До чого призведе нова холодна війна Кремля: чого домагається путін

Путін часто спирається на історичні прецеденти, і взаємодія радянських лідерів із друзями та ворогами не є винятком.

Ідеологія була важливою для ідентичності радянського режиму, але боротьба за значущість як наддержави виділялася як основний мотив.

Фактично, радянські лідери визнали неформальну «юрисдикцію» Сполучених Штатів у наданні найвищого статусу своєму комуністичному «іншому».

Можливо, Путін очікував на реакцію, схожу на реакцію Заходу на радянське вторгнення до Чехословаччини 1968 року — галасливу, але не надто конфронтаційну.

Саме після цієї «спеціальної військової операції» (термін Путіна для позначення війни проти України), яка зміцнила радянське панування у Східній та Центральній Європі, тоді Брежнєв виношував ідею розрядки.

«Я не виключаю, що Путін міг міркувати подібним чином», — пише Сергій Радченко у книзі «Керувати світом: Холодна війна: Кремль прагне глобальної влади» .

«Він міг подумати, що американці, зрештою, визнають його «право» на Україну, і тоді Росія зможе вийти на новий рівень порозуміння зі Сполученими Штатами. Я думаю, він все ще думає, що зможе нав'язати себе Україні та здобути визнання Вашингтона».

Ось чому він прагне силою підвищити вагу Росії в Європі та світі загалом. Послаблення навіть Заходу у ширшому сенсі сприяє цим надіям.

Спроби Путіна домогтися визнання із боку Заходу відбивають динаміку Холодної війни, але з визнають зовсім інший історичний і геополітичний контекст сьогодення.

На відміну від підходу радянських лідерів, які, незважаючи на свою конфронтаційну позицію, діяли в рамках взаємного визнання із Заходом, підхід Путіна виглядає одностороннім і наполегливішим.

Оскільки розрив між амбіціями Росії та її реальними можливостями більший, ніж за часів СРСР, стратегії Путіна можуть призвести до подальшої ізоляції, а не до бажаного визнання.

Джерело: wilsoncenter з посиланням на Sergey Radchenko.