Антикорупція Гройсмана

А це дійсно відмінний рецепт на всі випадки нашого молодецького життя. «Не говоримо, не бачимо, не заморочуємося і таким чином, проблема сама собою зникає». Ну нарешті! Прекрасний у своїй простоті прем’єр-міністр Гройсман вальяжно так заявляє про те, що «корупція, як явище, в країні сильно перебільшена». Сотні відкритих кримінальних справ і тисячі невідкритих – не беруться до уваги. Негативні рейтингові місця – теж. Прямі вже претензії зовнішніх донорів – туди ж. Дійсно, все у нас всюди виключно чесно і прозоро. Немає більше галузевих смотрящих, замовні «кримінальні справи» з передільними маски-шоу канули в лету, відкатні моделі номенклатурних бізнесів в енергетиці, транспорті, медицині взагалі закриті, про розподіл бюджетної підтримки серед своїх «курячих богів» теж забули. Неважливо, що практично будь-яка, навіть прокабмінівська, соціологія на перше місце виводить саме корупцію як камінь спотикання в модернізації старої управлінської Системи. Неважливо, що моніторингові місії того ж Заходу ставлять Україну на перше місце по корупції серед усіх колись перспективних молодих країн. Неважливо, що корупція намертво блокує надходження сюди інвестицій, а той же Кабмін може розраховувати тільки на «гуманітарні» гроші хижака МВФ…

Усе це лірика. Дурна така сільська пропаганда. Не лірика – це дивна тональність Володимира Гройсмана. Немислима для трендових і адекватних держуправлінців у XXI столітті. Звучить Гройман вбивчо раритетно – «тема корупції використовується нашими ворогами, щоб провокувати нестабільність в країні». Точно. І хто ж наші «вороги»? Єврокомісія і посольства США, Британії, відкритим текстом заявили про проблему №1.

Давайте ширше. Вчора Кабмін прийняв чи не єдине тверезе рішення за всю свою каденцію. Про обов’язковий психіатричний огляді для майбутніх співробітників дипредставництв. Можливо, навіть нинішні міністри розуміють, наскільки неадекватні окремі персонажі. Але програма повинна бути істотно розширена і поширена на всіх держслужбовців. Загальний тест на інтелект. Таблиці Роршаха і профекзамен на елементарні знання з галузі. Стресові тести. Навик публічного мовчання…  Не можна ж так відверто нести «пургу». Не можна мимохідь руйнувати і без того крихкі відносини з партнерами. Не можна перетворювати себе на ізгоїв. Зрештою, не буває такого, щоб всі навколо – країни з жорсткою антикорупцією і куди більш успішними сервісними державами – крокували не в ногу. І тільки один Гройсман крокував у ногу. Ось навіщо робити настільки провокаційні заяви? Особливо на тлі розпочатої глобальної розборки щодо 1,5 млрд конфіскованих доларів втікача і сотнях відмазаних відмивочних фірм Курченка-Арбузова. Заради чого Гройсман поліз в цю словесну нішу? Щоб особисто отримати відповідний негативний статус у наших партнерів і оперативно потрапити в майбутні спецсписки потенційних «нев’їздних»?

Михайло Подоляк, політтехнолог

Оригінал