Справа Іл-76: три роки в очікуванні справедливості

На борту Іл-76 перебували 40 бійців 25-ї окремої парашутно-десантної бригади та дев’ятеро членів екіпажу. Усі загинули.

Обурені українці того ж дня влаштували пікет біля посольства Російської Федерації у Києві. Вони закидали будівлю яйцями та камінням. Розбили кілька вікон, зірвали російський прапор та перекинули автівки з дипломатичними номерами. Учасники акції вимагали, щоб російські дипломати залишили територію України.

Кількох високопоставлених чиновників Міністерства оборони відсторонили від виконання обов’язків. Тимчасова слідча комісія Верховної Ради провела розслідування щодо недбалого ставлення командування до безпеки польотів у зоні проведення Антитерористичної операції. У результаті військова прокуратура звинуватила в недбальстві генерал-майора Віктора Назарова, який у момент трагедії керував Штабом АТО. 27 березня цього року суд визнав його винним і призначив покарання у вигляді семи років позбавлення волі. Сам генерал своєї провини не визнає.

Президент Петро Порошенко розкритикував рішення суду. Він заявив, що дії командирів у бойовій обстановці мають оцінювати спеціальні військові суди, а не цивільні. Заступився за Назарова і міністр оборони Степан Полторак. Наприкінці квітня генерал подав апеляцію.

Politeka з’ясувала, чи є шанс у Віктора Назарова оскаржити рішення суду та чи справедливо взагалі судити генерал-майора за бойові втрати під час АТО.

– Справа Іл-76 – єдина з подібних, яка дійшла до суду. Він відбувся і винесли справедливий вирок. Головне завдання нині – довести її до логічного завершення й виграти апеляцію, щоб генерал Віктор Назаров отримав по заслугах. Суспільству слід докласти велетенських зусиль, щоб апеляція не скасувала рішення першої інстанції.

Нині в Міноборони навіть готують нову судову експертизу за фактом прийняття рішень. Стверджують, що під час першої було багато порушень. Хочуть, щоб апеляційний суд скасував рішення першої інстанції й почав нову експертизу. Вони всіма силами намагатимуться врятувати Назарова. Зняти з нього всі звинувачення.

Президент та інші посадові особи заступилися за генерала, бо він став сакральною жертвою обставин. Зі справою тягнули. Суддя брав перерву. Раптом відбувся суд. Так намагалися відвести увагу суспільства від пожежі на складах із боєприпасами в Балаклії (23 березня 2017 року, – ред.). Люди сильно обурилися, що Міноборони це допустило. Адже перед цим була пожежа у Сватово (29 жовтня 2015 року, – ред.), після чого був відповідний наказ РНБО, наказ президента. Але виходить, що Мінобонрони фактично проігнорувало їх і нічого не зробило. Повторили ті ж помилки. Тому суд над Назаровим для людей став полегшенням. Радістю, що є верховенство справедливості. Але генерал почав розповідати, хто віддавав накази на перекидання військ і що він лише виконавець. Назаров знає, як відбувалися бойові дії, особливо, коли був Іловайський котел, Дебальцеве. Як із Донецького аеропорту виводили регулярні частини Збройних сил і лишилися тільки добробати. Він – людина із системи. Генерал, зв’язаний круговою порукою. Тому якщо його не витягнуть і він сяде, може дійсно почати говорити.

Розмови ж про відновлення військових судів взагалі не мають сенсу. Сім років тому ми їх позбулися. Усе звели до єдиного цивільного суду. Суддя не повинен розбиратися в тонкощах справи. Має вислухати аргументи сторін і прийняти рішення, чи є склад злочину, чи немає. Чим більше суддя розбирається в тонкощах справи, тим тяжче йому винести неупереджене рішення. Це світова практика.

– Щодо Іловайська, щодо справи Іл-76 питання стосується суто виконання військовослужбовцями повноважень, які прописані в документах. У військових всі рішення йдуть зверху. Верх – це верховний головнокомандувач. До того ж усі розпорядження, починаючи від комбата і вище, надаються лише в письмовому вигляді, бо йдеться про життя і смерть людей.

У цьому разі Назаров – «цап-відбувайло» за певні політичні промахи чи політичні рішення, які не були оформлені для військовослужбовців належно. На лаву підсудних генерал потрапив, бо відхилився від бойових статутів, основ, настанов із підготовки штабів та військових документів.  Політик – це політик. А військовий рухається лише за задокументованими речами.

Намагання створити військові суди – нічого не дадуть. Питання правильності та коректності має вирішувати військовий омбудсмен. Однак ніхто не хоче створювати цей інститут. Це система, яка великою мірою говорить, що річ не в Назарові, а полягає в іншому.

Доки держава не впровадить цивільний демократичний контроль над Збройними силами, над всією структурою безпеки та оборони, доти матимемо таку ситуацію, коли знаходяться «цапи-відбувайли».

Ольга Головка