Передчасна розкіш аполітичності
Генеральний прокурор, а слідом за ним і прем’єр-міністр зайнялися передвиборчим бізнес-популізмом.
Я не можу інакше охарактеризувати їх ініціативи щодо посилення відповідальності силовиків за тиск на бізнес.
Нагадаю: на початку жовтня Юрій Луценко підписав орієнтування своїм підлеглим, щоб ті не надто завзято «кошмарили» бізнес. А за кілька днів Володимир Гройсман взагалі запропонував розробити цілий законопроект на таку ж тему. Високі керівники, схоже, навіть не зрозуміли, що своїми піар-акціями перекреслюють все нормативно-правове поле, в якому працюють як підприємці, так і правоохоронці. Тому що не можна одним орієнтуванням замінювати весь Кримінальний кодекс. Не можна черговим новим законом вимагати виконання інших раніше прийнятих і давно діючих законів і кодексів. Якщо зараз силовики свідомо порушують Кримінально-процесуальний кодекс і Конституцію України, вони і далі будуть це робити, в силу своїх суб’єктивних причин і меркантильних інтересів.
Щоб знизити нездоровий інтерес людей в погонах до бізнесу, необхідно кардинально звузити поле тиску силовиків на підприємців. А краще – взагалі виключити саму можливість зловживань і незаконних перевірок бізнесу з боку силових держструктур.
Здавалося б, це очевидний і логічний крок. Але чому ж тоді нинішні керівники держави не роблять його? Тому що розуміють – вони якраз і тримаються на цих силовиках. За нинішнього рівня довіри громадян до влади, відмова від тиску на бізнес руками силовиків – це фактично відмова від влади. Тому і пропонують піар-акції замість рішень – то орієнтування, то фантомні законопроекти, щоб в ручному режимі можна було регулювати «подачу кисню» малому і середньому українському бізнесу. Не забуваючи при цьому про нарощування фінансування силових структур. У проекті Держбюджету-2018 фінансування МВС, СБУ і прокуратури пропонується збільшити на 15-30%.
Лицемірство влади щодо бізнесу – ще одне підтвердження того, що нинішню систему влади вже не виправити. Її потрібно повністю перезавантажувати.
Починаючи зі зміни виборчої системи: відмови від «мажоритарки» і переходу до пропорційних виборів за відкритими партійними списками. Починаючи з переосмислення результатів необдуманої і нерозбірливої люстрації, яка викинула за рамки системи держслужби 90% сумлінних і чесних службовців-носіїв компетенції. Починаючи з Конституції України, яка повинна ґрунтуватися на новому суспільному договорі.
Громадянам України потрібні нові правила суспільного життя – справедливі, зрозумілі і обов’язкові для виконання. Громадянам необхідна держава як сервіс, але не як активний регулятор ринків, бізнесу і життя суспільства. Силовики не повинні бути інструментом тиску, впливу на ринок, перерозподілу благ і одержання незаконних преференцій будь-ким.
Але і громадяни, і, перш за все, бізнесмени, як найбільш дієздатна частина суспільства, повинні усвідомити – ніхто не прийде і не зробить це за вас і для вас. Якщо в політику не прийдете ви, туди знову втиснуться пройдисвіти. Аполітичність – правило хорошого тону для бізнесу в благополучні часи і в благополучних державах. Аполітичність – це поки що предмет розкоші для українського бізнесу. Підприємці зможуть собі дозволити його лише тоді, коли відбудують нову систему життя суспільства і держави. Коли сформулюють і доб’ються неухильного застосування нового суспільного договору. Всіма. У тому числі і виконавцями прокурорських орієнтувань.
Володимир Полочанінов, член партії «Основа»