В принципі, кожен народ має той уряд, на який заслуговує. І яке потім має його, якщо не вибудувана система противаг і стримувань, як це зроблено у старих демократій. Це стосується не тільки молдаван і болгар, росіян і українців, це стосується всіх.
Більшість в Болгарії та Молдові проголосувало за кандидатів опозиційних, у випадку з Молдовою ще і проросійських поглядів, хоча не факт, що проросійських – зазвичай на опозицію люблять вішати ярлики. Деякі ЗМІ та інтернет-користувачі подію сприймають з радістю, мовляв, подивіться, як починають повертатися в світле соціалістичне минуле пострадянські країни! Може, і Придністров’я було не так уже й несправедливо?
Мені, який особисто бачив в 1989 році багатотисячні мітинги проти соціалізму і впливу СРСР в Старій Загорі, бував в Молдові безпосередньо під час конфлікту і вторгнення в Придністров’я російських військ, відверто смішно.
Ми недавно дивилися цифри по Україні, беруся припустити, що в Молдові та Болгарії статистика схожа – приблизно половина від загальної кількості населення – це пенсіонери та недієздатні в силу віку діти. З огляду на пасивність молоді та деяку кількість вихованих в дусі «відібрати і поділити» людей середнього віку, прошарок виборців за «світле минуле» поки буде більш численною, ніж нормальний електорат. Це даність, з якою треба змиритися.
Але люди, які голосують за давно забуту ранкову ерекцію і за дешеве пиво членам профспілок, ніколи не пам’ятають про те, що причини краху соціалістичної системи лежать не в області ідеології, а виключно в економічній сфері.
Так, репресії в Болгарії можна було порівняти за жорстокістю і масовістю з репресіями в СРСР, а Бессарабія, приєднана до червоної імперії більшовиків вогнем і мечем, натерпілася чимало, але у лемінгів коротка пам’ять – туга за гарантованою пенсією і безкоштовними путівками на Сонячний берег, переважує якихось там розстріляних далеких родичів. Тим більше, що в Болгарії магазини порожніми не були, якщо порівнювати з СРСР, а в Молдові люди жили ситно, і я особисто привозив з Кишинева по півцентнера відмінно виданих книг російською, яких у нас було не знайти днем з вогнем.
Так що я, незважаючи ні на що, можу зрозуміти людей, які проголосували за спогади, але фарш неможливо провернути назад. З котлет не зробиш шматок жилавої телятини. Коли мені розповідають про Сталіна, який прийняв Росію з сохою і залишив з атомною бомбою, мені смішно. Ну, по-перше, анітрохи не ідеалізуючи царський лад, я можу з упевненістю сказати, що індустріалізація в Росії йшла величезними темпами, причому, на відміну від СРСР, рабська праця там не використовувався. По-друге, американці (та й увесь інший світ) досягли куди більш вражаючих успіхів в технічному і соціальному прогресі без Сталіна і репресій, ніж країна, в якій колгоспники працювали за трудодні до 70-х років минулого століття, а ЗК будували світле майбутнє за пайку. Але ми вже з’ясували, що спогади про ранкову ерекції значать для більшості куди більше, ніж будь-які розумні аргументи.
Мій власний тато, (розумник, світла голова, винахідник, попри 80 років від народження) говорить мені винувато: синок, я залишився в Радянському Союзі. Я звідти. Але ж коли СРСР здох, моєму татові було всього нічого – 55. Трохи менше, ніж мені зараз. Але для нього і зараз: від Москви до самих до околиць. Це при тому, що до 9 років тато російською не розмовляв.
Ви вважаєте, що в Молдові живуть інші люди? Або в Болгарії вивели нову породу пенсіонерів? Ні. І, вибачте, поки вони живі (дай Боже їм усім здоров’я, я говорю щиро – хай живуть і радіють), поки їх спогади впливають на молодь, поки жива ідеологія (а вона жива!), є тільки один спосіб узяти гору – це перемога холодильника над телевізором.
Аби холодильник міг перемогти, спочатку повинен виграти телевізор і світлі спогади про бойову комуністичної молодості. Далі все піде по накатаній – пам’ятаєте, ми з вами говорили, що проблема не в ідеології лівих, а в їх економічній неспроможності (химерні сплави тоталітаризму і капіталістичних відносин типу Китаю і змішані моделі, як у В’єтнамі, ми до уваги брати не будемо).
Якщо раніше ліві режими могли існувати коштом вливань СРСР, то нинішня РФ явно не стане новим дотаційним центром для лівого руху, хоча б тому, що офіційно ліві рухи не підтримує. Якщо Венесуела, нафтова і газова досхочу, надірвалася на лівацтві, то що робити Молдові або Болгарії? Де той донор, який зробить пиво для членів профспілки по 15 копійок за кухоль? Хто підтримає молдавський лей?
І висловлю ще один сумнів. Те, що в Молдові та Болгарії до влади прийшли прихильники лівих ідей, не означає, що буде взято орієнтир на Росію. Як і у випадку з Трампом, те, що він не Обама, не робить його другом чи ворогом Путіна. Це робить його президентом країни і захисником її інтересів. Мені складно уявити країну, інтереси якої збігаються з російськими, аж надто вони специфічні, але ані криків радості, ані криків зловтіхи я б не видавав.
Ось кого мені щиро шкода, це тих, хто розуміє, що повернення назад по еволюційних сходах призводить до важких наслідків, відкидаючи країну (і ментально, і економічно) не десятиліття назад. Між заробити самим і для себе і отримати гарантовано, хоч і трохи від держави, старше покоління однозначно вибирає отримати у держави, забуваючи, що держава лівих ідей забирає у працюючих і відповідальних, щоб поділити ними вироблене з непрацюючими і безвідповідальними. Цей перерозподіл відбувається не за справедливими принципами (якщо такі взагалі є), а за принципом у всіх, крім вождів, всього повинно бути порівну.
Ось звідси і х..ві квартирки для народу, але роздані безкоштовно (пам’ятаємо, що безкоштовно означає, що у когось вже відібрали), пенсії по 120 гарантованих дерев’яних, 6 соток без можливості будувати 2 поверх.
Так, що там говорити… Адже яка ерекція була вранці! Які жінки дарували посмішками! Як приємно було котити на «Жигулях» (в чергу ще тато записувався дві п’ятирічки тому) до Криму, заправляючись бензином по 8 копійок за літр! Ви ще вірите в те, що бензин буде по 8 копійок за літр? Тоді ви вірите і в світле комуністичне майбутнє.
У цьому світі нічого не буває задарма. За будь-який банкет хтось платить. Навіть якщо для вас особисто він не коштує ні копійки, хтось за нього вже сплатив. З першим томом «Капіталу» все зрозуміло, а ось тих, хто намагається жити згідно з другим томом, чекає розчарування.
Людство постійно перебуває в пошуках більш досконалої моделі співіснування та управління, приміряючи різні економічні та управлінські теорії до реальності. Не всі теорії вдалі, не все виходить, але є рух вперед. Правда, він влаштовує не всіх …
Є справжні люди! Є! Є люди, які все можуть зробити через жопу, навіть видалити гланди! І навіть видаливши гланди таким екзотичним шляхом, вони готові це ще неодноразово повторити! Цвяхи б робити з цих людей! Вони постійно намагаються дістати з нафталіну вже побите міллю і запропонувати це громадянам. І, що цікаво, громадяни це хавають. Раз за разом. Шкодячи своїм нащадкам, але хавають, намагаючись в’їхати в рай на шару. А в рай ідіотів не пускають, але це не заважає їм сподіватися і пакостити, сподіватися і пакостити …
