Експерт: Заява Льовочкіна та Рабіновича про об’єднання явний фальстарт

«Партії «Опозиційний блок» і «За життя» заявили про готовність до переговорів про об’єднання

При цьому, деякі спостерігачі звернули увагу на не зовсім звичайний сценарій об’єднання», про це у своєму блозі на сайті Корреспондент пише політолог Андрій Золотарьов.

Політолог зазначає, що замість традиційної в таких випадках спільної прес-конференції чи хоча б загальної заяви для ЗМІ, відбувся обмін примирними репліками через соцмережі з боку недавніх ключових антагоністів – Рабіновича і Льовочкіна, причому Рабінович взяв ініціативу на себе, а «Оппоблоку» (точніше, однієї з його частин) дісталася роль тих, хто погодився з пропозицією.

«З одного боку, цю подію можна назвати цілком логічною і закономірною, оскільки ідея об’єднання опозиційних сил давно обговорювалася в ЗМІ. Та й соціологія давно фіксує наявність запиту на об’єднання сил, що претендують на представництво південно-сходу, насамперед промислових регіонів. Але, політична практика не раз демонструвала те, що такого роду процеси справа тонка і делікатна. У виборчих кампаніях не буває механічного складання рейтингів політиків. Якщо консолідація відбувається тільки на рівні декларацій і заяв, але не закріплена на рівні ідеології і організаційно, не буде і синергії ресурсів», – упевнений експерт.

На думку Золотарьова, звертає на себе увагу, що та частина Оппоблока, яка орієнтована на Рината Ахметова, за фактом, на сьогодні вкрай обережно прокоментувала задеклароване об’єднання. Вадим Новинський в коментарі виданню «Лівий берег», про процеси, що тривають, сказав в загальних виразах: «Такі консультації тривають вже два місяці». При цьому він зазначив, що партії поки що не обговорюють можливий загальний партійний список або можливого єдиного кандидата на президентських виборах. За його словами, щоб консультації «знайшли кінцеву форму, необхідно скликати з’їзд партії, щоб він прийняв відповідні рішення».

Загалом, вважає політолог, поки все це виглядає як явний фальстарт, і спроба видати бажане за дійсне. Залишається відкритим питання, що це персональна боротьба за місце під сонцем окремих політиків або ж реальний процес консолідації?

«Аналогія з сумно відомою «Канівською четвіркою» більш ніж очевидна. У далекому 1999 році об’єднання опозиції по ідеї могло декласувати Кучму. І історія теж стала відвертим фальстартом, а на виході вийшов відомий сюжет «лебідь, рак і щука», де кожен потягнув у свою сторону, за підсумком програвши спільну справу опозиції. Мораль проста festina llente-поспішай не поспішаючи особливо в такі переломні моменти для країни», – підсумував експерт.