Це ненормальне явище: аудитор НАБУ розкрив головні проблеми українських антикорупціонерів

Аудитор Національного антикорупційного бюро від парламенту Володимир Василенко розповів про своє ставлення до відомства

За словами Василенка, він не знайомий з керівниками бюро, тому не має упередженого ставлення до них.

Про це аудитор НАБУ заявив в ефірі одного з українських телеканалів.

“Аудит – це зовнішній незалежний контроль. Треба дати об’єктивну оцінку роботі НАБУ. Ось і все”, – підкреслив він.

Василенко також зазначив, що аудиторська комісія приступить до роботи, коли президент призначить третього її члена.

“Відповідно до закону має бути три члени комісії. Одного визначено Кабінетом міністрів, це професор Буроменський, якого я добре знаю і позитивно оцінюю. Третього члена повинен визначити президент”, – пояснив аудитор НАБУ.

Василенко повідомив, що перевірятиме, чи не буде впливу на бюро, політичної заангажованості або корупції в самій установі. Він запевнив, що не має упередженого ставлення до співробітників бюро.

“Я не знаю особисто ні главу НАБУ, ні його заступників. Можливо, там є мої студенти, учні. Тому не маю упередженого ставлення до цього інституту. Вважаю його корисним, він одна з ключових ланок у боротьбі з корупцією, його треба всіляко підтримувати”, – зазначив Василенко.

При цьому він поскаржився на різні конфлікти між правоохоронними органами в Україні.

“Це ненормальне явище”, – заявив Василенко.

Аудитор також вказав на прогалину в законі про НАБУ.

“Там йдеться лише про трьох членів комісії незалежного контролю. І все. Крапка. Але обсяг роботи величезний. Потрібне кадрове, матеріально-технічне забезпечення. Я вже це питання підняв на антикорупційному комітеті. Сподіваюся, будуть внесені доповнення в закон”, – резюмував аудитор .

Нагадаємо, депутати Верховної Ради обрали в комісію з аудиту НАБУ свого представника.

За Володимира Василенка проголосували 289 народних обранців.

Так, 81-річний правозахисник Володимир Василенко є доктором юридичних наук, професором.

Перш за все Василенко відомий тим, що з 2006 по 2010-й працював представником України в Раді ООН з прав людини.

У 2001 році обраний Генеральною асамблеєю ООН в Міжнародний кримінальний трибунал у справах колишньої Югославії, де був суддею до січня 2005 року.

Джерело: “Прямий”