Репарації для України: як світова спільнота може змусити Росію заплатити за свою агресію

За загальними оцінками Мінекономіки та KSE, загальні втрати економіки України через війну коливаються в межах від 564 до 600 млрд дол. Найбільші втрати припадають на інфраструктурні об'єкти – дороги, залізничні станції, аеропорти, а також на майно цивільного населення – житло та автомобілі. Чим довше триватиме війна, тим більше будуть втрати-людські, матеріальні, фінансові. Про це пише "Європейська правда".

Серед зовнішніх джерел компенсації втрат і післявоєнного відновлення країни найчастіше згадують про допомогу західних країн у формі плану Маршалла із залученням переважно грантового фінансування, а також репарації від Росії, в тому числі конфісковані активи російського Центробанку і путінських олігархів. Однак вилучення заморожених активів вимагає складних юридичних процедур, результат яких не впевнений.

Що може стати джерелом репарацій від РФ і які політичні та юридичні умови для цього потрібні?

Заморожені активи та репарації

Після введення антиросійських санкцій і заморозки активів російських олігархів, центрального банку і Фонду національного добробуту Росії стали з'являтися ініціативи з використання заморожених російських активів. Зокрема - для військових репарацій на користь України.

Однак оформлення відповідних ініціатив в юридичній площині знаходиться тільки на початковій стадії.

Раніше, Державний секретар Великобританії Майкл Гоув запропонував використовувати нерухомість російських олігархів в Лондоні для "гуманітарних цілей". Також американський Конгрес виходив із заявою щодо реалізації активів визнаних прихильників путінського режиму для гуманітарної допомоги постраждалим від військових дій в Україні.

У той же час юристи кажуть, що "зміна власності заморожених активів (конфіскація державними органами) і використання в якості засобу репарацій або надання гуманітарної допомоги піднімає на поверхню Проблеми законності таких схем". (L. Moffet "Sanctions for War, Reparations for Peace?")

Частина експертів вважає, що розпорядження активами російських бізнесменів і компаній без проведення судових процесів або інших правових діянь не носитиме правовий характер.

Принаймні, сторони повинні мати можливість довести наявність або відсутність причинних зв'язків між діяльністю підсанкційних осіб і компаній і військовою агресією.

Одна справа-заморожування активів через санкції ЄС або односторонні санкції окремих держав і зовсім інша – розпорядження цими активами і переведення в грошову форму для здійснення репарацій жертвам агресії. Це може розглядатися як порушення права власності.

У подібних випадках, пов'язаних з антикорупційними або антитерористичними справами, активи під санкціями можуть бути вилучені тільки за наявності судового рішення проти власників цих активів. У реальному житті ці процеси можуть тривати роками.

Тобто в юридичному плані тимчасове обмеження права користування активами (заморожування) і зміна суб'єктів права власності принципово різними механізмами.

Так, Європейський суд справедливості, у віданні якого перебувають підсанкційні активи, не може автоматично передавати його в розпорядження потерпілих. Навіть тоді, коли він має відповідний вирок.

Рішення про передачу активів повинні прийматися національними судами або органами, тому вони часто залежать від політичних факторів.

Традиційний правовий шлях для зміни власника активів повинен пройти всі законні процедури, передбачені законами причетних країн, включаючи доведення фактів приналежності до злочину.

Для подолання таких протиріч і юридичних прогалин у США розробляється спеціальне законодавство – Asset Seizure for Reconstruction Act (закон про захоплення активів для реконструкції України).

Законопроект дає право президенту США при дотриманні певних умов конфіскувати активи іноземців, благополуччя яких пов'язується з корупцією або політичною підтримкою режиму Путіна.

Захоплені активи можуть бути реалізовані, а отримані кошти повинні бути використані на наступні цілі: постконфліктна реконструкція України, гуманітарна допомога та підтримка українських біженців за кордоном, надання зброї українським військовим, гуманітарна допомога та допомога росіянам.

У Канаді також розробляється спеціальне законодавство, що створює правові основи для конфіскації і перепрофілювання активів з метою репарацій.

Тобто серед фахівців і політиків формується консенсус і робляться кроки з правового врегулювання питань конфіскації активів та їх використання як засобу репарацій. Це посилює захист прав постраждалих від військової агресії та уможливлює військові репарації Росією на користь України.

Інші джерела для репарацій

Ще однією можливістю введення військових репарацій для України є введення репараційного податку для Росії на експорт нафти і газу. Такі вилучення повинні акумулюватися в спеціальному компенсаційному фонді ООН, як у випадку відшкодування збитку Іраком Кувейту.

Однак слід враховувати, що зміст диктатора Путіна при владі буде ускладнювати реалізацію цієї схеми. В даному випадку відшкодування підтримувала влада Іраку.

Наступною альтернативою для проведення репарацій України є укладення угоди між США і ЄС з одного боку і Росією з іншого боку щодо поступового пом'якшення санкцій у відповідь на репарації. Враховуючи поточний внутрішньополітичний контекст РФ, введення такої схеми теж проблемне.

У міжнародній практиці були прецеденти проведення репарацій постраждалим від військової агресії країнам як засобу пом'якшення накладених санкцій. У 2020 році Судан виплатив 335 млн дол. військових репарацій за участь у бомбардуванні терористами Африки та за можливість бути вилученим зі списку держав – спонсорів тероризму.

Такий підхід до репарацій дозволяє не тільки компенсувати наслідки скоєних дій, а й поліпшити становище країни-агресора в системі міжнародних відносин.

Тобто, репарації можуть розглядатися як засіб пом'якшення санкцій у відповідь на припинення агресивних дій і готовність агресора нести фінансову відповідальність за вчинені правопорушення.

У висновку

У сучасному світі репарації розглядаються не як метод Приниження агресора, а як засіб відновлення балансу і справедливості після війни.

Міжнародне співтовариство і Україна можуть використовувати три джерела репарацій для компенсації збитку і фінансування післявоєнного відновлення національної економіки.

Перше - заморожені активи олігархів, центрального банку і Фонду національного добробуту РФ.

Друге-податок на експорт вуглеводнів з Росії в ЄС і північноамериканські країни з акумуляцією перебувань в спеціальному компенсаційному фонді.

Третє - добровільна згода Росії на виплату репарацій Україні з російського бюджету в узгоджених обсягах з можливістю пом'якшення антиросійських санкцій.

Втім, застосування всіх трьох варіантів або комбінації джерел вимагає певних дій.

Для першого необхідне прийняття в країнах-партнерах спеціального законодавства з конфіскації підсанкційних активів та їх використання на цілі військових репарацій.

Для покладання в Росію на оподаткування експорту вуглеводнів необхідна політична воля світових лідерів.

Третій варіант неможливий без політичних змін в Росії і згоди її керівництва на проведення репарацій в обмін на санкційні послаблення.

Нагадаємо, Новий пакет допомоги від США: передають 11 вертольотів, 18 гаубиць, 200 БТРів, 500 Джавелінів.

Як повідомляла Politeka, Ембарго, блок банків і розслідування злочинів рф: Зеленський звернувся до уряду Естонії.

Також Politeka писала, що "Зупинити агресію і знищити рф економічно": в ОП розкрили перші подробиці нових санкцій.