Мандрівка до бойовиків: яку політичну гру затіяла Надія Савченко

Того ж дня нардеп і волонтер Тетяна Ричкова заявила у Верховній Раді, що Савченко в зоні АТО підбурювала українських військовиків залишати позиції і йти скидати владу у Києві. Служба безпеки України наразі проводить перевірку і також планує поговорити з нардепом щодо її візитів на окуповані території та спілкування із сепаратистами.

Це вже далеко не перший подібний випад Савченко. 7 грудня минулого року вона таємно літала у Мінськ на зустріч із ватажками «ДНР» та «ЛНР» Захарченком та Плотницьким. Про це стало відомо аж 12 грудня. При чому нардеп заявила, що зустріч відбулася у «тристоронньому форматі». Тобто за присутності російської сторони. Організатором зустрічі був, знову таки, Володимир Рубан.

Після таких вибриків, Савченко навіть виключили з парламентської фракції «Батьківщина» та делегації у ПАРЄ. Також стало питання про доцільність її участі в парламентському комітеті з питань нацбезпеки та оборони. Однак нардеп вперто веде дуже незрозумілу власну гру. Politeka розбиралась, чого насправді домагається пані Савченко і чим це загрожує Україні.

Версії: розмивання України або політичний проект

Те, що своїми діями Савченко часто підіграє Кремлю, експерти помітили давно. Зараз її вчинки теж не стали винятком. Надія, так само, як торгівля з окупованими територіями і навіть увесь «мінський процес», є частиною глобального плану зі створення такої собі сірої зони в Україні, вважає директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко.

«Це спосіб розмивання України, – каже він. – Кремль робить усе, аби в нас не було чіткої межі, відчуття, що окуповані території Донеччини й Луганщини насправді є такими. Створюється сіра зона – із журналістів, депутатів і активістів, які б могли рухатись і в бік України, і в бік сепаратистів. Хочуть показати, що може між Донецьком і Львовом і є розбіжності, але є велика зона від Харкова до Донецька, де особливих відмінностей немає. Це все робиться, щоб Україна не сконцентрувалася і розслабилася. Щоб було подвійне ставлення до сепаратистів: що вони хоч і вбивають наших військових, але водночас страждають, як якась Африка. І Савченко є частиною великого плану Росії по розмиванню негативного ставлення до сепаратистів».

В обранні напрямків пересування може бути й кар’єрна доцільність. Можливе самостійне політичне майбутнє Надії пророкували ще тоді, коли вона сиділа у ростовському СІЗО і не було навіть натяку на швидке повернення в Україну. Тепер, маючи  реноме багатостраждального політичного в’язня, героя України, й статус народного депутата, що забезпечує недоторканість, Савченко, здається, справді розраховує на якісь політичні дивіденди у майбутньому.

У грудні минулого року у Львові вона вже презентувала громадянську платформу РУНА. Тоді, правда, й наголосила, що про політику тут не йдеться. Але теперішні її дії говорять про протилежне, вважають експерти. Зрештою, якою б була українська політика без лукавства?

«Очевидно, що така діяльність є частиною створення нового політичного проекту і його розкруткою, – говорить політичний експерт Петро Олещук. – Зараз Надія забезпечує його політичним капіталом. Цікаво, як було проведено саму зустріч: як її зустріли, що її пустили до полонених. Навіть дозволили говорити «Слава Україні» в СІЗО. Виходить, що сили, які контролюють ці території, ставляться до неї досить прихильно. Вони йдуть на неоднозначні кроки для себе, аби лише надати Савченко політичний капітал».

Не варто також виключати, що Савченко щиро вірить: її дії допоможуть звільнити українських вояків. Однак, це не відміняє того, що за нею можуть стояти антиукраїнські сили. На думку експертів, є підстави вважати, що саме вони накачують Савченко на випадок парламентських виборів

«Не відомо, коли вони відбудуться, можливо, вже цього року, – каже керівник дослідницьких програм Центру сприяння реформам Георгій Чижов. – Тому намагатимуться різко надути її рейтинг. Поки що їй не віддали жодного полоненого. Але якщо припустити, що її покровителі за одне з тією стороною, то в потрібний момент їй можуть зробити «щедрий подарунок», віддавши певну кількість людей».

Що ж, час покаже, чи справді має Савченко амбіції завести у Верховну Раду власну фракцію, і що це будуть за люди.

«Вона буде орієнтуватись на протестний радикальний електорат, готовий до заворушень, – додає Олещук. – Водночас, оце намагання Савченко всидіти на двох стільцях, загравання із сепаратистами, може зіграти з нею злий жарт. Наскільки я розумію, у переважної частини суспільства дії Савченко, поки що, підтримки не знаходять. І ми не бачимо конкретних результатів її розкрутки».

Чому Савченко не чіпають

Чи здогадується Савченко, що її, у будь-якому разі, використовують? Цікаве питання. Експерти сходяться на тому, що вона або не усвідомлює до кінця, або цілком усвідомлює, проте, веде з цими людьми власну гру.

«Не думаю, що Савченко «завербували». Вона не розуміє, що своїми діями розмиває кордони України, – каже Небоженко. – Побачите, завтра вона когось привезе у Донецьк, потім скаже, що давайте зробимо концерт для заручників. Впевнений, що скоро вона скаже: я домовилась, що родичі полонених поїдуть зі мною».

Очевидно, що кулуарні переговори із сепаратистами дуже дратують українську владу. Мабуть, «на горі» вже давно ламають голови над тим, що робити із Надією і як далеко вона може зайти. Задача справді не з простих. Бо, з одного боку, Савченко має авторитет в Україні і за кордоном, як «героїчний політичний в’язень кровожерного Кремля». А, з другого, поводиться не завжди адекватно.

Коли стало відомо про першу зустріч із лідерами «ЛДНР» у Мінську, у влади був певний переляк, каже Чижов. Переживали, що Надія так змішає всі карти українським перемовникам.

«Але зараз він минув, бо стало зрозуміло, що ані владу, ані українське суспільство Савченко не представляє, – каже експерт. – Веде зовсім окремий паралельний процес. Поки він йтиме так, як зараз, для влади немає сенсу щось робити. Інша справа, що перед виборами ситуація може бути поляризована. Вкидатиметься думка, що от дивіться – Савченко звільнила стільки-то полонених, а Порошенко жодного. Ось  тут владі стане зовсім незручно».

«Влада не реагує, бо боїться реакції Москви, – додає Небоженко. – У неї безліч способів впливати на наших політиків. Тим паче, не забуваймо, що ми маємо справу із патріотами на словах. Люди добре говорять українською і вдягли вишиванки, але поводяться так, як поводились українці у радянські часи. Я впевнений, що Савченко просто не треба було пропускати через КПП в зону АТО. Тому треба наказати військових, які її пропустили. Очевидно, що з ними домовлялися. А якби з нею там щось трапилось?»

Олещук же вважає, що українській верхівці треба бути із Савченко дуже обережними.

«Думаю, організатори кампанії очікують якихось дій влади, які можна було б оголосити репресіями і на основі цього заробити ще додатковий політичний капітал».

Що ж, СБУ вже взялося провести із льотчицею профілактичну бесіду. Побачимо, що з цього вийде. Тим часом, Володимиру Рубану вже заборонили їздити у зону АТО. На що він одразу ж поскаржився – зривається обмін полоненими. Можливо, це такий хід у розрахунку, що без нього Савченко їхати не зможе чи побоїться. Адже навряд чи вона спілкується із сепаратистами напряму.

Складно буде обмежити поїздки Надії на окуповані території і через закон про статус народного депутата, вважає Чижов.

«Хоча він прямо не передбачає такої ситуації, – додає експерт. – Тому треба зрозуміти, чи можуть правоохоронні органи взагалі заборони їй такі поїздки. А от чи закликала Савченко військовиків покинути свої позиції, нехай СБУ справді розбереться. Якщо доведуть, тоді Генпрокуратура може внести подання у Верховну Раду з проханням зняти з неї депутатську недоторканність. Це, звісно, буде скандал на весь світ. Але, думаю, правоохоронці вже до цього готові морально. Раніше це здавалось диким, але зараз вже накопичилась втома від Савченко. Варто лише розібратися, чи є в її діях справді склад злочину».

Ганна Весела