Бізнес на війні: що сепаратисти «експортують» в Україну

Що везуть сепаратисти в Україну, хто і навіщо постачає через Л/ДНР контрафактне паливо з Росії та які податки йдуть у казну псевдореспублік, Politeka поцікавилася у координатора блокади Анатолія Віногродського, другого командира батальйону «Донбас».

«Зараз автошляхами перевозять усе те ж саме, що й залізницею, тільки меншими партіями, – розповідає він. – Навіть вугілля почали возити 20-тонними самосвалами. Формуються у конвої по 5-10 фур. З ними іде супровід відповідальних і контролюючих осіб, які слідкують за переміщенням з окупованих територій в Україну і назад».

На території псевдореспублік продовжують працювати сигаретні та алкогольні заводи, які діяли до окупації.

«Там є лікеро-горілчаний завод «Луга-Нова», – говорить координатор блокади. – Є горілчаний завод «Олімп», який у шість разів збільшив випуск своєї продукції. Досі працює фармацевтична компанія «Стірол», що випускає медикаменти. Ми не можемо контролювати ці підприємства. Свою продукцію вони возять до нас без перешкод. Як тільки ми заявили про блокаду, фіскальна служба затримала велику партію цигарок. По підробленій горілці теж було кілька затримок. Звісно, воно все йде на український ринок. В Росії товари з «ЛДНР» не потрібні. Там захищають свій ринок».

За словами координатора штабу блокади,  крім цього, в Україну налагоджені поставки контрабандного пального з Росії.

«Є трубопроводи. Одні цистерни привозять паливо, інші його набирають і везуть в Україну, – пояснює Віногродський. – Схему по перереєстрації підприємств на території України придумали для замилювання очей. Тут заявляють, що на них працює 100 людей, коли насправді співробітників тисячі. Думаєте, терористи дозволять працювати якомусь підприємству, не виплачуючи податки їм? Звісно, вони співпрацюють з окупаційним режимом. Реєстрація в Україні дозволяє їм без проблем переміщати вантажі з одного складу підприємства в інший».

Цигарки від терористів

Війна триває три роки. Хтось у цей час воював, а хтось налагоджував бізнес, вважає учасник АТО Вадим Шевченко, який воював на Донеччині торік.

«Сотні тисяч пачок цигарок щодня їдуть не тільки в Україну, але й далеко за її межі, – описує він одну з контрабандних сфер. – Тютюнові вироби з ДНР зараз можна купити у Польщі чи Німеччині. Фури з донецькими сигаретами їдуть у Чехію, Італію, Угорщину».

У січня співробітники фіскальної служби затримали партії у 230 тис. пачок сигарет з підробленими акцизними марками на суму 6.2 млн грн.

«Терористи не тільки навчилися торгувати з Україною, але й розширяють свій асортимент. Мають склади в Сєвєродонецьку і Біловодську. Це промислові масштаби», – розповідає учасник АТО.

Він нагадує, що у Донецьку працює табачна фабрика «Хамадей», яка виробляє і постачає усе – від цигарок до суміші для кальянів.

«Там підробляють цигарки відомих закордонних брендів, – додає Шевченко. – Ще з 2014 року були налагоджені незаконні канали збуту контрафактних підакцизних товарів. Цигарки з цієї фабрики можна було купити як на ринках в різних містах України, так і на окупованій території. Ціни на третину дешевші за вітчизняні. Коли акциз на українську продукцію підняли, їхні стали ще дешевшими у порівнянні з нашими. За місяць отримують по кілька мільйонів гривень готівки. Обороти нереальні. У анексованому Криму вони відкрили свій філіал «Пеппел». Сподіються, що це їм допоможе вийти на російський ринок».

Наркотики замість аспірину

Тим часом на окупованих територіях Донбасу розгортається економічне протистояння між невизнаними республіками. Ватажок «ЛНР» Ігор Плотницький робив спроби ввести монополію на продаж лікеро-горілчаних виробів луганського виробника «Луга-Нова», витіснивши з ринку донецьких виробників алкоголю.

Підприємство  «Луга-Нова» в 2016 році у рази збільшило випуск готової продукції у порівнянні з довоєнним періодом. Зараз воно виготовляє 1 мільйон 150 тисяч пляшок півлітрової ємності, тоді як до 2014 року розливали 200 тис. пляшок.

«З «ЛНР» возять горілку, з «ДНР» – цигарки, – каже заступник командира добровольчого батальйону «Торнадо» Микола Цукур. – Спирт постачають з Росії. Навіть до війни спирт туди постачався контрабандний, в основному російський. Продукцію спиртзаводу «Луга-Нова» на полицях українських магазинів не зустрічав. Воно розпродається всередині псевдореспубліки. Обсяги випуску продукції підлаштовують під потреби людей, які вживають спиртне».

Доброволець каже, що цигарки на окупованій території випускають без ліцензії, контрафактні. Але ця продукція в основному іде на Європу.

«Ціна нижча, бо якість гірша та й акциз ніхто не платить, – пояснює Цукур. – Перетнути лінію розмежування для них не проблема. Там багато дірок. Навіть якщо блокуватимуть дорогу, то закрити 450 кілометрів кордону нереально. Зараз хлопці заблокувала перехрестя у Золотому, але його можна кількома шляхами об’їхати. Раніше це був сильний укріпрайон, а зараз перестали контролювати виїзди з сірої зону. І це при тому, що у 2015 там затримали 168 фур. Машини ішли заповнені усім, що тільки можна уявити. Наша сторона це кришує, бо не можна перевезти вантажі з одної сторони на іншу без узгоджених дій обох».

Проте алкоголь та тютюнові вироби не вичерпують перелік нелегальних вантажів. Цукур нагадує, що у місті Ровеньки Луганської області працює ювелірний завод «Агат».

«Не в тих об’ємах, що до окупації, але досі працює, – каже він. – Товари возять в Україну, бо на окупованих територіях ювелірні вироби збути непросто. Не на стільки там усе добре, щоб люди купували ще й золото. Директор – фігура відома у кримінальних колах. У Луганську свою діяльність продовжує й фармацевтична компанія. Тільки сьогодні там замість аспірину виготовляють метадон – наркотичний препарат, який постачають в Україну».

Військовий досвід торгівлі

Чи відомі в історії подібні випадки торгівлі з окупантами, ми поцікавились в історика Віктора Панасюка.

«У роки Другої Світової в період з 1939 по 1941 роки Радянський Союз і Німеччина чи Третій Рейх були союзниками, – розповідає він. – А з 22 червня 1941 року стали ворогами. До того торгували і навіть у ніч на 22 червня йшли ешелони торгівельні у напрямку Третього Райху. Як тільки ситуація змінилася, торгівля припинилася».

До цього часу Німеччина теж опинялася у стані торгівельної блокади.

«3 вересня 1939 року Франція і Велика Британія у відповідності до союзницьких зобов’язань теж оголосили війну Третьому Рейху, – каже Панасюк. – Німеччина опинилася у стані торгівельної блокади. Радянський Союз фактично до 22 червня 1941 року торпедував режим міжнародної економічної блокади. Там був широкий спектр постачання. Серед експорту були енергетичні і сировинні ресурси. А Радянський Союз отримував техніку або деталі для воєнно-технічного виробництва, які не міг продукувати сам. І зерно, і дефіцитні метали та хімічні сполуки вольфрам і молібден. Радянський Союз щось отримував у рамках торгівельних обмінів з тих країн, що воювали з Німеччиною. І тихенько реімпортував на територію Німеччини. Але то швидко було викрито і зупинено».

Вміли розмежовувати інтереси держави і капіталу і за часів Першої Світової війни. США до 7 квітня 1917 року офіційно дотримувалися нейтралітету, що не заважало працювати американським бізнесменам.

«Державної торгівлі з країнами німецького блоку не було, – уточнює історик. – Але США не заперечували, що приватний бізнес мав торгівельні відносини з країнами німецького блоку. Як тільки США опинилися у стані війни з німецьким блоком, і на міждержавних зв’язках, і приватному бізнесу це теж було заборонено».

Чогось подібного до ситуації, яка нині склалася в Україні, Панасюк пригадати не може. Проте й обставини зараз такі, яких не бувало раніше.

«Російсько-українську війну 2014-2017 років важко вкласти у традиційну модель, – констатує він. – Це не традиційна, а новітня гібридна війна, яка містить елементи того, що було у минулому, і новітнє – кібератаки, сировинний та енергетичний шантаж».

Як Ахметов платить податки в ДНР

Анатолій Віногродський наполягає: необхідно зупинити будь-яку торгівлю з окупованою територією. Тим часом з України товари на окуповані території доставляють в обхід – через територію Росії.

«Через Конотоп і подібні станції, – уточнює співрозмовник. – Бо за наказом СБУ нема жодного дозволу на поставки продуктів харчування. Але ні для кого не секрет, що на прилавках магазинів у Луганську і Донецьку лежить 70%  українських товарів. Серед них є продукти наших молокозаводів, виготовлені буквально вчора. Це все везуть через Росію. Тому у планах в нас розширення блокади по всій лінії зіткнення зі стороною-агресором».

Віногродський переконаний: поки триває блокада, окупанти не отримують гроші і їм не буде чим платити своїм воєнним корпусам.

Зараз перекрито три залізничні гілки. Попасна – Луганськ, по якій проходило від 7 до 12 вантажних поїздів щодня. Бахмут – Горлівка, де проходило до 5 потягів на день. Костянтинівка – Горлівка, по якій проходило до 60 потягів за добу.

«За статистикою, у 2016 році ми вийшли на об’єми поставок 2013 року. Для кого війна, а для кого торгівля. Відбувається здача інтересів України, доведення нас до політичної та економічної капітуляції перед Росією. За останній час збільшилася експансія у всіх сферах економіки нашої держави», – розказує Віногродський.

Він також уточнює, що 47 % від вартості товарів, завезених до чи вивезених із окупованих територій, іде у бюджет окупаційних режимів.

«За 2016 рік Ахметов завіз 6,4 млн тон вугілля, – каже координатор. – Ахметов заявляє, що купляє по 1100 гривень тонну вугілля. Насправді це від 400 до 700 гривень. Навіть якщо рахувати по 500 грн за тонну, виходить що у бюджет псевдореспублів пішло 1 млрд 81 тис грн. Якщо рахувати по 700 грн, то 1,5 млрд. Ці гроші використовуються для війни проти України».

Яна Романюк