі складніше.

Виникає дуже неприємна для Москви перспектива. Так чи інак, але з Донбасу доведеться йти. І, цілком можливо, додатково доведеться здати Придністров’я. Таких ударів по рускому міру вона точно не переживе.

Юрій Райхель