Американці зіграли в «російську рулетку» – Лілія Шевцова

– У Дональда Трампа немає команди, яка відповідала би за зовнішньополітичний порядок денний, а також розуміння навіть ролі політика і політичного досвіду в міжнародних відносинах. У нього немає програми на наступні 100 днів президентства, яку зазвичай розробляють усі американські президенти. Тому зараз ми можемо лише гадати, якими будуть його конкретні кроки.
Цілком очевидно, що ту риторичну мантру, яку він використовував під час президентської компанії, необов’язково здійснюватиме. Є дуже впливові та могутні сили в американському істеблішменті, які спробують знизити ймовірність його конвульсивних дій. І, до речі, у Республіканській партії, на відміну від Демократичної, завжди були дуже кваліфіковані та досвідчені кадри у зовнішній політиці й політиці безпеки.
Ми всі розуміємо, що Америка – це стрижень нинішнього світового порядку. І Захід консолідує всі свої зовнішньо- та внутрішньополітичні зусилля, бо він на орбіті Америки. Тому будь-яка дурість у Вашингтоні битиме рикошетом по світовому порядку взагалі.

Українське занепокоєння

-У внутрішній політиці він виконає свої обіцянки?

– У Трампа є певний набір стереотипів, які він навряд чи подолає в своєму віці. Його можна схарактеризувати як американського націоналіста з консервативним ухилом із протекціоністськими замашкам, але водночас і лідера, який будуватиме і формуватиме образ сильного лідерства. Мовляв, повернемо Америці велич.

36% опитаних американців сказали, що для них у новому лідерові найважливіша його здатність проектувати силу і міць. Тому він спробує проектувати силу і, водночас, обмежити американські зовнішньополітичні зобов’язання у зовнішньому світі.
Ми зараз гадаємо, бо Трамп ще не намалював свій зовнішньополітичний портрет. Але, можливо, він послабить трансатлантичну спрямованість американської зовнішньої політики. Це означає послаблення контактів із Європою і тієї американо-європейською парадигмою, яка обє’днувала західний світ після Другої світової війни.

Ослаблення трансатлантичних зв’язків почало відбуватися за президентства Обами. Цей процес американці назвали «відхід у раковину». Трамп, судячи з усього, посилить цю тенденцію.

– Якою може бути політика щодо Росії?

– У Трампа доволі цікаве ставлення до авторитарних режимів та Росії. Судячи з усього, Трампа не хвилює демократія і допомога демократичним утворенням в інших країнах.
Він шукатиме новий тип відносин із авторитарними лідерами. Він неодноразово під час своєї компанії звертався до Путіна. Згадував російського президента, до якого, можливо, він відчуває певні симпатії, як до сильного лідера.
Дуже багато спостерігачів припускають, що Трамп і Путін спробують переформатувати американо-російські відносини та знайти нову формулу. Але складно сказати, якою вона буде. Всі заяви Трампа свідчать про те, що він не підтримає подовження санкцій щодо Росії на наступний рік. Це не виключено.
Але те, що він планує скорочувати зобов’язання щодо Заходу, означає, що він не хоче втягуватися в європейські справи, підтримку демократичних рухів і політичних трансформацій. Авторитарний інтернаціонал може відчувати певний оптимізм.

Звісно, Україну мав занепокоїти можливий вектор Трампа. Ми знаємо, що він говорив із приводу Криму. Мовляв, його місце в межах Росії (перефразовую його, але зміст такий). Також один раз Трамп порушив питання про доцільність санкцій щодо Росії.

Для прихильників ліберального інтернаціоналізму, нормативної зовнішньої політики і концепції, згідно з якою США все ж таки повинні грати роль не жандарма, а демократії, настають смутні часи.
Єдина надія на те, що Трамп не робитиме надмірних дурниць, а його правління обмежена чотирма роками.

Тефлоновий політик

– Але в США є ще Конгрес і Сенат.

– Так, у Вашингтоні зберігаються потужні сили, які певним чином контролюватимуть і приборкуватимуть Трампа. Хоча ці надії теж можуть здаватися примарними. Чому? Бо республіканці контролюють Сенат і весь Конгрес, а отже, у республіканців опиняється монополія на зовнішню і внутрішню політику США. Це унікальна ситуація. Вона була би комфортною для президента з реформаторським порядком денним. Але так вийшло, що американці обрали Трампа.
Їм просто осточортіли нинішній істеблішмент, усі представники старої династії та люди, що належали до старого урядового прошарку. Американська еліта цього просто недооцінила.

Американці зіграли в «російську рулетку». Вони обрали людину, яка не має політичного досвіду. Сам факт, що така людина опинилася на чолі єдиної ядерної наддержави, викликає величезні сумніви.

– Політичні аналітики почали порівнювати Трампа з іншим президентом-республіканцем – Рональдом Рейганом.

– Рейган на зорі своєї політичної діяльності створив команду висококласних експертів як у зовнішній політиці, так і у внутрішній. Та й узагалі, у Рейгана були принципи.
А які принципи у Трампа? Сьогодні він говорить одне, а завтра інше. Трамп відомий тим, що навіть коли був бізнесменом, по суті, створював своє багатство способом МММ. Трамп збагачувався завдяки штучним банкрутам.
Він тефлоновий, до нього не прилипає бруд лише тому, що електорат розглядає його як менше зло порівняно з іншими. Але це символ безпринципності. Уже цей факт не може дозволити стати йому новим Рейганом.

Європейська криза

– І це все відбувається під час світової турбулентності?

– Нинішній час дуже складний. По-перше, зараз криза західної моделі демократії у всіх країнах, не лише в Америці. Євросоюз теж втратив свою траєкторію. Раніше Захід виходив із такої кризи, але тоді в нього була реформаторська еліта. А зараз цього немає.
По-друге, на порядку денному кілька складних конфліктних ситуацій і викликів. Америці зараз доводиться формулювати свою позицію з питань боротьби з тероризмом, вирішувати проблему поширення ядерної зброї. Що робити з Північною Кореєю, яка стає ядерною? Не відомо, що відбувається з Іраном, із яким уклав союз Обама. Здається, Іран перетворюється на новий центр сили на Близькому Сході та має величезні претензії.
А що робити з Близьким Сходом, який просто пішов у рознос? Що робити з війною в Сирії, куди американці намагаються не втручатися, але без їхнього втручання кровопролиття продовжуватиметься, там ще буде безліч Сталінградів?
Що робити з Росією, яка ступила на шлях конфронтації з Америкою? І нарешті, що робити з Китаєм, який, наслідуючи Росію, робить ті ж самі експерименти, але в Південно-Китайському морі?
Бачите, скільки викликів? І в цей момент господарем Білого Дому стає людина, яка навіть не уявляє, скільки їх.

– Перед несподіваною перемогою Трампа цьогоріч було так само несподіване рішення британців щодо виходу з ЄС. 2,5 роки тому президент Росії анексував український Крим, а потім почав війну на Сході України. Що може статися ще?

– 2017 рік стане новим випробуванням для Заходу: вибори у Франції та Німеччині, які є ключовими європейськими гравцями. Франція отримає нового президента, бо Олланд давно вже «підстрелена качка».
У Меркель є шанс зберегти своє лідерство. І вона залишиться найпотужнішим лідером Європи. Але у неї, через внутрішні проблеми і останній термін, скорочуватиметься потенціал впливу. Немає жодних підстав вважати, що ЄС вийде з кризи й проблема його єдності, а також пошуку нового вектора, стане основним питанням дня Європи.
Нарешті настане момент істини для Великобританії, яка повинна разом із Брюсселем знайти модель виходу з ЄС. Додамо до цього провал європейського політичного «центру» і посилення крайніх правих і крайніх лівих сил, які створюватимуть нову турбулентність. Словом, на Захід чекають складні часи. З одного боку, перед ними постало завдання відновлення та реформ, з другого, – відсутність реформаторських лідерів.

Катерина Гаврилюк