Дивитись крізь символи
Скрізь, де тільки можна, закликаю не звертати увагу на символи. Ті, хто хоче розібратися, будуть говорити про об’єктивні процеси – ті, хто хоче маніпулювати, будуть говорити про символи. Якщо з українсько-російського протистояння прибрати символьні квасний і шароварний патріотизми зі скріпами і ненькою, то що залишиться в сухому змістовному залишку?
Залишиться об’єктивне протистояння між демократичною постмайдановою Україною, заснованою на горизонтальних зв’язках і станово-авторитарною Росією, заснованою на вертикальній ієрархії.
Тобто етична різниця між поганою і гарною об’єктивується і вимірюється за шкалою ефективності і затребуваності свободи, демократії та інноваційної ринкової економіки. Для Росії відновлення контролю над Україною було необхідною умовою продовження її існування, тому протистояння було неминучим і прогнозувалося мною заздалегідь, а саме в 2012 році. Україна має сприятливі цивілізаційні умови і довгострокові перспективи. У Росії їх немає, тому її шанси в протистоянні і в 2014 році, і зараз були і залишаються на порядок меншими. Розпад РФ як і раніше залишається неминучим і все більш очевидним.
Але при такій об’єктивізації виходить вкрай неприємний для української влади наслідок – президент України є ненабагато меншим ворогом громадянського суспільства, ніж Путін, оскільки намагається будувати в Україні сучасне станове суспільство, як лайтову версію російського станово-авторитарного. І тут виникає ключове питання – а чи зможе громадянське суспільство, що зароджується, одночасно протистояти і зовнішньому агресору, і внутрішнім олігархам у владі? Зможе.
Більш того, не прибравши попередньо олігархів з влади, Україна не поверне свої окуповані землі!
На закінчення розглянемо пару баянів з символами, як приклад необхідності вироблення на символіку умовного рефлексу – «фу – кака!».
За спогадами ряду ветеранів Люфтваффе пісня «Was Wollen Wir Trinken» була настільки популярна, що стала мало не офіційним гімном LW. З тих пір в масовій свідомості вона стійко асоціюється з Люфтваффе зокрема і націонал-соціалізмом взагалі. При тому, що офіційного гімну LW не було!
І ось, російські пропагандисти, побачивши виконання цієї пісні солдатом батальйону Айдар, почали істерично волати: «Бандерівські фашисти!». Насправді це стара бретонська пісня. Настільки давня, що автентичного виконання на давньобретонській не залишилося. Залишилися численні фольклорні кавери.
Ось так давньобретонська пісня стала символом «бандерівських фашистів».
Думаєте, що українська пропаганда краща за російську? Не набагато.
Солодка гниль застоюВи давно в українському ефірі слухали марш «Прощання слов’янки», який точно так же в масовій свідомості міцно зв’язується з Великою Вітчизняною війною? Тому його успішно декомунізували, виключивши з ротації, як радянський символ. Так ось проблема: фактично декомунізований марш був написаний штаб-трубачем 7-го запасного кавалерійського полку Василем Агапкіним в… 1912 році. Але такі дрібниці пропагандистів не бентежать. Адже українські бійці, які виконують давньобретонську пісню все одно, на їхню думку, є бандерівськими фашистами. А марш, написаний в російській армії в 1912 році, на їхню думку, все одно слід заборонити в рамках процесу декомунізації.
Володимир Стус, аналітик, прогнозист, консультант зі стратегії