Білі плями у «справі Вороненкова»

Зухвале вбивство екс-депутата Держдуми РФ, яке сталося в центрі Києва в четвер, 23 березня, сколихнуло всю країну. В українському політичному тераріумі хіба що лише найледачіший не прокоментував цей резонансний злочин, вибудовуючи свої версії події. Заяви часом лунали настільки абсурдні, що політикам, котрі уявили себе великими слідчими, хотілося терміново викликати бригаду «103».

Очевидно, що відлуння цього гучного злочину ще довго звучатиме в заплутаних інформаційних лабіринтах. А з урахуванням того, що незабаром, якщо вірити генпрокурору Юрію Луценку, почнеться суд у справі про держзраду екс-президента-втікача Віктора Януковича, зрозуміло, що галас лише посилюватиметься. Адже розстріляний серед білого дня в центрі Києва екс-депутат Держдуми був одним із ключових свідків у «справі Януковича».

Це вбивство, як, утім, і будь-яке інше, де жертвою стає відомий політик, можна розглядати під різними кутами. Ми ж зробимо акцент на білих плямах у справі і озвучимо питання, які на сьогодні мало хто порушував, обмежуючись поверхневим оцінним аналізом.

Також наведемо думки професіоналів щодо перебігу і ймовірного результату розслідування. Ці питання, які абсолютно не зашкодять слідству, у вигляді інформаційних запитів ми також направимо керівництву всіх силових структур.

Питання перше: чи буде проведено службове розслідування щодо правоохоронців, які першими прибули на місце події? Яким перехожі (!) буквально кричали: «Поліція, поліція, що ви біля трупа стоїте, тут є ще один живий, він дихає!?» Чи можна вважати це професіоналізмом слідчих?

Питання друге: чому, знаючи, що Вороненков – один із ключових свідків у «справі Януковича», який 23 березня мав відвідати військову прокуратуру для надання свідчень, не було забезпечено посилену охорону?

Питання третє: український паспорт Денис Вороненков отримав 6 грудня 2016 року. Чи звертався він до відповідних структур із проханням посприяти прискоренню отримання громадянства?

Питання четверте: чи звертався Денис Вороненков акурат після прибуття в Україну із проханням надати йому державну охорону? Коли саме і в якому складі її йому надали?

Запитання п’яте: чи проводиться на сьогодні в Україні системна робота з виявлення співробітників ФСБ РФ, які перебувають на території нашої країни?

Питання шосте: чи розглядаються слідством, крім двох озвучених версій, супутні?

Питання сьоме: чи дійсно Денис Вороненков висловлював бажання працювати у РНБОУ (або інших силових відомствах) з «російського напрямку»? Чи відповідають дійсності слова Іллі Пономарьова про те, що співробітники СБУ самі ініціювали співпрацю з ним, однак процес блокувався українськими політиками?

Питання восьме: як відбувається перевірка (і чи є вона у принципі) потенційних добровольців, охочих воювати в зоні АТО перед видачею їм посвідчення?

Питання дев’яте: чи надав Вороненков під час свідчень у «справі Януковича» будь-які документальні докази, що підтверджують його слова?

Питання десяте: відомо, що Денис Вороненков з 2011 по 2016 роки як депутат Держдуми РФ був у складі комітету з безпеки і протидії корупції, та, відповідно, мав доступ до державної таємниці. У своїх інтерв’ю Вороненков неодноразово наголошував, що гранично часто спілкується з керівництвом українських силових структур. Озвучував він яку-небудь відому йому інформацію про плани Росії щодо анексії Криму, а також корупційних схем, що ведуть до самої верхівки російської влади?

Безумовно, питань і «білих плям» у справі Вороненкова куди більше. Ми окреслили лише ключові, на наш погляд. І між рядків багатьох цих питань можна знайти і відповіді…

Нестикування і розбіжності є в оцінках того, що сталося, професійних силовиків. Так, наприклад, керівник головного слідчого управління СБУ (2014-2016 рр.) Василь Вовк стверджує, що вбивство Дениса Вороненкова – «це суто фінансово-економічні розбірки». Вовк також висловлює цілковиту впевненість у тому, що вбивство скоєно почерком, абсолютно не властивим співробітникам спецслужб.

Діаметрально протилежної точки зору дотримується колишній заступник генпрокурора України Микола Голомша. В ефірі програми «Право на владу» (1+1), екс-керівник ГПУ зазначив, що не сумнівається ні на секунду: убивство Дениса Вороненкова – справа рук російських спецслужб. Крім того, Голомша акцентував увагу на такому моменті: «Дуже правильно обрано час для цього вбивства. Невдовзі в нас відбудеться Євробачення, і що бачить світ? Вибухи на складах боєприпасів, цинічне вбивство. Завдання одне: показати, як у нас тут небезпечно і токсично. Я думаю, це все – елементи глобальної гри терориста номер один Володимира Путіна, який сьогодні лякає весь світ».

Свою версію того, що сталося, у «Вечірньому праймі» (112 канал) озвучив тричі екс-генпрокурор Святослав Піскун: «На відеозаписах чітко видно, що зловмисник стояв на розі двох вулиць і чекав. Тобто він чітко знав, що він (Вороненков, – ред.) там пройде. Ба більше, він знав, звідки саме той вийде. Він навіть не ховався – стояв спокійно в червоних кросівках… За 30 років роботи я ще жодного разу не бачив і не чув, щоб кілер йшов убивати людину в яскравих черевиках, із посвідченням і старим пістолетом, який може в будь-який момент заклинити. Знаєте, це якесь постановочне шоу. Питання лише в тому, хто режисер постановки? Не вдаватимуся в деталі, зазначу лише, що це не найскладніша справа, яка розслідується сьогодні слідчо-оперативними групами».

Піскун також розкритикував керівництво спецслужб за те, як було організовано захист Вороненкова, який був одним із ключових свідків у «справі Януковича»: «Такий важливий свідок, з такої важливої для країни кримінальної справи і така охорона… У нас була ситуація, коли розкривали вбивство Гонгадзе. Один із чотирьох обвинувачених міліціонерів, який брав участь у вбивстві Георгія, почав співпрацю зі слідством. Ми того ж дня змінили йому прізвище, змінили зовнішність, наділи перуку, сховали його в конспіративній квартирі, його цілодобово охороняли 8-10 бійців «Альфи». Ми зробили так, аби до нього підібратися, треба було залучити дивізію повітряно-десантних військ. І, звичайно ж, він потім прийшов на суд і дав свідчення. Тобто є речі, які треба оцінювати глобально, і слідчим потрібно було б уважніше ставитися до такого ключового свідка, яким був потерпілий Вороненков».

Очевидно, скільки людей – стільки й думок, і кожен із наведених вище аргументів має право на існування. Але що звертає на себе увагу: жоден із трьох досвідчених фахівців, яких ми процитували, не дозволив собі фразу на кшталт: «Сакральна жертва», «Показова кара», «Подарунок Путіну». До речі, про нього, російського президента. У день вбивства Дениса Вороненкова ВВП відвідав виставу «Остання жертва». Символічно, чи не так?

Наталія Ромашова, журналіст