Церква, гендерна ідентичність і безвіз
Євстратій Зоря, архієпископ УПЦ КП
У зв’язку з великим скандалом навколо е-декларацій згадалося, як наприкінці минулого року нас усіх переконували, що єдина перешкода на шляху до безвізового режиму з країнами Шенгену – це відсутність в нашому законодавстві ідеологічних понять “сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність”.
У зв’язку з цим ламали через коліно парламент, “переголосовуючи” одне й те саме раз за разом. А низка активістів та журналістів в унісон повторювали, що в разі не ухвалення нав’язуваних Україні змін – винні у провалі безвізового режиму будуть Церкви і релігійні організації.
Хоча саме вони запропонували широку і всеохопну формулу заборони дискримінації “за ознакою ставлення до статевих відносин/статевості” – але ж культур-марксистів цікавила не боротьба з дискримінацією, а протягування в юридичне поле нашої держави їхніх ідеологічних маркерів. Для чого безвіз був обраний як популярний у суспільстві локомотив.
Тоді хор журналістів/активістів переконував, що майже все у нас вирішено з безвізом – лише позиція релігійних організацій заважає. “Церкви зривають євроінтеграцію”, одне слово.
У нас стріляють, а ви про гей-парад і хресну ходуРаду “уламали”, зміни ухвалили (до речі, щось не чутно – щоби вони реально комусь стали в нагоді, як про це заявлялося рік тому).
І от тепер виявляється, що питань, які можуть перешкодити безвізу – ще багато. Питань реальних, а не ідеологічно навіяних. Про що ми говорили тоді – але нас вперто не хотіли чути.
Тож буде привід наступного разу, коли під гаслами “європейських цінностей” гендерну ідеологію протягуватимуть до інших законів, нагадати цю історію.