Розкрито приголомшуючу правду про партію «Свобода»: зв’язок з агентурою Кремля

За шість років з’ясувався приголомшуючий факт: один з ключових діячів партії “Свобода” виявився бізнес-партнером проросійського олігарха

Ігор Кривецький, який очолював економічну раду “Свободи” і якого називають в медіа головним фінансистом “Свободи”, контролював частку в київській фірмі КАН, пише телеканал новин «24».

Ця фірма на той момент була власником найпрестижнішого столичного торговельно-розважального комплексу Arena Citi. Дорогі бутіки та нічні клуби, шикарні ресторани та люксові офіси в самому центрі Києва – все це Arena Citi.

Примітно, що саме тут, саме в той час великий офіс мав і гаманець сім’ї Януковича – Сергій Курченко. Частка “свободівця” Кривецького в Arena Citi була записана на його літню маму, але він, зрештою, визнав, що мати є лише номінальним власником, а реальним власником є все ж таки він сам.

Торговий центр Arena Citi

Але найпримітніше те, що інша, більша частка в цьому торговельно-розважальному комплексі належала скандальному олігарху Дмитру Фірташу. Тобто, Кривецький був партнером того самого Фірташа, який останні 15 років був фаворитом Кремля в Україні, і мав завдяки російському керівництву масу бізнесових преференцій.

Нагадаю, Фірташ був зобов’язаний Кремлю майже всім, оскільки отримував від нього чимало – від дешевого російського газу для постачання в Україну до багатомільярдних кредитів російських державних банків, на які цей олігарх купував хімічні заводи в Україні.

Ба більше, якщо дослідити становлення Фірташа як олігарха, то можна зробити висновок, що він, насправді часто лише був прикриттям для російської верхівки в Україні. І що придбані ним активи на Фірташа записувалися просто номінально, а реально ними володів Кремль.

Відтак, Ігор Кривецький – фінансист “Свободи” та один з лідерів цієї партії став партнером не просто скандального олігарха Фірташа, а фактично, путінського оточення.

Як же так? Сам Кривецький пояснював, що в цьому нічого поганого немає, подумаєш, купив частку в бізнесі, а хто там є партнером – йому не цікаво. Це не зовсім так, адже фірма КАН, яка контролювала Arena Citi, є товариством з обмеженою відповідальністю, а не акціонерним товариством.

І власників в цій фірмі було не сотні, а лише два – Кривецький та Фірташ. І прибуток від оренди цієї супердорогої нерухомості вони ділили понятійно і за зачиненими дверима. А не на відкритих зборах, якби йшлося про акціонерне товариство.

Відтак, постає питання, яким же чином один з лідерів партії “Свобода” міг стати партнером Фірташа і отримав частку в такому престижному і вигідному бізнес-проекті?

Видобуток сланцевого газу в Україні

Нагадаю, в той час в Україні активно готувалася розробка видобутку сланцевого газу, великі поклади якого були знайдені, як на Заході, так і на Сході країни. Видобутком планували зайнятися міжнародні енергетичні компанії Chevron та Shell, у яких величезний досвід в цій царині. І якби проект вдалося втілити, Україна могла б забути не лише про газову залежність від Росії, а сама стала б експортером газу.

Першим би, хто від цього постраждав би був Кремль, який би втратив і газовий зашморг, на якому він тримав Україну і мільярди доларів від постачання газу, як в нашу країну, так і до Європи.

А, відтак, Дмитро Фірташ з впливового газового олігарха, який контролює і значну частину української економіки і значну частину української політики, перетворився б на дрібного крамаря районного масштабу. Але, о, диво, знайшлися кілька політичних сил, які виступили рішуче проти видобутку сланцевого газу в Україні. Хто ж вони?

Насамперед це патріотична партія “Свобода”, в якої були чудові можливості для блокування проекту видобутку сланцевого газу. Адже крім того, що “Свобода” мала фракцію у Верховній Раді, так ще й контролювала там комітет з питань екологічної політики та природокористування.

Відтак, партія виступила рішуче проти видобутку сланцевого газу. Послухаймо їхні аргументи:

Досить неочікувано було побачити таку рішучу боротьбу за екологію не від “Партії зелених” чи від екологічних активістів, а від націоналістичної політсили. Яка, водночас, виступила проти американської та європейської компанії, і натомість фактично почала захищати інтереси російського “Газпрому”.

Але, була ще одна політична сила, яка саме тоді виступила проти видобутку сланцевого газу в Україні. Ба більше, її лідер озвучував такі ж саме аргументи, що й пан Тягнибок. Послухаймо цього другого противника видобутку сланцевого газу:

То ж, виявляється, ще шість років тому, у лідерів партії “Свобода” вперше проявилися не лише бізнес-співпраця з Фірташем, а й така неочікувана єдність політичних позицій з Медведчуком. Відтак, вже тоді виникли підозри, що ця патріотична українська сила на словах готова таврувати агентів Москви, а насправді не цурається співпраці з ними.

І ці підозри отримали ще одне підтвердження одразу після Майдану, коли делегований від партії “Свобода” генеральним прокурором Олег Махніцький включив в санкційний список для Євросоюзу багатьох чільних представників режиму Януковича.

І самого екс-президента, і його синів, і Миколу Азарова, і генпрокурора Пшонку і навіть його сина Артема, і міністра освіти Табачника, і ще багато кого, хто допомагав Януковичу керувати країною і грабувати її.

Однак цьому санкційному списку Махніцького не виявилося чомусь лише Дмитра Фірташа та його давнього друга і партнера – екс-глави адміністрації Януковича Сергія Льовочкіна.

“Свободівський” генпрокурор так і не зміг толком пояснити, як це він забув поклопотатися про санкції проти цих двох представників кремлівської газової групи. Хоча, здавалося б, про них справжній націоналіст мав би подумати, як мінімум, одразу після самого Януковича.

Відтак і Фірташ, і Льовочкін, завдяки Махніцькому, уникнули санкцій, зберегли свої бізнес-активи і потроху почали знову повертати свій вплив на українську політику. І разом зі своїм кремлівським побратимом Медведчуком зрештою створили новий проросійський політичний проект – “Опозиційну платформу – За життя”, де у кожного з них є своя частка у виборчому списку.

Що відомо скандальний Віктор Медведчук:

А віднедавна ще й потужний телевізійний холдинг з трьох каналів, яким, як виявилося, не гребують користуватися непримиренні націоналісти з партії “Свобода”. Адже їм не вперше мати стосунки з господарями цієї проросійської політичної сили. Бо, як ми бачимо, цій співпраці вже багато років. І вона, судячи з усього, дуже влаштовує обидві сторони.