Не хоче або не може? Чому у Порошенка не виходить жити по-новому

Гучна відставка екс-президента Грузії Михаїла Саакашвілі не стала для експертів несподіванкою, але сам виступ одеського губернатора зачепив Петра Порошенка за найболючіше. Після ретельного перерахування всіх образ та нездійснених мрій, Саакашвілі кинув репліку, яку йому точно не пробачать на Банковій: «Яка різниця для пересічних українців, хто їх грабує – Янукович чи Порошенко?»

Перехідний президент

Після тривалої гри в мовчанку, Порошенко такі відповів на відставку Саакашвілі із притаманною йому прихованою іронією.
«Якщо він вирішив почати політичну кампанію на опозиційному полі, я сподіваюся, завтра уряд підтримає його рішення про відставку», – заявив Порошенко на протокольній зустрічі у Словенії.
Гарант охоче відпустив губернатора, а потім ще й звільнив його з посади свого позаштатного радника.
Врешті, проблема зовсім не у відставці Саакашвілі з посади губернатора, яка апріорі мало що важила. Вона в тім, що це схоже на ознаку завершення спроб українського президента суттєво змінити правила гри в український політиці.
Так, Генеральна прокуратура, попри протести громадськості, намагається забрати частину повноважень у НАБУ, притім, що три спроби реформувати саму прокуратуру фактично не вдалися. З уряду продовжується відтік молодих фахівців, яких заведено називати «реформаторами-технократами». Голова Національної поліції Хатія Деканоідзе скаржиться на те, що нереформовані суди продовжують поновлювати на роботі звільнених міліціонерів.
Політолог Олександр Солонтай нагадує: завищенні очікування від Порошенка – помилкові, але завернути найважливіші реформи та законсервувати систему йому теж вже не вдасться.

«Олігарх при владі не може докорінно змінювати систему, це може лише людина іншої формації, – пояснює політолог. – Порошенко ж перехідний президент, він ним став не за підсумками кампанії з вимогою змін, а як наслідок втечі Януковича. Тому питання про його готовність до змін не за адресою. Просто він раптом виявився найкращим серед тих, хто були. Очікувати пришвидшення реформ невдовзі не варто, але і назад покотитися йому не дозволить суспільство».

Преферанс гаранта

Більшість експертів пригадують президентові «коротку лаву запасних»: намагання розставити на всі ключові посади перевірених і добре знайомих людей. Але і по-іншому в українському політикумі поки грати не вміють.

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко вважає це, насамперед, наслідком консерватизму українських виборців.
«Я не знаю жодного політика в цій країні, який міг би обійтися без старих, перевірених і досвідчених кадрів, – каже експерт. – Ба більше, за справді нових і незнайомих політиків українці не голосуватимуть. Тому Порошенко діє за логікою розширення повноважень і контролю за всім, що може: і прокуратури, і судів. Як прагматик він вважає, що, якщо цього не робитиме він, це зроблять його конкуренти: Коломойський, Тимошенко чи ще хтось».
На чому ж зосередиться український президент, якщо потужно йти вперед не дозволяє брак кадрів і політичні розрахунки, а назад не дозволить відкотитися суспільство?
Політолог Євген Магда каже, що політичний стиль Порошенка нагадує гру у преферанс, де президент до останнього чекає, поки свої карти покажуть суперники, а лише потім це робить він. Саме це вичікування створює відчуття повільності реформ.
«Незабаром у Порошенка – екватор на посаді президента і невисокі рейтинги, як і повільні темпи змін у країні його цілком влаштовують, – каже Магда. – Згадайте поведінку Кучми перед виборами 1999 року. Рейтинги були невисокі, але вибори він виграв. Так історично склалося, що зміни у країні – це рух через прірву у два стрибки, тому президент демонструє певний рух уперед, але не настільки швидко, як хотілося б суспільству».

Реформи без реформаторів

Запас часу поки дозволяє Порошенкові не поспішати з нестандартними кадровими та іншими рішеннями. Саме тому за відсутністю яскравих реформаторів та експатів новий уряд усе ж показує обнадійливі результати.

«Персонально в уряді яскравих реформаторів немає, але бюджет вийшов цілком реформаторський. Туди просто не вписали крадіжки, які, до речі, вписував уряд Яценюка. Тому оцінювати політика, як прем’єра, так і президента, потрібно за те, що він робить, а не каже, чи анонсує», – вважає керівник Агенції з моделювання ситуації Віталій Бала.
До суттєвих змін правил життя як українського політикума, так і українського суспільства поки не готовий ніхто. У такій ситуації політик із 20-річним стажем, яким є Петро Порошенко, просто не розуміє, навіщо йому щось змінювати аж настільки, щоб самому не керувати ситуацією.

«Він діє в тій моделі, яка є, бо в ідеальній моделі він програє. Можливо, колись з’явиться політик, який наважиться на суттєві зміни системи. Але наразі ми самі не хочемо президента-абсолюта на кшталт Путіна, але не хочемо і просто церемоніального президента. Цими гойдалками пояснюються дії Кучми, Ющенка, Януковича, так само діє і Порошенко, бо інших політиків він не знає», – підсумовує Фесенко.

Експерт із довготермінових стратегій та учасник «Несторівської групи» Євген Глібовицький додає оптимізму в загальну оцінку ситуації. Він радить пригадати одне з найвідоміших гасел Євромайдану: «Я – крапля в океані» і пам’ятати, що докорінні зміни не залежать від дій однієї людини і не можуть статися протягом президентства однієї людини.
«Майдан відкрив процес, який триватиме десятиліттями, буде різна інтенсивність, різні президенти, – підсумовує Глібовицький. – Цей процес значно більший, ніж ми. Реформи не зупиняться навіть тоді, коли почнуться відверті контрреформи і реванш. А Порошенко і Саакашвілі – лише піщинки в цьому процесі».

Ілля Лукаш