Іловайська трагедія: зрада генералів і пошук крайніх

Кінець серпня 2014 року. На Майдані незалежності в Києві – військовий парад, під Іловайськом Донецької області – українські солдати в оточенні російських військ. Котел забрав життя 209 українців, яких змогли впізнати і 157 тих, тіла яких були понівечені до не впізнавання. Ще 158 бійців все ще вважаються зниклими без вісті. Нашим військовим обіцяли “зелений коридор” для виходу з оточення, але колони бійців були розстріляні росіянами.

З тих пір пройшло два роки. Винних в Іловайскій катастрофі досі не знайшли. Нікого не звільнили і не посадили до в’язниці. Ми так і не дізналися, хто віддавав наказ, хто відправив на вірну смерть сотні молодих життів.

«Те, що відбулося в Іловайську – це прорахунок вищого військового командування. Вони допустили утворення котла. І саме вони мають бути покарані», – переконаний Георгій Манчуленко.

Генпрокурор Юрій Луценко обіцяв, що розслідування причин трагедії завершиться на початку серпня. За словами Луценка, експерти встановили, хто і як командував військами на іловайському напрямку і хто не віддав життєво необхідних наказів. Але обіцянки так і не стали реальністю.

Зате звинуваченнями засипали простих бійців, командирів батальйонів і рот. На багатьох з тих, хто бився на полі бою, втративши побратимів і отримавши каліцтва, відкрили кримінальні справи. Ніхто з генералів в них не фігурує.

«Командири взводів, рот, батальйонів – це не та ланка, яке планує операції. Той, хто планував, той і повинен нести відповідальність. Несвоєчасні команди на залишення позицій, щоб уникнути зайвих жертв. Бездіяльність вищого командування – причина формування оточення», – розповідає Манчуленко.

Один з тих, кого зараз звинувачує військова прокуратура, – командир штурмової групи батальйону «Донбас» з позивним «Бішут» Тарас Констанчук.

«Ще 21 серпня всі знали, що в місто увійшли росіяни. Чому наказ про відхід дали тільки 23 серпня? Розумієте, на війні повільна реакція – це злочин. Неможливо виправдовуватися за те, що ти віддав потрібний наказ із запізненням в дві години. На війні не можна гаяти жодної хвилини», – згадує Констанчук.

«Тупість командування завадила нам заволодіти Іловайськом. Операції не продумували до дрібниць. Хлопців відправляли в тил ворога, мовляв, а раптом противник злякається і втече. Іноді це спрацьовувало, але покладатися тільки на такі випадки на війні не можна», – додає «Бішут».

Начальник генерального штабу Віктор Муженко вважає, що добровольчі батальйони в Іловайську діяли на свій розсуд, і це стало однією з причин трагедії. У той же час Муженко говорить про неякісне планування виходу з оточення. Однак твердження військових експертів про те, що Іловайський котел став наслідком некомпетентності військового командування і що про наступ росіян було відомо заздалегідь, Муженко заперечує.

«Інформація про те, що нам було відомо про російське вторгнення за 10-12 днів до його початку – це вигадка. Я такою інформацією не володів і не володію. Напад росіян застав нас зненацька, для нас це було повною несподіванкою», – пише на своїй сторінці в Facebook Віктор Муженко.

«Командири зі своїми солдатами на полі бою до останнього чітко виконували накази вищого керівництва. Їх вина може бути тільки номінальною, – переконаний Манчуленко, – Звичайно, в наших реаліях може бути і така ситуація, що військова прокуратура спеціально звинуватить командирів нижчої ланки, щоб вигородити своїх колег з керівництва».

Батальйон тероборони «Кривбас» отримав наказ звільнити Іловайськ на початку серпня. Наказ передали усно, по засобам зв’язку. Формулювання звучала приблизно так: «здійснити рейдові дії в місті Іловайськ і закріпитися на 7 блокпостах». І це при тому, що в батальйоні на той момент вже були поранені. 450 осіб – склад батальйону разом з кухарями та тиловики, розповідає боєць «Кривбаса» Сергій Бондаренко.

«Комбат Мотрій знав, що це – злочинний наказ. Я бачив, як він психував і вимагав від Генштабу офіційний документ. Він, напевно, передбачав, що потім, якщо він усний наказ виконає, і щось піде не так, його зроблять крайнім. За непокору, комбату навіть погрожували судом», – говорить Бондаренко.

Тим не менш, батальйон отримав письмовий наказ. У наступ направляли батальйон територіальної оборони, бійці якого мали всього 5 днів вогневої підготовки. З ними не було ніяких інструкторів, і вони не знали дислокації військ противника.

«Ми помітили таку тенденцію, що якщо приходить наказ з Генштабу, або взагалі від командування і ми йдемо його виконувати – то обов’язково засідка», – зазначає боєць «Кривбаса».

Представники вищого військового командування втекли з Іловайська, залишивши на загибель солдатів. «Генерал Руслан Хомчак кинув війська і полетів на вертольоті. Нас врятували бійці «Правого сектора». Є такий правосек – позивний «Давид», він 86 чоловік вивів з-під Іловайська», – згадує Сергій Бондаренко.

«Повинен початися «зорепад», і потім – посадки. Вони не мають права жити на волі після всього, що сталося, заради хлопців, які залишилися лежати вічно в тому «зеленому коридорі», – додає він.

Війну ми назвали АТО. У словах про сміливого солдата і боягузливого командира переставили місцями епітети. Влада блукає в термінології, яку сама ж придумала. Покарати винних у таких умовах, здається, ніхто не збирається.

«Ситуація дивна. У нас відбувається антитерористична операція. Закон говорить, що СБУ відповідальна за боротьбу з тероризмом. Тобто де-юре керівником АТО є представник СБУ. Де-факто, оскільки це фактично війна з Росією, керівником є ​​представник Збройних Сил України. І СБУ, і військові повинні понести відповідальність», – підкреслює військовий експерт Манчуленко.

Іловайскої трагедії могло й не бути, якби не бездумні рішення генералітету. Старшина Юрій Лисенко, виконуючий обов’язки командира Стрілецької роти 39-го батальйону тероборони говорить про те, що росіяни не планували розстрілювати наших солдатів. Винним у трагедії Юрій вважає все того ж генерала Хомчака.

«Росіяни просили почекати буквально 15 хвилин, тому що наш вихід з оточення повинен бути узгоджений на вищому рівні. Хомчак у відповідь сказав, мовляв, мені ніколи чекати, мені треба поспішати. У наказовому порядку – прориваємося і будемо атакувати росіян», – розповідає Лисенко.

«Цей наказ був виконаний. Ми пішли в атаку. Природно, росіяни почали стріляти у відповідь. Наші батальйони були наполовину роззброєні – вони більшість боєприпасів вже сховали, запакували для перевезення. Росіяни знали, що ми могли атакувати. Вони замінували повністю всі поля, поставили в лісопосадках свою техніку і міномети, і були готові. Коли почався обстріл – пішли в машини прямі влучення мінометів і танків», – додає він.

Жодна людина не відповіла перед судом за трагедію в Іловайську. Додамо до цього ще й Дебальцеве, донецький і луганський аеропорти і отримаємо бездіяльність військової прокуратури, яка не може або не хоче покарати винних.

«Зараз ми багато говоримо про Донбас, а де юридична оцінка того, що сталося в Криму? Багато високопоставлених військових, які в той час перебували там, готові були до найбільш жорстких бойових дій. Але, на жаль, ніхто такої команди не дав. Відбулася здача Криму. За це теж хтось повинен понести покарання. За бездіяльність теж карають», – резюмував Георгій Манчуленко.

Дмитро Костюк