Вуличне жовтневе

Тиша завжди оманлива. А нескінченно мрячні вологою і сірістю осінні дні явно навівають меланхолію і умиротворення. Начебто розповіли непогані історії з трибуни, штовхнули десяток крутих надихаючих промов, відкрили кілька нових «малих архітектурних». І ніби як нічого не відбувається катастрофічного.

Тарифчики наполегливо ростуть, люди платять за рахунками, армійські крадуть, боти ботствують, на тендерах тільки свої, Роттердам поки не перейменували, Юлія Володимирівна по-пацанськи мовчить, балакучий чужинець естетські п’є Sarajishili XO, активісти повернулися в дешеві кав’ярні. Ну, хіба що мадяри нам сильно псують обідню, ПАРЄ двічі жорстко відшмагала своїми резолюціями (але ми вже довели на «5 каналі», що резолюції ці нами писані і тому переможні), а ЄСПЛ і зовсім пішов на принизливе задоволення відразу 12 тис. позовів українців до уряду. Все, загалом, як завжди. Тобто ніхто нічого не робить. З числа крутих держменеджерів. Їм би встигнути премії собі нарахувати.

І тим не менше, від наміченого на 17 жовтня попереднього і пробного батлу дивне відчуття. Зрозуміло, що це ще не початок чогось чергового «епічного». З банальної причини – всередині опозиційної еліти (так, так, і така є) поки немає консенсусу з ключових питань. Хлопці яскраво так гетьманять тільки на себе і тому ніяк не визначаться, кого зробити «єдиним». Під кого злити ресурси. І з правилами не визначились. І щодо розділу призового пирога – кому і що можна буде скуштувати – теж. Цей процес у нас завжди болісно проходить і сильно залежить від амбіцій. Крім того, очевидно, що серед «авторів 17 жовтня» зовсім немає класних організаційних операціоністів, здатних зібрати круту вуличну масовку. Всі цілком майстри презентацій і підмайстри мови. Потрібно ж вміння зібрати надовго красиву вуличну картинку. Забезпечити логістику і охорону. Продумати сценарій на місяці вперед. Накрутити фанатів.

Але ось у чому проблемка. Якщо вчора цей баттл проходив по розряду проходняк з невеликою докупівлею масовки, то події останніх днів кардинально все змінюють. Сталася приголомшлива синхронізація удару по ближньому колу президента. Міністр Аваков же неприховано так пішов з коаліції. І тому зовсім не ясно стало, як же буде себе поводити вулиця і поліція на вулиці? Тихо, голосно? Нарізно або вже разом проти спільного ворога? Хто забезпечить «охоронну» логістику урядового кварталу, і як саме вона буде виглядати? Охорона або вже демонстрація сили? Судячи з усього, дехто з об’єднаної «партії влади» вирішив таки трохи підняти ставки.

Звідси підсумковий: чи має Петро Олексійович реальні дані про те, хто і скільки людей приведе, який буде сценарій, які переговори зараз проходять? Втім, щось внутрішнє наполегливо кричить мені – обраний буде традиційний стиль реагування. Нічого не робити. Хороший стиль, не сперечаюся. Але «нічого не робити» або «робити дурниці» неминуче переводить ситуацію на інший рівень ескалації.

Михайло Подоляк, політтехнолог