Тарас Стецьків: Замість державної еліти країною керують бариги

– Ваша оцінка пристрастей, що точаться навколо блокади окупованих територій? У середу РНБО ухвалила рішення про заборону вантажоперевезень на і з неконтрольованих територій на Донбасі. Можу помилятися, але подібні рішення затверджуються постановами уряду. Суть навіть не в цьому, а в тому, що засідання Радбезу відбулося, коли блокада триває два місяці, тоді як реакція мала бути миттєвою.

Влада до останнього чинила спротив сприйняттю блокади. Ба більше, відбувалися навіть спроби силового розгону одного із блокпостів, однак коли стало зрозуміло, що надалі суспільство (яке переважно стоїть на боці блокадників) може відреагувати на все, що відбувається, жорсткіше, влада змушена була діяти.

Я можу стверджувати, що це часткова перемога блокадників, але ключовий наслідок цього половинчастого рішення полягає в тому, що Україна припинила фінансування терористів, колабораціоністів на окупованих територіях.

Наголошую, з кожної тонни вугілля, яку відвантажували на територію України, з кожної тонни металу, який йшов на експорт, українські олігархи оплачували корупційну ренту. Коштом цієї ренти існували «ДНР» і «ЛНР», а також, звичайно, озброювалися бойовики.

Наразі це все зупинено і тепер, відповідно до норм міжнародного права, усі витрати на утримання окупованих територій нестиме країна-агресор. У цьому разі, це Росія. А взагалі, вся ця історія свідчить про те, що в Україні відсутня держава як така.

– При тому, що ми спостерігаємо у країні, ви говорите якісь абсолютно жахливі речі.

– На жаль, але це реальність. А як інакше, якщо держава, замість осмисленої політики щодо Росії і окупації частини території України, три роки займається торгівлею з окупованими територіями?

Як інакше, якщо влада називає війну антитерористичною операцією, і каже про безальтернативність «мінського процесу»? А як інакше, якщо люди, які волею революції опинилися на вершині влади, займаються таємними «договорняками» з Путіним і зароблянням грошей? Що це означає? Єдине: державної влади у країні немає.

– Актуальне доповнення. У середу ввечері в ефір вийшло телеінтерв’ю президента, де він розставив усі крапки над «і», заявивши, що не використовуватиме своє право дострокового припинення повноважень ВР. В експертному середовищі думки щодо цього розділилися: одні вважають, що позапланове парламентське перезавантаження могло б стати певним громовідводом, який зменшить рівень соціальної напруги, інші переконані – вибори лише розхитають наш «Титанік». Ви якої точки зору дотримуєтеся?

– Як це не парадоксально, але в цьому питанні я згоден із гарантом Конституції. Дострокові вибори Україні зараз не потрібні. Якщо їхнього проведення хтось все ж доб’ється, це призведе до множення хаосу і появи натуральної гайдамаччини.

У країні є півтора десятка партій, що мають такі-сякі рейтинги, і якщо вони під час позапланових виборів почнуть боротися за владу, це моментально буде підігріто Росією з метою дестабілізації ситуації всередині нашої країни…

– Вибачте, переб’ю вас, але куди далі розпалювати? У нас і без того відбувається Бог знає що. У парламент заходять люди в камуфляжі. Завтра зайдуть артисти, циркачі або стриптизери.

– Прихід до сесійної зали людей у камуфляжі – це демонстративна витівка «Народного фронту», учинена, напевно, за вказівкою Арсенія Яценюка, який у такий спосіб, очевидно, вирішив нагадати про себе. Це точно такий же елемент множення хаосу в Україні, як і можливі позапланові вибори в парламент.

– А чому ви вважаєте, що вибори в Раду лише зашкодять країні? Звичайно, виносимо за дужки фактор війни.

– Бо, на жаль, чинній владі наразі немає альтернативи. Є десятки дрібних, популістських партій і так званих добровольців, які змагатимуться за 5%, необхідних для подолання прохідного бар’єра до ВР.

Я виступаю категорично проти дострокових виборів, бо переконаний – це точно не той шлях, який веде до зміцнення і збереження української держави.

– Який шлях у наявних умовах є правильним?

– Шлях – це, перш за все, формування громадянської альтернативи у вигляді потужної політичної сили, яка матиме підтримку як мінімум 20-25% населення України.

– Чи реально це при олігархічній монополії на центральні телеканали?

– Наприкінці 80-х років уся влада в Україні належала Комуністичній партії. Проте виник «Народний рух».

– Тоді був Чорновіл, а зараз – ні.

– Що робити? Шукаємо лідера. Аналогічна проблема стояла перед нами в 2002 році, але виникла «Наша Україна» на чолі з Ющенком, що акумулювала довіру 25% населення. Тобто, попри заборони і тотальний контроль медіа, ми проривалися.

– Ви – романтик і вважаєте, що парламентарії нинішнього скликання виконають передвиборчі обіцянки і кардинально змінять законодавчі правила виборчої гри?

– Я вважаю, що ця Верховна Рада вже нічого не зробить. Вона, швидше, мертва, ніж жива. Парламент зараз гниє і нехай собі догниває доти, поки не виникне альтернативи.

Допускаю, що під тиском громадянського суспільства чинну ВР можна змусити затвердити європейське виборче законодавство, і, таким чином, створити умови приходу в парламент дійсно нових, революційних цивільних сил. Класика: старий режим падає не тоді, коли він вже розпався, а тоді, коли з’являється альтернатива. Тому нехай гниє собі цей парламент і догниває потихеньку.

– Громадський тиск, про який ви говорите, ефективним буде у вигляді вуличних протестів або…?

– Безумовно – масовий вуличний тиск.

– Який очолить хто? Ви бачите таку людину?

– З лідером, звичайно ж, було б простіше. За відсутності лідерів, створюватимемо полілідерську лінійку або вибудовуватимемо коаліцію організацій. Об’єднання – їхній загальний інтерес, бо домогтися ухвалення нового закону про вибори, означає для нових організацій і партій вхід у політику.

Я визнаю, що проблема лідерства є на сьогодні ключовою з точки зору формування альтернативи. Але, на жаль, лідер, який об’єднав би всю країну, поки що не вимальовується і, швидше за все, нас чекає подальша жертовність і боротьба людей.

Протестна іскра може спалахнути в будь-яку секунду, але детонатором може слугувати виключно гостра несправедливість із боку влади. А загалом, так, країна перебуває в дуже важкому становищі, бо в нас відсутня державна еліта, у нас є бариги і компрадори при владі, й це наша базова проблема, яка призводить до сумного висновку: відсутність держави як такої.

– Багато ваших колег прогнозували осінні протести після підвищення тарифів. Цього не сталося. Що може слугувати детонатором зараз?

– Відповім вам так: ніколи не вважав і не вважатиму, що галузеві протести можуть призвести до революції і зміни режиму.

– Так, тут із вами можна погодитися. У нас душевні пориви правлять революційним балом.

– Саме так. Революції в Україні виникали там і тоді, коли поставала гостра несправедливість і приниження людської гідності.

– Через місяць закінчується термін імунітету уряду. Наскільки ймовірною є відставка Кабінету міністрів Гройсмана?

– Чинний уряд – нічим не кращий і не гірший за уряд Яценюка. Фінансово-економічний блок за рік прем’єрства Гройсмана жодних проривів не забезпечив. Ну, хіба що на вимогу МВФ підняв тарифи до європейського рівня, забувши при цьому підвищити зарплати.

– Як це, прем’єр-міністр при кожному зручному випадку хизується про підвищення «мінімалки».

– Зачекайте, так ця «мінімалка» вилазить боком малим і середнім підприємствам, які змушені йти на зрівнялівку, адже тарифну сітку Гройсман не змінив. А якщо дивитися на підвищення тарифів на газ і електроенергію, то голова уряду зробив добро для олігархів, оскільки держбюджет компенсує Ахметову і компанії ціну на газ.

Я вважаю, що буде зроблено спробу усунути уряд Гройсмана. У парламенті це робитиме Юлія Тимошенко, а поза стінами ВР – Саакашвілі, Садовий, Гриценко. Але мені відомий і інший план, який виношується в Адміністрації президента.

– Змінити Гройсмана, замінивши лояльнішим пішаком?

– Так, але до того ж планується викинути з коаліції «Народний фронт». Суть така. Завести в коаліцію Ляшко, розколоти НФ на дві частини, одну забрати під себе (Банкову, – ред.). Також планується розколоти Опозиційний блок на частину Ахметова і Льовочкіна. Додаємо до цього групи «Воля народу» і «Відродження» та виходить більшість. І ось така клаптикова коаліція існуватиме.

Наталія Ромашова