Юрій Ванетик розповів про спікера Конгресу США та його роль у допомозі Україні у війні з рф
Ще нещодавно – «ні цента», а вже сьогодні – «головний пріоритет» США. Life is full of the unexpected, а політиці цих несподіванок, зазвичай, набагато більше.
Цьогорічний спікер Палати представників США Майк Джонсон у Сарасоті (Флорида) днями назвав допомогу Україні «головним пріоритетом» своєї країни. Він «впевнений та оптимістичний», що Конгрес зможе виділити до Різдва пакети допомоги Ізраїлю та Україні. Щоправда, за умови, що члени Палати зможуть прив'язати це до безпеки американського кордону. Проте риторика його, як це видно, стала іншою.
Хотів би сказати пару слів про нашого колишнього спікера Маккарті. Мені важко говорити про Кевіна абсолютно об'єктивно, оскільки я особисто і досить добре знаю його не один десяток років. Він мій старий близький знайомий. Так, це вперше в історії США, коли зняли спікера Конгресу. Те, що таке сталося, це, звичайно, прикро і соромно. І, мабуть, не правильно. Контраргумент тут – працює демократія. Не завжди працює правильно та красиво, але вона у нас працює. На те вона й демократія. У країнах, де її немає, все передбачувано і на поверхні. Там усе заздалегідь організовано. У демократіях все може статися.
Кевін Маккарті у нас досить відомий, збирав багато грошей для Республіканської партії та робив це дуже ефективно. Він умів спілкуватися з колишнім президентом Трампом, але не навісив на себе наклейку "трампіст". Він – хороший політик, вміє спілкуватися з різними політичними гравцями. І, в принципі, нічого такого поганого він не зробив, за що його можна було знімати з посади. За той короткий час, доки він був спікером, Кевін був досить ефективним.
Але, хотів би більше поговорити про нинішнього спікера Джонсона та його роль. Я його теж знаю, щоправда, не так добре, як Маккарті. Я знаю дуже консервативні організації у США, де нинішній спікер має великий авторитет. Такі організації несуть у собі, як кажуть, якийсь релігійний душок. Якісь більші, якісь менше. Але релігійна тема там далеко не на останніх місцях.
Спікер Джонсон, наскільки я знаю, дуже глибоко релігійний. Дуже глибоко. Це людина, яка відкрито та цілеспрямовано переслідувала, зводячи це в ранг криміналу, гомосексуалізм, аборти тощо. Правду сказати, це погляди, які вже не збігаються зі світоглядом сьогоднішнього суспільства, навіть якщо ти є ідейним консерватором. Це вже більше схоже на екстремізм, я так сказав би. Будь-який екстремізм прикриває якісь інші питання… Джонсон – людина, яка представляє маленьку групу всередині дуже консервативного руху.
Я не до кінця розумію, чому саме Джонсон підійшов на роль спікера Палати представників. До голосування там фігурували інші кандидатури. Але, мабуть, він сподобався багатьом. Інакше його не обрали б. Є думка, що він і передбачуваний, і здатний порозумітися з різними політичними напрямами. Оскільки, якби він чітко вів ту позицію, завдяки якій він відомий у США, то я не бачу, яким шляхом його вибрали б спікером республіканці. Республіканці – категорично не такі. Якась їхня частина – можливо, але в нас ніхто з республіканців не скаже, що, наприклад, гомосексуалізм має стати криміналом або що аборти мають бути заборонені за будь-якої ситуації, вводячи це у кримінальну сферу з погляду відповідальності. Так могло бути у 60-х роках минулого століття, але зараз це вже не вчасно. США є великі групи гомосексуальних людей, які підтримують республіканців. Ні, вони не ходять вулицями в яскравому химерному одязі, а просто такими є всередині. Багато хто з них мільйонери або мільярдери, багато хто займає високі посади. Вони нормально виглядають і не поводяться якось карикатурно. Це – суто їхнє особисте життя.
Про роль спікера Конгресу і що залежить від нього. У нас спікери не мають тієї сили, яку мають глави парламентів в інших країнах, наприклад, як у тій самій Україні. У вас спікер може поставити законопроект на розгляд, а може не поставити... Часто це, як ми тут чули, залежить від того, хто саме автор проекту закону, з якої він партії тощо. У США спікери представляють Палату та залучені до збирання грошей для своєї партії. Все одно їхня роль більш символічна. Проте це важлива роль, оскільки вони завідують і напрямками, і пріоритетами, і презентують Палату на офіційних рівнях. Аналогічно ролі президента в адміністрації, у них така сама роль у Конгресі. Щоправда, коли президент приходить до Білого дому, він бере до себе в адміністрацію виключно своїх людей. Спікер є спікером і для республіканців, і для демократів. І демократи безпосередньо проти спікера-республіканця. Він не має можливості стати головою Палати, а потім, наприклад, кудись діти всіх демократів, як це може зробити президент, взявши до себе в адміністрацію лише своїх. У Конгресі спікер зазнає постійної напруги, оскільки представники не його партії дуже сильно тиснуть на нього з тих чи інших питань уже в процесі роботи.
Наскільки суттєво саме від позиції спікера залежить, чи далі виділятимуться ресурси Україні? Я знаю, що Джонсон публічно завжди був круто проти фінансової підтримки України. У нього позиція ближча до Трампу, протекціоністська. Якщо Маккарті, на мою думку, був більш збалансованим і його принцип був – відповідальність, системність і протокол, то у Джонсона погляд філософський, мовляв, «нам не потрібні війни в інших країнах, а потрібне посилення морального хребта США, зміцнення цінностей сім'ї» і так далі. Але тут таке собі балансування. Думаю, демократи через такий погляд ще більше тиснуть, щоб ресурси Україні продовжували виділятися.
Звичайно, тема мігрантів, біженців, безпека у зв'язку кордонів США – це важливо. Але ставити на одну сходинку це й те, що росія нахабно напала на мирну Україну – вкрай не правильно та не логічно. В нас це розуміють. Це абсолютно різні питання. Тема мігрантів – це навіть не федеральна проблема, а проблема конкретних штатів. Для штатів, які на кордоні з Мексикою, це важливе питання, тоді як інші штати це взагалі не стосується. З іншого боку, США близькі відносини з Мексикою, незважаючи на те, що це конкретна нарко-країна. Багато чинників, які важко порівняти.
Щодо України. Яким би Джонсоном не був протекціоніст, такі все одно у нас вважають, що росія – ворог. Усі дуже антиросійськи налаштовані. Якщо говорити про Ізраїль у цьому ж зв'язку, то налаштовані у нас дуже проізраїльськи. Так, у таких, як спікер, усі відповіді для них – у Біблії. Просто треба зрозуміти їхній світ. Усі вони бачать через Біблію. Знову ж таки, якщо подивитися на історію нинішнього спікера Джонсона (не дуже хочу його критикувати, адже він ще нічого надзначущого не зробив), але для нього Біблія – важливіша за Конституцію, важливіша за світські закони. Він, звичайно ж, може це заперечувати, але треба подивитися на нього, його родину, його поведінку і те, що і як він говорив.
З іншого боку, правильні мені запитують журналісти, що в заповідях Христа саме і прописано: «Не вбивай», «Не кради», «Не бажай дома ближнього твого». У тих агресії росіян ці моменти дуже актуальні. Тому, думаю, все це спрацює тоді, коли ми закінчимо тимчасовий бюджет або коли Конгрес підійде до розгляду питання допомоги Україні. Майк Джонсон, думаю, якоюсь мірою піддаватиметься впливу тих, хто його обрав. На відміну від людини, яка була б повністю сформована і була б провідною, а не веденою.
Джонсон – людина, яку ніхто особливо не знав. Він – непоганий політик, не старий, але широко відомий лише в ультраконсервативних колах. Він просто повинен буде зважати на тих, хто його обрав на посаду спікера. Зважатиме на тих, хто його підтримує. На відміну від повністю сформованого досвідченого політика, який більше вів би за собою тих, хто за ним і поряд з ним, Джонсон змушений буде прислухатися до тих, хто його обрав.
Думаю, що якийсь час – рік, два, три – нинішній спікер буде більшим саме представником інтересів членів Конгресу, ніж ведучим за собою. Він, звичайно, матиме свою думку, але він є продуктом вкрай замкненого світу. Припускаю і дуже сподіваюся, що він мене здивує і далі дивуватиме лише в позитивному сенсі.
Юрій Ванетик, адвокат, політичний стратег та член Ради директорів міжнародної правозахисної агенції WEST SUPPORT (США)