Степан Гавриш про військові суди та страх керівників у погонах

Президент України Петро Порошенко висловив своє незадоволення таким рішення суду. Він запропонував «відновити спеціальні військові суди відповідно до чинних міжнародних практик».

За словами глави держави, «оцінювати дії командирів у бойових умовах повинні військові спеціалісти, військові експерти і військові судді, а не цивільні».

Чи потрібні Україні окремі військові суди, хто намагається впливати на судову гілку влади та які тут ключові ризики для країни, Politeka розповів політик, доктор юридичних наук Степан Гавриш.

Про суд над Назаровим

Вирок суду винесли винятково під тиском спільноти. Передовсім родичів загиблих. Адже генерал віддавав розпорядження в умовах, коли було абсолютно точно відомо, що аеропорт оточений бойовиками, що у них є зенітно-ракетні комплекси, які можуть дістатись цілі. В літака не було достатньо захисту. Тому в цьому плані рішення Феміди – бездоганне. Сім років за злочинну недбалість – адекватне покарання.

Однозначно, це серйозний крок із боку суду щодо покарання високих військових чинів. І це важливо в контексті дискусії про здачу Криму, Донбасу. Наслідки цієї історії турбують керівництво Міноборони, Генштаб. Адже прецедент діє психологічно на інших керівників Збройних сил України. Особливо на тих, які ухвалювали помилкові та навіть злочинні за своєю суттю рішення. З другого боку, це дуже впливає на громадськість, яка вимагатиме притягнути до відповідальності винних.

Однак вирок іще перевірятиме Апеляційний суд. Генерал не перебуває під вартою. Його випустили під незначну заставу на волю. Навіть не позбавили військового звання. Крім Апеляційного суду є ще Верховний. Та й президент має право помилувати. В останньому випадку це лише посилить конфлікт – між главою держави та громадськістю.

Про військові суди

На сьогодні у судах загальної юрисдикції порушено більше ніж 1500 кримінальних справ щодо українських військовослужбовців. За минулий рік притягнуто до відповідальності не більше ніж 36. Щодо цих осіб винесли різноманітні вироки. Когось випустили на волю, когось – позбавили волі на вісім років. Тож процес триває.

Сьогодні запровадження військових судів – це посилення тиску на суспільство без стратегічного рішення щодо визнання України стороною, яка воює у війні з РФ.

Загалом, військові суди в Україні ліквідували ще у 2010 році. В минулому вони розглядали справи проти військовослужбовців. Відновлення таких судів  – дискусійне питання. Тут важливий механізм – як саме їх впроваджувати. Оптимальний варіант – у межах судів загальної юрисдикції. Це точно не мають бути спеціально виокремленні суди, які діяли б за закритими для адвокатів та суспільства дверима. Оскільки варто розуміти, що у справах із певним рівнем таємниці адвокати повинні мати відповідні допуски. Зазвичай вони цих допусків отримати не можуть. Тому їхню роль виконують учорашні правоохоронці, працівники СБУ. За таких умов говорити про повноцінний захист дуже складно.

Зовсім інша ситуація із надзвичайними військовими судами. Згідно із Конституцією України, вони у нас заборонені. Можливо, у разі запровадження воєнного стану на прифронтовій території такі військові суди могли би бути. Але їх треба створити за процедурою, де була б можливість перевіряти ухвалені рішення через вищі судові інстанції.

Офіційно ми не визнаємо Росію агресором. Називаємо війну АТО, тому в таких умовах цілком достатньо мати суди загальної юрисдикції (як це діє всюди у світі), які виносять вироки щодо терористів.

Також мусимо терміново запровадити суди з присяжними. Тоді у звинувачуваного буде право обрати різновид правосуддя – суд присяжних або військовий суд.

Ця дискусія має нині тривати між експертами та політиками. Бо та судова реформа, яку провели в Україні, мала політичні завдання. Як незалежна система влади, правосуддя нині серйозно відстає у своїх можливостях. Воно не виконує роль противаг у боротьбі між політичною владою та інтересами суспільства.

Про тиск влади на судову систему

Порошенко пропонує відновити спеціальні суди. Йдеться, по суті, про військові трибунали. Якщо у ВР, спекулюючи на патріотизмі, все ж таки цю ідею підтримають, то отримаємо певні ризики. Адже окрім безпосередньо військовослужбовців до відповідальності можуть притягнути й інших громадян, яких звинуватять у співучасті. Ця ситуація здатна погіршити питання свободи в України.

Воєнні суди є в США. Можливо, в Україні можна в уже чинних судах виокремити спеціальні колегії, які розглядали б військові злочини.

Те, що людина в погонах, не гарантує якісного судового процесу. Є низка міжнародних трибуналів, той же Міжнародний кримінальний суд у Гаазі, де засідають не військові, а цивільні юристи. Проблема в тому, як діє обвинувачення та як поводиться захист. Змагальність судового процесу все вирішує.

Президент хотів би діяти синхронно із судовою гілкою влади. Він очолив судову реформу. Хоче впливати на формування Верховного суду. Радою правосуддя керує АП – це факт.

Суд щодо Назарова вийшов за межі цього консенсусу. Виніс власне рішення. Розумів, якщо винесе інше, то завтра йому самому доведеться відповідати перед розлюченим суспільством. Позиція президента та Міноборони – це не просто занепокоєння, це атака на право суду виносити самостійні рішення. Це небезпечний знак для України.

Романія Горбач