Дилема податку на виведений капітал

Більше ніж рік тривають активні баталії за податок на виведений капітал. Чим більше я читаю дискусії з цього приводу, тим більше бачу, що жодних нових аргументів за і проти не з’являється.

Однак дедалі частіше я став помічппо той факт, що позицію “проти” мають люди, які працюють в уряді, але чия компетентність не викликає в мене жодного сумніву.

При цьому всі говорять один і той самий аргумент – ПнВК призведе до серйозних втрат бюджету, які неможливо компенсувати.

Дилема полягає в тому, що, справді, бюджет у перший і в другий рік зазнає серйозних втрат. І ніхто не хоче брати на себе таку відповідальність, навіть люди, які гарантовано розуміють позитивний ефект цього рішення на економіку.

З іншого боку, саме ця позиція – лише б бюджет виконати – є ключовою проблемою відсутності реформ.

І в цьому ключове питання: якщо кожна влада бачить своєю метою “бюджет виконати” – то в чому відмінність між ними? В чому різниця між урядом Азарова і Гройсмана, коли обоє лише намагались бюджет виконати?

Потрібно розуміти дуже важливу річ, що “виконати бюджет” і забезпечити “економічний ріст” – далеко не одне й те саме. На державній службі більшість відомств узагалі уявлення не мають, звідки береться бюджет. Їх ніколи це не цікавить.

Це чистий совок, де більшість відомств вважають за мету максимально потратити виділені кошти і ніколи не прив’язують це до економічної активності населення.

Простий приклад – це проекти ДФРР. Там дуже рідко трапляються проекти, спрямовані на економічний розвиток громади – більшість це ті ж самі проекти, що робить місто: садки, школи, лікарні, ліхтарі.

Жодного ефекту на залучення інвестицій, розвитку бізнесу і сплату нових податків – немає. Єдиний прямий ефект в кращому разі – це рейтинг голови.

Тому насправді підхід “відстояти бюджет за будь-яку ціну і не приймати ПнВК” – це збереження совка.

Бо через 3 роки ПнВК уже дасть відчутний результат, але якщо його не ухвалювати, то і через 3 роки влада буде чимдуж просто старатись виконати бюджет. А правда в тому, що вже років десять бюджет виконують винятково боргами. І ця історія неминуче закінчиться трагічно.

Віктор Андрусів, виконавчий директор Українського інституту майбутнього

Нагадаємо, втеча екс-глави ДФС Продана: спливло таємне листування, говорять про корупцію.

Як писала Politeka, найбільший блеф за останні п’ятдесят років: озвучено принцип «боротьби» Нацбанку з інфляцією.

Також Politeka писала, що Андрій Новак про обманно завищені ціни на газ та кінець прем’єрства Гройсмана.