Смерть “путінської більшості”: чому росіяни розлюбили царя

– Як можна підсумувати вибори в РФ?

– До останнього моменту ніхто не знав, який сценарій реалізує Кремль. Сьогодні зрозуміло, що влада вирішила жодним чином не враховувати волевиявлення громадян. Ба більше, громадянам запропонували себе не обтяжувати – і на вибори не ходити.

– У чому це виражалося?

– У безпрецедентних заходах із зниження явки. В минулому, коли партія влади ще не отримувала такої гучної «перемоги», Кремль прагнув усіма силами затягнути громадян до виборчих дільниць. Оскільки більшість чинну владу підтримувало і міняти її не збиралося.

Тоді це називалося «путінська більшість». Головний її мінус – інертність. Потрібно було якось людей розгойдати, включити в процес. Адже висока явка забезпечувала «партії влади» більший відсоток. А якщо за допомогою нехитрих прийомів додати до нього ще відсотків 6-8, то виходило якраз те, що потрібно.

Цьогоріч можемо констатувати смерть «путінської більшості». Її більше нема. Путіна ніхто не підтримує. Люди насуплені, похмурі. Кремль рятує тільки безплідність політичного поля, яке багато разів випалювати напалмом.

– Виходить, люди у РФ втомились від ігор в демократію.

– А що робити, якщо жодної реальної альтернативи чинній владі немає, а сама вона обридла? Саботувати вибори! Якраз це ми і спостерігали в день голосування. І це – найкращий варіант для Кремля! Бо мобілізувати сьогодні людей можна лише на протестне голосування. А отже, кожна зайва людина на виборчій дільниці, яка опинилася там «самоходом», це майже напевно голос «не за того, за кого потрібно». Нехай краще вдома сидить!

– У чому полягала ключова стратегія цих виборів?

– Вся стратегія цих дивовижних виборів була побудована навколо того, щоб відвадити людей від ділянок. Мінімум реклами та інформації. Ні оголошень, ні листівок, ні щитової реклами, від якої раніше рябіло в очах.

Навіть більше, застосовувалася дезінформативна СМС-розсилка – коли людей відправляли голосувати в інший кінець міста. Люди й так не дуже хотіли йти, а тут їм ще палиці в колеса вставляють! У підсумку – реально проголосувало не більше третини виборців. За таких умов навіть невелике вкидання бюлетенів за «Єдину Росію» давало величезний ефект, але тут вкидання були просто величезними.

Є різні способи підрахунків голосів, але дельту можна визначити досить точно: від 1/4 до 1/3 голосів «Єдиної Росії» – це пачки бюлетенів, вкинутих в урни у другій половині дня. Абсолютно віртуальні голоси!

Решта – «каруселі» за відкріпними плюс підневільні люди (військовослужбовці, комунальники та решта). І нарешті – той вузький прошарок, який напряму має зиск від путінщини (силовики, працівники держкомпаній, духівництво).

Якщо прибрати очевидні фальсифікації і голоси підневільних людей, які би з радістю на дільниці не приходили, то ми отримаємо відсотків 5-7%. Приблизно стільки ж людей сьогодні підтримують чинну владу. Решта її поки що терплять.

– Як далі діятиме більшість росіян, які не ходять на вибори?

– Ці люди  нічим особливим не вирізняються. Це патріоти своєї сім’ї та свого гаманця. Обиватель він і є обиватель. Що в Росії, що в Україні, що в Західній Європі. Головне для нього – рівень життя і перспективи на майбутнє.

Кращі роки у країни вже позаду. Це всі вже зрозуміли. Поточний стан оцінюється, як «терпимо». Основні надії пов’язані з тим, що ситуація різко не погіршуватиметься. Людям постійно говорять, що «пік кризи уже минув», що нафта ось-ось подорожчає, а імпортозаміщення дозволить країні навіть виграти від санкцій.

Людина не може весь час жити з відчуттям катастрофи, яка насувається. Психіка таке випробування просто не витримає. Тому й намагаються думати про хороше. Тим більше, що іншого виходу у них все одно немає.

– У Росії є реальна опозиція?

– В країні сьогодні немає політичного процесу і повноцінної опозиції. Адже що таке нормальна опозиція? Це значна частина еліт зі своїми ЗМІ, матеріальними ресурсами та політиками-важкоатлетами, в яких населення бачить потенційну владу. А нормальний політичний процес – коли влада регулярно переходить від однієї політичної сили до іншої. У сучасній Росії нічого цього немає.

«Яблуко» на чолі з постійним учасником всіх виборів за останні чверть століття Явлінським, зрозуміло, ніхто справжнім супротивником Путіна не вважає.

Єдиного непримиренного противника Кремль створив собі сам. Я маю на увазі ПАРНАС, перша трійка якого стала головним героєм телевізійних дебатів.

– Ви вважаєте, вони могли би потрапити до Держдуми?

– Без волі Кремля до Держдуми взагалі ніхто не може потрапити. І потрапляння ПАРНАСа було, звісно ж, повністю виключено. З іншого боку, той мізерний відсоток, який їм намалювали, – нічого не відбиває.

Останнє опитування Левади-центру показувало різкий сплеск інтересу до ПАРНАСу безпосередньо перед голосуванням – аж до 8%. В умовах низької явки і тотального вкидання результат цей звісно, що зменшився б. Тепер про це можна тільки гадати. Що намалювали, те і маємо.

Однак перетворення ПАРНАС на «інфа терібль», якому нічого втрачати, величезна помилка Кремля.

– Чому?

– У прайм-тайм на федеральних телеканалах з дня в день лунали настільки обурливі речі, що глядачі своїм вухам не вірили. Путіна ображали, Путіна принижували, Путіну погрожували, Путіна висміювали.

І найголовніше – було видно, що оратори його не боятися. До того ж,  це три абсолютно різних типи! Архетипний, навіть карикатурний інтелігент з борідкою і з метеликом (Андрій Зубов, – ред.). Еталонний «великий начальник» – в дорогому костюмі з красивим баритоном (Михайло Касьянов, – ред.). І найстрашніший – «дядя Слава з сусіднього подвір’я» (В’ячеслав Мальцев, – ред.). Тобто це якраз та людина, з якою себе може асоціювати більшість громадян!

День у день вони давали всій країні уроки безстрашності. І одночасно – розвінчували нашого невдалого самодержця.

– У чому тут небезпека для Путіна?

– Пострадянські країни не жили в умовах демократії, не мають відповідних навичок і традицій. Для нас влада – це не процедура, а людина. Всі або бачать в керівникові володаря і визнають його право царювати, або ні.

Є цілий набір ознак, серед яких, наприклад, демонстративне нехтування буквою закону і табу на публічну образу величі. Якщо самодержця можна публічно паплюжити, влада його сумнівна. ПАРНАС якраз це і зробив – назвав Путіна «земляним черв’яком» і тим самим розчаклував «бандерлогів».

Так, люди зараз не налаштовані на протест. Вони продовжують сподіватися на краще. Але отрута в їхні серця уже проникла. Вони знають, що король голий і що про це можна говорити вголос. І в міру втрати ілюзій вони будуть ставати все злішими і небезпечнішими для Кремля.

– Як зміниться робота парламенту після виборів?

– Держдума і раніше була «шаленим принтером». Номінальна опозиція жодної самостійної ролі там не відігравала. Тепер вона і чисельно буде абсолютно нікчемною. Думаю, це превентивний захід. Подальше сповзання країни в економічну кризу, що загрожує соціальним лихом, вимагає цілковитого контролю над трибуною. Власне, це і було зроблено.

– Чого очікувати далі?

– У нас відкладена криза. До дня голосування активно витрачалася резерви, щоб підтримувати видимість стабільності. Нині необхідності в цьому вже немає. Резерви будуть економити, а відповідно, курс національної валюти різко просяде. Ціни на сировину не ростуть. Бюджету вже не дотримуються, і дірки в ньому латати нічим.

Коли ситуація різко погіршиться, Путін оголосить винним Медведєва і доручить Кудріну сформувати новий уряд. Той зафіксує ситуацію на новому рівні і пообіцяє поліпшення в найближчому майбутньому. Так вони дотягнуть до президентських виборів, які, очевидно, відбудуться в 2017 році.

– Наскільки ймовірно те, що Путін проведе і президентські вибори за консервативним сценарієм? Тобто зі стандартним переліком противників – Зюганов, Жириновський, Явлінський.

– По-іншому й бути не може! Будь-якому дієздатному «новому обличчю» Путін вибори програє. Важко повірити в те, що він сам і його клан ризикнуть віддати президентське крісло іншій людині. Теоретично це може бути жінка, яку нам багато разів обіцяли Путін і Пєсков, або колишній охоронець, якого нещодавно призначили губернатором Тульської області. Але це малоймовірно. Швидше за все, залишиться Путін. Довічно.

– Як внутрішні сценарії вплинуть на зовнішню політику РФ?

– Кремль, загалом, не має зовнішньої політики і виразної стратегії. Росія де-факто країна ізгой, яка намагається приндитися, використовуючи зайняті нею плацдарми. Кремль налаштований поки що їх утримувати і сподіватися на краще. У цьому він подібний до населення. Надії безглузді, але нічого іншого все одно не залишається.

Чекають, що президентом США стане Дональд Трамп, а президентом Франції – Марін Ле Пен. Очікують розпаду ЄС. Незрозуміло на що розраховують у Сирії. Крим і Донбас теж утримують про всяк випадок. Навіщо? Просто, аби було.

Навіщо, наприклад, Росії Придністров’я? Немає навіть спільного кордону! Нехай буде. Отруювати комусь життя – остання радість, яку може собі дозволити колишня «велика держава». Тому за такі анклави Москва триматиметься до останнього.

Олександр Куриленко