Українські посібники «хімічного» фронту Кремля

Хімічна галузь Росії – це найпотужніший геополітичний важіль впливу на різні країни за рахунок дешевого газу, що використовується у виробництві мінеральних добрив

З цієї причини Україна через набагато більш високі ціни на «блакитне паливо» знаходиться в заручниках Росії, повідомляє Korrespondent.

У минулому році Україна імпортувала російських добрив на 2 мільярди доларів. Це майже третина (!) Витрат України, запланованих в держбюджеті на оборону в 2019 році.

Компанії, що експортують в Україну мінеральні добрива, на особливому рахунку у Путіна. Це один з найбільш прибуткових бізнесів, саме тому Росія навіть підключила своїх лобістів, щоб Європарламент прийняв закон по кадмію, звичайно ж на користь російських виробників добрив.

Ви пам’ятаєте минулий тиждень? Як було введено військовий стан в прикордонних областях? А помітили, що сталося через кілька днів? Український суд раптово скасовує антидемпінгові мита на мінеральні добрива вітчизняного виробництва. Ми закрили кордони, але відкрили ворота для хімії, яку (увага!) На митниці насправді ніхто не перевіряє.

Дуже шкода, що ЗМІ ця подія не викликала ніякого резонансу. А дарма! Тому що наслідки цього видно неозброєним поглядом.

На вихідних у мене була розмова зі своїм хорошим знайомим, ім’я якого я, на жаль, не можу зараз назвати. Він є співробітником одного з найбільших імпортерів російських добрив в Україну – фірми «Агроимпорт». У зв’язку з подіями минулого тижня він більше не міг мовчати. Мита чи ні, є заборона на ввезення чи ні – компанії ніщо не перешкода. Як ввозив російські добрива, так і ввозить. Цьому сильно сприяє корупція на залізниці. А далі відбувається «хімія»! Дешеві російські добрива перемішують з українськими і бінго – собівартість одиниці продукції вже дозволяє отримувати гарний прибуток і опустити за ціною конкурентів. Залежно від марки добрива ціна імпортера в порту може бути на 300-1000 грн дешевше, ніж у заводу виробника. Таким чином компанія не тільки наповнює наш ринок продукцією неперевіреного змісту, так ще й займається відкритим демпінгом. Такий демпінг б’є не тільки по іншим трейдерам, а й по самим виробникам, адже інші трейдери тоді намагаються також збити у них ціну. Для виробника це означає працювати в збиток. Каскад наслідків можна продовжувати нескінченно.

Знову ж таки за інформацією мого знайомого, відбувається домішування добрив російського заводу «Доробуш». Простий онлайн-пошук показує, що це підприємство входь в групу компаній Акрон, якою володіє В’ячеслав Кантор, який вважається близьким другом Володимира Путіна.

Отже, за підсумками минулого тижня ми маємо наступну картину – в країні вводиться військовий стан в прикордонних областях, але в той же час через свої пішаки відкривається запасний вхід для «друзів» Путіна: вже для зброї економічного підпорядкування або, може, навіть хімічного.

Чи бачать наші політики ті можливості, які є очевидними для нашого «північного брата»? Військове протистояння – це надто витратно як матеріально, так і репутаційно. Набагато легше встановити контроль над стратегічними для кожної країни хімічної та аграрною галуззю. Через ці галузі найлегше зробити диверсію, яка торкнеться кожного жителя України, навіть в далеких від східного кордону областях.

Через 4 роки протистояння Україна нарешті наважилася оголосити військовий стан. Аналогічне потрібно ввести і проти російського імпорту і зістрибнути з «економічної голки» Кремля!

Нагадаємо, в упаковках з білоруськими добривами трапляються російські низькоякісні.

Як повідомляла Politeka, Херсонський фермер постраждав через добрива з Узбекистану.

Також Politeka писала, що Білл Гейтс з банкою фекалій став посміховиськом, але українців нічим не здивувати.