«Австрійське» зникнення Гонтаревої

А розповім-ка я зовсім поки скромну і непомітну історію, яка за певних обставин спровокує обвальний фінансово-грязьовий сель.

Почнемо з простого. Валерія Олексіївна Гонтарева, яскравий глава Нацбанку, традиційно агресивна і впевнена в собі, трохи більше місяця тому несподівано стрімко зникла в тіні. Розірвала багато комунікацій. Закрилася від медіа. Просто зникла…

На вушко «придворними пустозвончикамі» нашіптувались класичні «розвідні» причини мовчання Гонтаревої. Взаємне роздратування між главою НБУ і президентом. Занадто великі особисті конфлікти ВО з фінфаворитами президентських улюбленців (з тими ж Жеваго і Бахматюком). Банальна втома від наростаючого негативу і ненормованого робочого графіка. І навіть – прямі погрози від деяких відомих київських «мийників». Що на тлі «крутих» профі-силовиків виглядає дійсно лячно.

І тим не менше, настільки демонстративне зникнення в розпал функціонування розігрітого до межі інсайдерського ринку і… можливості необмеженого заробітку на обслуговуванні внутрішнього держборгу, досить дивне видовище. Трохи пізніше – 31 травня 2017 року – майже непоміченим пройшло скромне повідомлення Солом’янського райсуду Києва про те, що НАБУ може продовжити своє досудове розслідування кримінального №..0119. В якому прегарні «селфі-специ» НАБУ шукають докази того, що протягом 2014-15 років на рефінансуванні «група осіб вкрала близько 12 млрд грн». Група осіб – це топ-менеджери того самого НБУ і менеджери-операціоністи ряду передбанкрутних банків. Серед яких найбільш яскраві зірки – Південкомбанк, Дельта Банк, «Хрещатик», «Фінанси та кредит».

Схема справді виглядала нехитро. Банки готувалися до виведення з ринку (інсайд), але в них накачувалися гроші (змова), які за фіктивними договорами виводилися – важлива деталь – в іноземні банки.

Поки проміжне. Перше: НАБУ погано проводить слідство, надаючи перевагу дешевим зовнішнім ефектам. Друге: зникнення рефінансу в майбутніх банкрутах – традиційна технологія НБУ. Третє: розслідування чіпляє двох фінстолпів правлячої команди – Кубіва і Гонтареву.

Поки, правда, все це внутрішнє і безперспективне. Але є одне важливе «але». Іноземні банки, куди виводилися гроші – австрійські Meinl Bank і Bank Winter & CO AG, а також Bank Frick & CjAG (Ліхтенштейн) і ast-West United Bank SA (Люксембург).

Таким чином, якщо буде прийнято рішення виставити претензії нинішній команді, то глобальні моніторингові органи відразу отримають доступ до банківської інформації та характеру угод. НАБУ тут же перетвориться в караючий меч. Ось чому гіпотетична виїмка документів по-справжньому лякає Гонтареву. Адже вона автоматично стає важливим свідком. З неможливістю «відпетляти», оскільки вагома частка особистих активів ВО саме в Європі. Але тільки свідчення в обмін на особисті гарантії.

Михайло Подоляк, політтехнолог