Левко Лук’яненко: Розпад Росії неминучий

– Якщо точкою відліку вважати Революцію гідності, то чи бачите ви реальну, а не декларативну боротьбу з корупцією?

Перший етап – балачки по телевізору і скрізь навколо про те, як важливо боротися з корупцією. Другий етап – створення органів, покликаних боротися з корупцією. Створення є, боротьби – немає. Третя стадія – очікування створення спеціального антикорупційного суду. Загалом особливих результатів ми не маємо, але, хай там що, перші кроки зроблено.

– Суспільство змінилося, запити змінилися, і влада повинна це відчувати навіть на клітинному рівні. Чому ж ми спостерігаємо пробуксовку?

– Знаєте, чому ви щасливі? Бо ми з вами дивимося на те, як у нашій Україні народжується громадянське суспільство. Тобто українці вже не бояться і мають відвагу виявляти ініціативу. Влада ж піддається моральному тиску, і це добре.

Таким тиском було блокування торгівлі з «ДНР» і «ЛНР». Воно було корисним, оскільки розкрила одну з сторін злочинної діяльності влади й олігархів. Другий приклад: наші люди заблокували Сбербанк. Це підштовхнуло владу до певних дій та усунення з українського економічного простору п’яти російських банків. Можливо, це недостатні кроки, але це вже хоча б щось.

– Іще скажіть, що цей тиск змусив депутатів ухвалити закон про е-декларування?

– Звісно, бо саме через громадський тиску вони змушені були показати накрадені гроші, нерухомість, автомобілі тощо. Влада зазнає громадського тиску, і це дуже добре. В умовах, коли Україна воює з московським загарбником, не можна мати якусь революцію для зміни влади всередині країни, але можна точково тиснути по потрібних напрямках.

– Ви сказали про те, що ми воюємо, цитую, “з московським загарбником”. Чому ж, на ваш погляд, наша влада називає війну не війною, а АТО?

– Я вважаю, що речі треба називати своїми іменами. Є війна України з Московією, тому я виступаю за те, щоб наш уряд і Верховна Рада оголосили військовий стан. АТО – це обман, бо в Україні ніколи не було терористів.

У разі проголошення воєнного стану наші полонені були б полоненими, а не якимись заручниками. Крім того, у такому разі працюватиме міжнародне законодавство. Наприклад, Міжнародний червоний хрест мав би право контролювати стан полонених тощо.

Чому наш уряд пішов на це і називає війну АТО? Очевидно, через боягузтво і недостатню сміливість захищати національні інтереси. Наш уряд не відчуває, що є урядом 45-мільйонного народу. А от, скажімо, фіни. Їх було три мільйони, але вони не побоялися воювати проти 150-мільйонного Радянського Союзу в 1939 році. Тому я думаю, що народ, який любить свободу, повинен сміливо захищати цю свободу.

– Але ж абревіатуру АТО прийняли всі європейські країни.

– Це логічно. Захід егоїстичний, він радий, що українська влада звільнила США і Великобританію від виконання Будапештського меморандуму. Українська влада каже, що це не війна, а внутрішні розбірки, тероризм. А що Європі? Що Захід? Як то кажуть, баба з воза – кобилі легше.

– А чи були взагалі якісь зрушення влади в напрямку реалізації Будапештського меморандуму?

– Ви ж знаєте, що ні. Влада, коментуючи ситуацію на Сході країни, ніколи не апелювала до меморандуму, підписаного в 1994 році. Навпаки, вся дипломатія обговорює війну в Мінську. Захід прийняв цю гру, оскільки це звільняє його від відповідальності та звільнення України від агресора.

– Ви поділяєте думку про те, що дострокові парламентські вибори в нинішній ситуації можуть стати якщо не рятувальним кругом, то щонайменше антикризовим знеболювальним засобом?

– Голову ЦВК Охендовського давно пора міняти. Не лише тому, що експертиза підтвердила справжність його підпису в так званій «амбарной книзі» Януковича, а й тому, що цей склад Центрвиборчкому діє вже два терміни. Без його заміни вибори не можна проводити, бо вони нічого не дадуть. Це перший важливий момент.

Другий. Через те, що населення страшенно роздратоване через хабарництво і крадіжки у вищих ешелонах влади, ми наблизилися до межі, коли може бути застосована взаємна сила.

– Ви про новий Майдан?

– Так, і він може бути значно страшнішим, ніж попередні.

– Як можна обійти революційний маршрут?

– Це складно, але за бажання можливо. Необхідно реалізувати реформу політичної системи України. Це мирний спосіб вирішити всі проблеми, які сьогодні має наша країна.

Суть проблеми полягає в тому, що олігархат, який у нас і має владу, успішно перевірив свою силу в трьох округах. 205-й виборчий округ, коли зареєстрували 91 технічного кандидата. Друге – практика в Кривому Розі та шести проміжних округах, де зареєстрували 339 кандидатів. Є кандидати від народу, а є кандидати від грошових мішків. Кандидати, які представляють інтереси грошових мішків, делегують своїх представників у виборчі комісії і в такий спосіб гарантують стовідсоткову перемогу своїх.

Подібні речі необхідно усунути, оскільки це є встановленням диктатури олігархів і знищенням демократії. Тому я пропоную провести реформу політичної системи. Замість 349 політичних партій, які зараз у нас є, необхідно півдесятка ідеологічних.

– Для цього необхідно змінити виборче законодавство, а це питання парламентарії намагаються всіляко відсунути «до кращих часів».

– Щоб вийти зі сформованого кризового стану, необхідно змінити виборче законодавство. Потрібно ліквідувати право самовисування. Це по-перше. По-друге, якщо партія висуває кандидата, прохідний бар’єр має становити 5%, а у разі об’єднання двох політичних сил – 7%, трьох – 9%. Це реальний батіг, який змусить близькі за поглядами партії об’єднатися. Ні? Тоді вони просто зійдуть на узбіччя і втратять право суб’єктів політичної діяльності.

От якби у нас було півдесятка ідеологічних партій, вони не залежали б від президента, а ефективність парламенту зросла б у рази. Я цю практику добре вивчив, коли був послом України в Канаді, й упевнено можу стверджувати, що це вихід із кризової ситуації, яка загрожує нам великою пожежею.

Республіканська партія направила документи про реформу політичної системи у Верховну Раду. Зрозуміло, що в цій реформі не зацікавлені олігархи, парламентарії та уряд. Усіх можновладців влаштовує нинішній стан справ: кради і не сідай до в’язниці. Це благо для злодіїв!

– Нещодавно був обстріл посольства Польщі з гранатометів. Наша влада стверджує, що це провокації з боку Росії, а ви як вважаєте?

– Знаєте, щоб дати відповідь на це питання, необхідно запитати себе: «Кому вигідно?». Наприклад, Лех Валенса сказав, що без незалежної України не може бути незалежної Польщі. Тобто для польської політичної еліти абсолютно зрозуміло, що Україну необхідно всіляко підтримувати.

Поза всяким сумнівом, розсварити Україну з Польщею вигідно лише московському імперіалізму і шовінізму. Російська влада знаходить у Польщі емоційно неврівноважених людей, за їхньої допомоги намагається запалити вогонь у відносинах Києва і Варшави. Я думаю, що і українська, і польська влада чудово розуміють, що всі ці провокації – однозначно діяльність Москви.

– Криза, криза, криза… Кругом одна темрява. Але ж у вас напевно є ексклюзивний рецепт, як бачити склянку наполовину повною, а не порожньою?

– Я вам скажу по великому секрету: на всі нинішні події дивлюся з великим оптимізмом і великою вірою. Дуже хочу, щоб люди розуміли й усвідомлювали, що Україна сьогодні відстоює свою справжню незалежність. І те, що Москві не вдалося просунутися до Дніпра і захопити всю Україну – колосальний плюс самим українцям! Їхня жорстокість і дикість відродили в українцях почуття національної гідності. Зараз українці зовсім не такі, якими були до грудня 2013 року. У нас є процес народження нації! Нації, яка зрозуміла і відчула смак свободи, за яку готова боротися до кінця. І наші хлопці на фронті сформулювали фразу, що відображає настрої майже всієї України: “Краще смерть у бою, ніж повернення в московське колоніальне рабство”.

Візьмемо інший фактор – церква. Раніше в Україні панувала церква московського патріархату. Зараз ситуація кардинально змінилася. Прихожани масово переходять у київський патріархат. Тобто ми спостерігаємо за наступом українства проти московської ідеологічної машини.

– Ви не перебільшуєте?

– Абсолютно ні. Річ у тому, що російська православна церква – це не релігійна, а політична організація, яка завжди була департаментом московського імперіалізму. Я вважаю, що СБУ і суди повинні заборонити московський патріархат в Україні! Особисто я чекаю таких рішучих кроків із боку влади.

– Тема дуже тонка. З огляду на те, що у нас відбувається в країні, страшно навіть брати до рук сірник, бо пожежники не зможуть потім допомогти.

– А тепер ви перебільшуєте. Навпаки, якщо влада ухвалить таке рішення, ми швидше переможемо. Константинопольський патріарх скоро надасть українській православній церкві автономію, тоді все стане на свої місця. Скажіть, усі ці монастирі, лаври, хто їх побудував?! Не москалі. Руками українців створено це добро.

Здавалося б, якщо дивитися з боку, у нас тут нескінченні сварки, чвари, але у нас демократія. А що, приміром, у Росії? Диктатура Путіна. Господь Бог підтримує тих, хто виступає за правду! Україна сьогодні відстоює свою свободу, свої землі, свою державність, а Московія захоплює чуже.

– Не мені вам говорити про те, що нічого вічного не буває.

– Саме тому розпад РФ є неминучим. У 1991 році була перша фаза розвалу російської імперії, тепер триває друга, сподіваюся, остання.

Наталія Ромашова