– Зараз дуже висока напруга в суспільстві. Як ви вважаєте, влада усвідомлює, наскільки серйозними є ризики, прораховує, як можна уникнути нового Майдану?
– Майдан виконав свою місію – повалення режиму Януковича…
– Я переб’ю. От ви говорите різаними, сухими фразами: «місія». А за цим коротким словом — сотні життів. Із висоти владних кабінетів цього вже не видно? Чому влада так швидко відірвалася від реальності?
– Знаєте, як би це цинічно не звучало, люди у високих кабінетах ставляться до життя, як до статистики. Їх не цікавлять цінності. Їх цікавить кількість грошей на власних рахунках. А Майдан… Так — ціною життів, ціною війни, але усунув від влади команду Януковича. Біда в тому, що, прикриваючись війною, ця влада діє в аналогічний спосіб.
– Війна — це ви так кажете, не законодавці та представники виконавчої гілки влади. Чому, як вважаєте, війну не наважуються назвати війною ті, кому ми делегували владу?
– Це насправді державний злочин і зрада, і я думаю, що вище керівництво країни ще за це відповідатиме. Під час анексії території повинні були запровадити військове положення. А що у нас? Антитерористична операція. Звісно, це зручно. Можна торгувати з агресором, отримувати фінансову підтримку зовнішніх партнерів тощо. Тобто одна частина країни воює, а друга відпочиває на дискотеках і в ресторанах.
Влада ж цинічно маніпулює ситуацією. Якщо ми, приміром, піднімаємо тарифи — це війна. Якщо потрібно чітко пояснити, які складові цих тарифних ставок, то у нас антитерористична операція і непідконтрольна територія…
– Багато експертів вважають, що розрядити соціальну напругу в суспільстві могли б позапланові парламентські вибори. Представники провладних сил запевняють, що виборча кампанія за нинішніх умов не лише не дасть якісних змін, а й зашкодить країні. Яка ваша думка?
– Якщо сотні тисяч людей не вийдуть на вулицю, в країні нічого не зміниться.
– Але вони не вийшли ні після підняття тарифів, ні після втрати зворотного комунікативного зв’язку з владою.
– Я все ж таки завершу думку. Так от, якщо сотні тисяч людей не вийдуть на Майдан і не вимагатимуть проведення дострокових президентських і парламентських виборів, то їх, звісно ж, не буде.
Тепер відповідаю на вашу репліку про те, чому люди не виходять на вулицю. Знаєте, чому? Бо бояться, що їх розстріляють на тому ж Майдані, де вони відстоювали свої цінності.
Треба розуміти, що дострокові вибори залежать лише від указу президента Порошенка. Тиску Майдану не буде. Людей залякали. Вони не вийдуть на вулицю.
– Ви говорите якісь жахливі речі… Людей розстріляють, людей залякали так, що вони ледь не дихати бояться.
– Ба більше – я впевнено можу сказати, що коли почнеться підготовка до планових виборів, то запровадять військове положення.
-Щоб «зачистити» ЗМІ, послабити опозицію, створити неконкурентні умови виборчої кампанії і втриматися при владі.
– Виборчі кампанії, так у нас склалося, часто забарвлені драматичними штрихами. Виходить, що ми спочатку на емоціях очаровуємося політиками, потім розчаровуємось. От ви, приміром, через роки не шкодуєте, що в 2004 році були поруч з Ющенком?
– Ні. Абсолютно. Перепрошую, а як треба діяти, коли у людей вкрали їхній вибір?! І я знаю, яку персональну ціну заплатив Ющенко. Його отруїли, він ледве вижив.
– Які фактори, на ваш погляд, дозволили під час «Помаранчевої революції» уникнути кровопролиття?
– Ну, по-перше, своєчасне втручання Заходу. По-друге, Кучма тоді дав задній хід. По-третє, рішення суду не надало можливості у цивілізований спосіб вирішити конфлікт.
– Та ми «робимо» висновки. Сьогодні, через роки після першого Майдану, в опитуванні на загальнонаціональному каналі в рейтингу найпатріотичніших та найефективніших президентів на першому місці Кучма.
– Та бути такого не може. Тоді у нас були історії, коли журналістам відрізали голови. Кучма уникнув відповідальності за всі свої злодіяння лише з огляду на позицію, яку мав на піку Помаранчевої революції, і лише тому, що у нього були хороші стосунки з Ющенком. Віктор Андрійович, до речі, припустився фатальної помилки, бо через два роки після Помаранчевої революції він уже вів переговори з Януковичем.
– А якщо сьогодні Ющенко пішов би на вибори, які у нього були б шанси?
– Після того, що він фактично зробив Януковича президентом, агітуючи за нього у другому турі, я не думаю, що він може піти на вибори в принципі.
– Поза всяким сумнівом, ви пам’ятаєте процес об’єднання НУНС і те, чим це завершилося. Зараз демократичні сили також намагаються об’єднатися. Ви і ваша «Європейська партія» також у цих струнких лавах. Не іронізую, а намагаюся зрозуміти, чи не буде чергових танців на граблях.
– Скажу відверто: об’єднавчий процес я уявляв динамічнішим. Зрозуміло, що ключову роль тут відіграватиме Садовий (Андрій Садовий — мер Львова, — ред). У нього своя фракція у Верховній Раді, свій телеканал. Тому він диктуватиме формат об’єднання, якщо воно буде. Наразі його позиція полягає в об’єднанні на округах на парламентських виборах.
– Як ви вважаєте, сьогодні в країні діє система стримувань і противаг? Є реальна, а не декоративна опозиція?
– Так, безумовно, є. Опозиція не структурована і не має своїх медіа для донесення позиції суспільству.
– Кого в парламенті можна назвати реальною опозицією?
– Це стовідсотково «Батьківщина»… «Самопоміч» коливається. От і все. Це якщо говорити про фракції. Сьогодні опозиція в парламенті представлена групою до 50 осіб, не більше, які, на жаль, не ведуть системну роботу.
– З огляду на всі шишки, які ми набили за роки нашої незалежності, ваша думка про систему правління: парламентсько-президентська чи президентсько-парламентська?
– Парламентсько-президентська.
– Погоджуся, але є «але». Раніше у нас куховарки були на Грушевського, а Майдан у вигляді піни виніс декого «краще». Як, якщо розуміти і приймати ідею парламентсько-президентської форми правління, можна бути адвокатом цих персонажів?
– Ви не можете бути адвокатом того, чого не існує в природі. У нас за Януковича була президентська республіка, такою вона є і зараз, за Порошенка.
– Не виходить у нас збалансувати гілки влади, бо у нас безвідповідальний президент. Мова не про прізвища, а про інститут.
У нас відсутня процедура імпічменту, президент в Україні – такий собі царьок, який може робити все, що йому спаде на думку. Він не підконтрольний суду, НАБУ, прокуратурі. Сидить собі небожитель і вершить що завгодно. І сидить він п’ять років, а ми потім знімаємо цих царьков, які будують недемократичну систему шляхом революцій.
Скільки вже можна врешті-решт?! Ухваліть закони про імпічмент і про відкликання депутатів – і все стане на свої місця. І після цього людям не доведеться проливати кров на майданах.
– Ви переконані, що дострокових парламентських виборів восени не буде. А якщо все ж таки відбудуться, як думаєте, це якісно змінило б щось хоч на йоту?
– Усе залежить від того, чи спрацюють 500 гривень і гречка. Ви зараз виведіть Віктора Пинзеника на мажоритарні вибори, і він їх із тріском програє. Як і я програв.
– А з цього випливає висновок, що ми, люди, які мають право голосу, воліємо поїсти гречки сьогодні, щоб бути задоволеними зараз, а не поголодувати і потерпіти трошки, щоб завтра було краще.
– Десять років я мав честь працювати на мажоритарному окрузі, тому я добре знаю наших людей: чим вони дихають, про що думають і мріють. Я вам хочу сказати, що вам навіть у кошмарному сні не насниться, наскільки все погано. Це жах! Вони не погані, просто живуть у таких логічних рамках.
– Так? І хто їх у ці рамки загнав?
– Контраргументів немає. Так, вони сиділи й ридали біля телевізорів, коли людей вбивали на Майдані, а потім за 200 гривень обирали регіоналів. Або зранку стоять на колінах і проводжають хлопців до зони АТО, а ввечері беруть кілька сотень гривень і знову голосують «як треба».
Це катастрофа. Це кошмар. І це не перебільшення. Рекомендую вам поїхати в будь-яке село і купити біля дороги у бабусь картоплю, наприклад. Повірте, що зі ста гривень у них не буде решти. Грошей у них немає! Тому вони за 200 гривень проголосують за кого завгодно.
