Кому другий термін?

Тертки. Нескінченні, нудні, однотипні. Іноді – понтові. Найчастіше – пустопорожні. Але, так чи інакше, якщо ти в цих терках приймаєш безпосередню участь, ти при ділі. Вхожий. Вирішуєш. Радиш. Тертки адже і є спосіб управління в нашій внутрішній системі. Не аналіз ризиків і порівняння експертних оцінок, але тільки «терка» серед обраних.

Так ось, останній «тертковий тренд» – істеричне «обговорення у вузькому колі» трьох форматів. Перший: як заспокоїти всіх голодних, кількість яких зростає? І чи можна обійтися без дострокових виборів? Щоб взагалі ніяких і ніколи. Адже це реально складно: несамовито і демонстративно жерти все ресурси, лякати опонентів, не ділитися навіть з далеким колом своїх і при цьому щиро хотіти «вічної електоральної любові».

Другий: як все-таки переформатувати владу (якщо не пройде формат А) таким чином, щоб не пустити всіх цих опонентів і залишити за собою все? Парламент, Кабмін, силовиків, бюджет, Нацбанк.

Третій: як правильно оцінити незліченні соціологічні заміри? Скажу відразу, хлопці трохи «поїхали» на соціологіях. Цілодобово вивчають через спецокуляри якісні та кількісні показники, виконані на дико розширених фокусах і вибірках. І всі як одна показують головне – п’ять-шість кандидатів в межах 10 відсотків. Що серед партій, що серед персоналій. Петро Олексійович же щиро радіє своєму полуторавідсотковому відриву. До чого це? А до того, що якщо ви захочете стати «своїм» серед хижаків, вчіться НЕ говорити декому про принцип статистичної похибки.

Дещо незрозуміло, правда, як можна, не вирішуючи нічого по суті, всерйоз торгувати своїм майбутнім? Адже ризиків занадто багато, щоб наполегливо продовжувати вірити в щасливу зірку. Лише найцікавіші. 1. Дохідна частина бюджету. 2. Тарифи. 3. Пенсійна реформа з підняттям віку і урізанням доходу. 4. Пікові виплати за держборгом. 5 Нерозкриті резонансні злочини. 6. Коаліція, якої немає і яка надто дорого коштує на голосуваннях. 7. Недовійна. 8. Роздратування зовнішніх партнерів. 9. Е-декларації і дріжджі.

Проте, вже є кілька сценарних заготовок. Одна – «групи Яценюка», яка нахабно «вбиває» посаду президента як таку. Що, може, і цікаво. Але дивно. По-перше, марнославство ніхто ще не відміняв. По-друге, а навіщо взагалі НФ щось пропонує, маючи нульовий електоральний?

Куди перспективніший «план Гриніва». Ігор Олексійович той ще знавець тонкої людської натури. Однієї, але важливої. І він пропонує дещо віддати, не віддаючи по суті. Мудрий. Але і тут не без підступу. Гринів вважає, що верхня палата Ради (150 мажорів) зможе призначати… губернаторів. Ну і чому неофеодали НЕ розірвуть країну, залишивши президента без території? Він же пропонує нижню палату (300 списочників) зробити відповідальною за Кабмін. Але чому вони мають ділитися з майже порожнім президентом?

Михайло Подоляк, політтехнолог