«Плівки» Шеремета – багатовекторна операція спецслужб РФ.

Оприлюднені «плівки» у справі вбивства журналіста Павла Шеремета є багатовекторною операцією російських спецслужб з метою дискредитації режиму Лукашенка і правоохоронної системи України.

Варто зауважити, що в рамках судового чи досудового розслідування відсутній експертний висновок щодо автентичності записів, на яких присутній начебто голос очільника Комітету держбезпеки Білорусі у 2008-2012 роках Вадима Зайцева. З огляду на це переконаний, що українські слідчі можуть лише робити припущення чи на плівках справді голос глави білоруської спецслужби, чи вони змонтовані.

В цьому контексті хочу провести паралелі з «касетним скандалом» 2000 року, що вибухнув після оприлюднення записів майора Миколи Мельниченка, на яких президент Леонід Кучма наказує «розібратися» з журналістом Георгієм Гонгадзе. Лише через два роки – у вересні 2002, – тимчасова слідча комісія під керівництвом Григорія Омельченка, визнала автентичність оприлюднених Мельниченком аудіозаписів. Результати експертизи, яку провела американська незалежна компанія «Бек Тек» ( експерт Брюс Е. Кеніг) та інші зібрані докази, дозволили комісії заявити, що наявних доказів достатньо, щоб вважати Президента України Л.Кучму, та низку осіб з його найближчого оточення (Ю. Кравченка, Л. Деркача) співучасниками злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.146 КК України, себто організаторами викрадення журналіста Георгія Гонгадзе, «вчиненого організованою групою осіб за попередньою змовою, що спричинило тяжкі наслідки».

Тож доки не буде проведена експертиза нинішніх «плівок» у справі Шеремета, українські слідчі можуть лише припускати, що на них дійсно присутній голос очільника КДБ Білорусі Зайцева. Наразі, за словами заступника очільника Міністерства внутрішніх справ Антона Геращенко, плівки передали на експертизу. Варто зазначити, що експертизу голосів проводять українські фахівці з фоноскопічних експертиз.

«Для зразку, якщо не можна людину допитати для цього особисто, братимуть якийсь її публічний виступ і порівнюватимуть із записом. У цьому випадку доведеться йти саме таким шляхом. Експертизи потребують часу, це складна
технічна та експертно-розумова робота», - підкреслив заступник глави МВС.

Результат експертизи буде відомий за кілька тижнів, можливо за місяць. Другий важливий аспект, на який слід звернути увагу. На мою думку, це повідомлення на офіційному сайті Національної поліції України (НПУ). Зазначу, що в ньому йдеться про отримання в грудні 2020 року інформації, що становить інтерес у встановленні замовників злочину. Однак, у повідомленні некоректно сформульований механізм подальшого розслідування.

У цьому повідомленні НПУ, зокрема, йдеться про те, що слідчі отримали дозвіл на проведення слідчих дій в одній з європейських країн. Однак це дивне формулювання, адже, по-перше, жодна країна не може дозволити слідчим чи оперативним службам іншої держави проводити на своїй території слідчі чи оперативно-розшукові дії. І по-друге, немає такого поняття, як «замовник злочину» – є «виконавець», «організатор»,
«підбурювач» і «посібник». Тобто, повідомлення сформульоване некоректно.

Крім того, «плівки» у справі Павла Шеремета «з’явилися дуже вчасно» і я не виключаю, що це контрольований витік інформації з боку Російської Федерації. Переконаний, що таким чином, Кремль б’є одночасно по двох цілях – по Україні і по президенту Білорусі Александру Лукашенку.

Зокрема, я не виключаю, що нинішнім скандалом Росія спробує посилити тиск і вплив на Україну, так само, як це сталося після оприлюднення «плівок» Мельниченка.

В обидвох скандалах чітко прослідковується «російський слід». Після оприлюднення плівок Мельниченка, Україна хитнулася в «братні обійми» Російської Федерації. Президент Леонід Кучма провів низку зустрічей, і у 2003 році, вже після оприлюднення доповіді Тимчасової слідчої комісії, Київ уклав низку сумнівних правових договорів з РФ. Зокрема, Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, за яким Азов був визнаний внутрішнім морем обох держав. Фактично вже тоді була закладена основа територіальних претензій до України з боку Кремля. Тож фактично Російська Федерація є кінцевим бенефіціаром оприлюднення як «плівок Мельниченка», так і нинішніх «плівок Шеремета».

Ймовірний удар Росії по Алєксандру Лукашенку, пояснюється тим, що після нинішнього «касетного зливу», президент Білорусі буде змушений поглибити зв’язки з Росією і віддалитися від Заходу. В країні сьогодні нестабільна політична ситуація. Лунають звинувачення про
узурпацію влади режимом Лукашенка, масові арешти, політичні замовні убивства і т.д. «Плівки» у справі Шеремета дуже гарно лягають у канву цих обвинувачень. Ці записи фактично підштовхують Лукашенка у «братні» обійми РФ. Він шукатиме підтримки в Кремля для збереження свого режиму, адже чудово усвідомлює, що оприлюднення «плівок» зробить його «нерукостиканним» з лідерами країн Заходу. Це перетворить Білорусь на більш закриту країну і підвищить ризик «консервації» режиму Лукашенка. І, як не дивно, це повністю співпадає з інтересами Кремля. Я не виключаю, що
після оприлюднення цих «плівок», Лукашенко найближчим часом піде на певні дипломатичні й економічні поступки Росії.

Примітно, що зі слів колишнього співробітника антитерористичного спецпідрозділу «Алмаз» Ігоря Макара, аудіозаписи з КДБ Білорусі, де обговорюється вбивство журналіста Павла Шеремета, потрапили до нього ще в 2012 році. Однак тоді в їх оприлюдненні він не бачив сенсу, оскільки начебто не вірив в справедливе розслідування.

На його рішення щодо публікації «плівок» вплинули ті події, що наразі відбуваються в Білорусі. «Я зрозумів, що моя допомога важлива і потрібна», – заявив він.

Ще одна загроза «плівок» для України полягає в тому, що матеріали провадження стосовно організаторів убивства журналіста були виділені в окремі провадження, але за ними не встановлені організатори злочину. Тоді національна поліція наполягала на проведенні комплексу слідчих дій та оперативних заходів щодо деяких співробітників СБУ, а також на огляді відповідних документальних матеріалів з грифами «таємно» і «цілком таємно».

Адвокати Андрія Антоненка, обвинуваченого в цій справі, Дмитро Круговий, Віталій Галенченко та Станіслав Кулик вже заявили, що правоохоронці раніше не розслідували причетність Комітету держбезпеки Республіки Білорусь, до вбивства Шеремета. На їх думку, версія про «білоруський слід» мала би бути найпріоритетнішою, зважаючи на позицію Павла Шеремета.

Таким чином, припускаю, що оприлюднення «плівок» у справі Павла Шеремета є багатовекторною операцією російських спецслужб задля досягнення двох кінцевих результатів – дискредитації режиму Лукашенка і правоохоронної системи України.

Нагадаю, журналіст видання «Українська правда» Павло Шеремет загинув 20 липня 2016 року внаслідок вибуху автомобіля в центрі Києва. Його смерть кваліфікована прокуратурою Києва за статтею «умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб». 12 грудня 2019 року в Нацполіції та Генпрокуратурі заявили, що у вбивстві журналіста підозрюють п’ятьох волонтерів та військових: музиканта і військовослужбовця Сил спеціальних операцій ЗСУ Андрія Антоненка (позивний Riffmaster), лікаря і волонтера Юлію Кузьменко (псевдонім «Лиса»), військову медсестру Яна Дугарь і добровольців Владислава та Інну Грищенків. Дугарь начебто допомагала готувати злочин, а Антоненко і Кузьменко закладали вибухівку під авто, а потім здійснили вибух. Усіх їх було
затримано і вручено підозри.

Автор: Дмитро Снєгирьов, історик, співголова Громадської ініціативи "Права Справа", спеціально для Politeka