Як воююча країна може економити на фінансуванні Міноборони?

Для воюючої країни військовий бюджет - це питання виживання.

В проєкті державного бюджету України на 2021 рік передбачено фінансування збройних сил на рівні 117 мільярдів гривень.

Здавалося б, це велика сума. Більш того, зараз в ЗМІ тиражуються заяви про збільшення фінансування сектора оборони. Деякі видання навіть називають цифру 5,9 відсотка від ВВП. Але я хотів би акцентувати увагу на тому, що саме фінансування збройних сил не змінилося. За всі роки Незалежності - це практично єдиний випадок, коли хоча б на папері не відбулося збільшення. Фактично фінансування залишилися на рівні 2020 року.

Хорошого у цьому мало. Особливо на тлі зростання бюджетів МВС, Служби безпеки України (СБУ) та Держспецзв'язку. Проте найбільше пощастило Службі зовнішньої розвідки (СЗР) – її бюджет виріс одразу на 69,5%.

Показово, що навіть сума 117 мільярдів була виділена на потреби Міноборони тільки після відкритого листа міністра оборони України Андрія Тарана. У серпні Міністр оборони поскаржився прем’єр-міністру Денису Шмигалю на те, що Міністерство фінансів запропонувало встановити граничні витрати військовому відомству на 2021 - 2023 роки на рівні менш, ніж 3% ВВП.

Крім того у листі Таран наголосив, що скорочення Мінфіном витрат на армію під час збройного конфлікту не буде сприйнято суспільством та у військовому середовищі.

Варто зауважити, що лист Тарана таки вплинув на перегляд проєкту бюджету на 2021 рік.

Утім виникають питання до можновладців , а саме: чому на сьомому році війни міністр оборони повинен апелювати до громадськості , вимагаючи збільшення фінансування Міноборони, як єдиного гаранта територіальної цілісності та суверенітету України?

МВС та СБУ, без сумніву, є важливою частиною структури національної безпеки і оборони. Утім війна на Сході України не закінчилася. Тому подібна ситуація щодо фінансування Міноборони є дивовижна, особливо на тлі гучних заяв про необхідність зміцнювати флот і розвивати ракетну програму України.

Що ж стосується закупівлі, модернізації та ремонту озброєння, військової техніки, то на це передбачено приблизно 22 млрд гривень. Як це не прикро, але українська військова техніка вже давно морально і фізично застаріла.

Війна завжди виступає локомотивом економіки. ВПК тягне за собою всі суміжні галузі. Однак, за дивним збігом обставин, на сьомому році війни ми змушені констатувати остаточний принцип фінансування вітчизняного ВПК, в той час, як ми закуповуємо просто металолом за кордоном.

Автор: Дмитро Снєгирьов, історик, співголова Громадської ініціативи "Права Справа", спеціально для Politeka