Будапештські гарантії: в Росії учбова тривога

Вже три місяці як на Мозирському НПЗ в Білорусі виявили російську нафту, що надходить нафтопроводом «Дружба» та забруднена хлоридами, які мають сильні корозійні властивості.

За оцінками фахівців, найбільша надзвичайна ситуація в історії нафтової галузі Росії та застій головного експортного нафтопроводу матимуть важкі економічні та репутаційні наслідки для Російської Федерації.

Всього на шляху до Білорусі, Німеччини, Польщі, Угорщини, Словаччини і Чехії з початку аварії «застрягло» близько 37 мільйонів барелів брудної російської нафти на загальну суму, що перевищує 2,5 мільярди доларів США. Застій основної – західної – гілки нафтопроводу триває і може затягнутися ще на кілька місяців.

Рішення проблеми немає досі.

Пропозиція розбавляти забруднену нафту чистою призведе до суттєвого зниження якості і, відповідно, ціни на російську нафту як мінімум до середини 2020 року, а скоріш за все –до 2021-го. Окрім іншого, це загрожує пришвидшеною корозією нафтопроводу і додатковими збитками.

Інший варіант – продавати забруднену нафту зі знижкою 10 – 15 доларів за барель, але її не хочуть купувати. Більш аніж 1 мільйон тон забрудненої російської нафти вже третій місяць подорожує у танкерах між Європою і Азією, а покупця так і немає.

У будь-якому випадку лише прямі збитки Росії від продажу забрудненої нафти значно перевищать 500 мільйонів доларів. А ще суттєве зменшення обсягів експорту і транзиту сировини.

Внаслідок цієї російської аварії економіці низки держав нанесена значна шкода.

У транзитерів – Білорусі та України, – а також у європейських покупців є всі підстави пред’явити російському постачальнику претензії за застій переробних підприємств і магістралей, за виведення з ладу обладнання і прискорену корозію трубопроводів, за зрив контрактів, за зберігання і переробку брудної нафти, на яку поки погодилися лише Угорщина і Білорусь, і за багато іншого.

Білорусь попередньо вимагає 100 мільйонів доларів на ремонт обладнання НПЗ, а транзитер «Гомельтранснефть Дружба» говорить про річні втрати внаслідок зменшення пропускної спроможності своєї ділянки нафтопроводу на рівні 300 мільйонів доларів.

До цього треба додати суми компенсації збитків і недоотриманого прибутку іншими закордонними транзитерами і переробниками.

Разом зі збитками, нанесеними розташованій на території РФ інфраструктурі, загальні втрати постачальника, які неминуче ляжуть на російський бюджет, складуть десятки мільярдів доларів США.

Поточні і прогнозовані наслідки цієї глобальної аварії одразу викликали тиху істерику російської влади і особисто Путіна.

Ситуація, що склалася, продемонструвала вразливість Європи, яка надмірно покладалася на російські поставки. Це неминуче призведе, як мінімум в найближчій перспективі, до перерозподілу потоків нафти на користь інших країн-експортерів.

Крім того, тривала зупинка експортного нафтопроводу «Дружба» на практичному прикладі продемонструвала світові критичну уразливість кремлівського режиму від експорту нафти.

На жаль, українська влада, як попередня, так і нова, не спромоглася скористатись цією ситуацією на міжнародній арені для демонстрації неприпустимості підвищення залежності Європи від російських енергоносіїв і подальшого будівництва «Північного потоку-2». Україна знову замість жорсткої позиції вдає з себе «надійного партнера» країни-агресора.

У зв’язку з цим саме час згадати про пропозиції команди партії та громадського руху «Сила права» щодо механізмів примусу Путіна до миру і повернення Криму і Донбасу. Суть наших пропозицій полягає в доведенні економічних санкцій щодо держави-агресора до необхідного і достатнього для цього рівня.

На тлі надзвичайної ситуації, яка сталася з російською нафтою, навіть загроза введення міжнародного ембарго на її покупку може різко протверезити агресора і посадити його за стіл переговорів щодо виконання Будапештських гарантій безпеки України.

Мимовільна «учбова тривога», за яку доведеться платити російським платникам податків, вибиває землю з-під ніг любителів «санкцій в розстрочку» і демонструє реальність, а головне – ефективність масованого економічного тиску на державу-агресора.

P.S. Білорусь вже вимагає від Росії компенсації збитків. Україна – мовчить, але, судячи з шелесту, під килимом щось відбувається. Як завжди за наш з вами рахунок.

Андрій Сенченко – лідер партії і голова громадського руху “Сила права”