Фігляри при «Дарниці»: до чого довели колишній флагман української фармацевтики - розслідування ЗМІ

Про це пише сайт From-ua. Публікуємо текст без правок та коментарів.

Традиція компенсувати бізнес-провали через купівлю різноманітних почесних відзнак та гучних титулів – вона не тільки ніколи не переривалася в Україні , але й була доведена до ідеалу подружжям топ-менеджерів фармацевтичної фірми «Дарниця» Глібом та Катериною Загорій, пише в своєму матеріалі "Відкрита Україна".

Якщо лиш брати титулатуру, то може здатися, що фармгігантом керують менеджери рівня Ілона Маска та Стівена Джобса. Він – «Підприємець року-2022», та фігурант «Топ-100 найвпливовіших українців». Вона – учасниця «УП 100. Сила жінок» та «100 жінок-лідерок бізнесу в умовах війни». Всі разом із батьком Гліба, членом наглядової ради «Дарниці» Володимиром Загорієм відзначені в рейтингу Forbes «Найуспішніші сімейні бізнеси України».

Здавалося, що практика мала б лише підтверджувати подібні відзнаки. І з таким менеджером «Дарниця» давно вже мала б тіснити усякі «пфайзери» на міжнародних ринках. Але ж - ніт.

Як випливає з публікацій ЗМІ, компанія переживає не найкращі часи і вже кілька разів була змушена зупиняти виробництво. Як пише «Українська правда», у червні завод втратив близько 30% продажів порівняно з 2024 роком, а за наступні два місяці падіння досягло 50%. Склади переповнені, скорочується персонал. Продукція компанії «продається гірше, ніж 95 років до цього», плачеться «жінка-лідер» на круглому столі «Лівого берега».

Що дуже дивно, якщо врахувати, що в ринкові відносини колишній флагман української фармацевтики вступав чи не в найбільш оптимальних умовах серед інших підприємств галузі. Які не тільки змогли адаптуватись до нових умов, але і витіснили дорогі ліки від «Дарниці» більш дешевою і якісною продукцією. Звичайно, що аптеки просто відмовляються брати на реалізацію те, що потім неможливо продати.

Та менеджмент компанії завжди старався замість конкуренції задіювати адміністративні важелі, що було дуже ефективне за тих часів, коли вона перетворилась на головного спонсора «Блоку Петра Порошенка». Тоді, маючи Гліба у креслі народного депутата і своїх людей в Адміністрації президента та Антимонопольному комітеті, власники «Дарниці» не просто силоміць нав’язували власну продукцію аптекам, а ще й займалися рейдерським захватом головних конкурентів. Наприклад, Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу, 30% акцій якого всупереч чинному антимонопольному законодавству відійшли від територіальної громади міста Києва до «Дарниці».

Наразі фірма також намагається переписати законодавство під себе. У медіа ведеться широка кампанія про начетбто «надмірну» кількість аптек. Її насправдній смисл у тому, що Катерина Загорій давно вже намагається знищити незалежні аптечні мережі, поставивши їх у залежність від виробників: щоб українці мали аптек менше, а безальтернативного дорогого «дарницького» асортименту – більше. Підігрує цій ідеї і голова підкомітету з фармацевтичної галузі Верховної Ради Сергій Кузьміних, що одночасно із зменшенням кількості аптек пропонує збільшити продажу ліків поза аптеками, аж до газетних вуличних кіосків.

При цьому сама Катерина Загорій у згаданому інтерв’ю lb.ua визнає, що «79 % українців економлять на інших товарах, щоб купити ліки, 51 % економить на їжі, щоб купити ліки». То ж як реально «підприємцям року» удалося добитися того, щоб покупці при такому попиті та й відмовлялися від їх товарів – загадка.

Хоча й чи така вже загадка? По факту ситуація із «Дарницею» лише підтверджує те правило, що купити усілякі дуті титули значно легше, аніж відповідати їм. Це характерно взагалі для українського бізнесу, та ніде не видно так яскраво, як у фармацевтичній галузі.

Оскільки видно, що ні Загорій-старший, ні його син з невісткою не мають жодного хисту до великого бізнесу, що раптом опинився в їх руках. Незрозуміло навіть, яким чином колишній завідуючим аптечним складом у російській Вологді Володимир Загорій став власником колишнього Київського хімфармзаводу. Злі язики кажуть, що первісний капітал він заробив на крадіжці інтелектуальної власності «Лубнифарму», дехто – що він є не більше ніж гаманцем російської спікерки Валентини Матвієнко. Яка за дивним збігом обставин була однокурсницею у Ленінградському хіміко-фармацевтичному інституті Людмили Загорій – дружини Володимира та матері Гліба.

Українська медіаекспертка, меценатка, співзасновниця родинного благодійного фонду Zagoriy Foundation, членкиня опікунської ради БФ «Таблеточки». Фото Forbs

Цікаво, що при цьому Катерина Загорій, єдиним вдалим бізнес-кроком якої було вдале заміжжя, при цьому ще й виступає коучем – в мережі можна знайти чимало матеріалів про те, як менеджер, що довів власну компанію до найбільших за сто років збитків, учить довірливих українців як-то тре правильно займатися бізнесом. Хоча, здавалося б, достатньо глянути лише на забиті неліквідом склади «Дарниці», щоб зрозуміти, яка тим всім лекціям ціна. Або принаймні спитати, що сталося з показниками ефективності вже згаданого БХФЗ, які просто обвалилися після того, як третина акцій відійшла до рук «успішних сімейних бізнесменів».