Перша космічна для нових лідерів

У зв’язку з безперервним потоком нових лідерів, поява яких, звичайно ж, це чудово, але безнадійно, хочу поділитися політтехнологічними азами.

Ми починаємо роботу з потенційним кандидатом із вивчення трьох параметрів.

Перший — упізнаваність. Із цим все зрозуміло, причому впізнаваність може бути не суто політичною, але такою, яку в політичну можна трансформувати.

Другий — довіра. По суті, це такий інтегральний показник симпатії до кандидата, який іще нічого грандіозного не зробив, але громадяни чомусь сподіваються, що він зможе. Або навпаки, зробив, і люди вірять, що продовжить у тому ж дусі.

Третій — власне президентський рейтинг. У ньому виборці якимось чуттям визначають для себе, наскільки кандидат здатний реально перемогти на виборах.

Відповідно, у кандидатів завжди найбільший індекс упізнаваності, істотно нижчий рейтинг довіри, аж до від’ємного, потім іще нижчий — президентський рейтинг.

Наприклад, після першої каденції на посаді міністра МВС 2007 року Юрій Луценко мав упізнаваність 72%, довіру 37%, президентський рейтинг 7%. Це дуже хороші цифри, недивно, що Президент Ющенко затягнув Луценка на перший номер парламентського списку «Нашої України».

Якщо у кандидата впізнаваність менша від 30% — це не кандидат. Хоч яким чудовим громадянином і людиною він є. З довірою складніше. Громадяни можуть не довіряти кандидату, як Петру Порошенку, наприклад, але все одно він має пристойний президентський рейтинг, оскільки всі розуміють, що у нього залишаються можливості перемогти на виборах.

Усі параметри можна нарощувати за наявності ресурсів — медійних, організаційних та інших. Але в підсумку все зводиться до грошей, оскільки ефір, промо-кампанія та інше купується.

Так-от. Якщо починати майже з нуля за всіма трьома показниками, то для того, щоб помітно засвітитися на виборах президента, треба мати 3-5 млн доларів. Щоб реально боротися за трійку лідерів — 50 млн. І щоб боротися за перемогу — 150 млн. Мінімум!

Зрозуміло, якщо кандидат стартує не з нуля, то цифри витрат зменшуються. Власне, в цьому сенс спроб затягти на вибори Святослава Вакарчука і Володимира Зеленського, у яких прекрасна впізнаваність і непогана довіра.

А тепер — головне. За 9 місяців до виборів навіть я, з моїм майже тридцятирічним досвідом у політиці, не бачу, як ефективно витратити 100-150 млн доларів, необхідних для повноцінної розкрутки нового, абсолютно свіжого кандидата до рівня боротьби за перемогу. Банально не вистачає часу!

А засвітитися з прицілом на майбутнє — скільки завгодно.

Висновки робіть самі.

P. S. Перша космічна — це швидкість, при досягненні якої об’єкт уже не падає на землю і, відповідно, не згорає в атмосфері.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог