Чергова історія з життя Ольги Миколюк: як патріотизм перетворився на фарс та зраду
Про це пише сайт Hyser. Публікуємо текст без правок та коментарів.
Уявіть собі: країна у вогні на війні, військові віддають свої життя на фронті, волонтери жертвують останнім, а тим часом деякі бачать у війні виключно прибутковий бізнес: купують квартири вартістю сотні тисяч доларів і ведуть бізнес, постачаючи неякісні миючі засоби для держпідприємств за завищеними цінами. Більше того, самі миючі засоби виробляються чи не в гаражі із залученням дитячої праці, а героїня цієї статті ще й отримує вирок суду за шахрайство та підробку документів. Волонтерська діяльність цієї людини викликає неймовірну кількість питань, адже карта, на яку збираються гроші, йде на відвідування ресторанів. Але ж це не все! Перебуваючи у Збройних силах України, вона активно розгортає інформаційну кампанію проти президента України. Звучить дико? Втім, саме так працює військовослужбовець – Ольга Миколюк.
На тлі інформаційної боротьби, коли наша держава перебуває під тиском ворога, де кожне слово може стати зброєю, ми стикаємося з сумним явищем професійної деградації. Військовослужбовець, який має бути щитом держави, перетворюється на інформаційного диверсанта власної країни. Йдеться про військовослужбовця 71-ї окремої єгерської бригади десантно-штурмових військ України Ольгу Миколюк.
Вивчаючи минуле Ольги в інформаційному просторі, редакція звернула увагу на неоднозначну репутацію останньої. Комерційне минуле Миколюка неодноразово згадувалося у вітчизняних та зарубіжних ЗМІ: або в контексті розкрадання коштів при постачанні неякісної продукції державним підприємствам у період пандемії, або причетності до осіб, які здійснювали волонтерські збори за банківською карткою останнього та присвоювали кошти для власних потреб, або про «.
Зокрема, редакція звернула увагу на велику кількість постів Миколюк на її сторінці у Facebook, зокрема в робочий час, присвячених різним аспектам суспільного життя. У ньому є все: від роздумів про вічне до особистих переваг її сім'ї.
За час служби Миколюк систематично публікує пости із критикою керівництва країни, відкрито називаючи президента «соціопатом», «кокаїністом» та вимагаючи примусового лікування глави держави. Однак нехтування інститутом президентства в Україні – це активна гра на боці ворога України – Російської Федерації, і цим має займатися СБУ. Така публічна риторика під час війни має ознаки інформаційного саботажу, спрямованого на деморалізацію суспільства та військових. Напевно, тут простежується російський слід.
Армія як шоу-бізнес: ризики майбутнього
Найгіршим наслідком таких дій є трансформація самого уявлення про службу у Збройних Силах України. Якщо правоохоронні органи та командування не відреагують, армія може перетворитися на майданчик для блогерів, які зароблятимуть не подвигами на фронті, а лайками у соціальних мережах.
Особливо цинічно виглядає публічне позиціонування себе як військовослужбовця на передовій, і це на тлі відвертої імітації службової діяльності. Жінки на передовій ризикують життям, а хтось перетворює службу в армії на особистий медіапроект.
Варто наголосити, що це не просто порушення службової етики. Це усвідомлений вибір інформаційної війни проти власної держави, маніпулятивна стратегія, яка надає деструктивний вплив на суспільну свідомість та формує негативне ставлення до української армії у свідомості суспільства.
Більше того, Миколюк дозволяє собі давати оцінку діям президента України – головнокомандувача Збройних Сил України. Саме у своєму відео, виставленому 22 лютого цього року та розміщеному на її сторінці у Facebook , вона говорить (пряма мова) про постріл актора, який грає роль Президента перед своїм власним народом.
Все це вже не просто особиста позиція Миколюка – це її усвідомлений вибір, що межує з державною зрадою. Одна річ, коли блогер Миколюк нарощує свою аудиторію, розміщуючи пости для тих, хто хоче її «лайкнути», і зовсім інша, коли військовослужбовець Миколюк використовує своє службове становище для розкручування своєї сторінки у Facebook.
Кожен, хто носить форму, має бути не блогером, а насамперед ЗАХИСНИКОМ, оскільки служба Батьківщині – це не шоу, не можливість заробити лайки та гроші. Це честь, гідність та відповідальність своїх вчинків.
Але аналізуючи зміст цієї військовослужбовця, постає питання, чим саме вона займається на військовій службі і за що держава платить їй зарплату. Доказом цього є те, що вона декларує на своїх посадах власну зарплату – 55 тисяч гривень на тлі щоденної інформаційної активності. Тобто замість виконання бойових завдань на передовій, де кожна секунда користування мобільним телефоном може коштувати життя, ми маємо безперервний потік самореклами, роликів та постів про що завгодно задля збільшення аудиторії та “лайків” її постів.
Урок суспільству: кому ми довіряємо?
Ситуація з Миколюком – яскравий приклад того, наскільки важливо критично оцінювати діяльність волонтерів та військових, які активно публікують посади про свої заслуги. Суспільство має навчитися відрізняти реальну допомогу фронту від псевдо волонтерства, яке спрямоване на особисте збагачення. Тільки так можна зупинити шахраїв, які паразитують на війні.
Сьогодні правоохоронні органи та командування Збройних Сил України мають терміново перевірити наведені факти щодо діяльності військовослужбовця 71-ї окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ України Ольги Миколюк . Безкарність таких осіб загрожує національній безпеці та ставить під сумнів довіру до всього волонтерського руху. Тільки швидка та жорстка реакція влади здатна відновити довіру громадян та зупинити ганебні схеми, збудовані на війні.