Перемога: сьогодні, завтра або ніколи
Шостий рік триває розв’язана Росією війна, і більшість громадян досі думають, що вона там, на Донбасі. Насправді ж вона йде всюди, на кожному метрі нашої землі і проти кожного з нас.
З певного моменту збройні сили противника перестали бути основним інструментом ведення цієї війни. На перший план вийшла стратегія впливу на систему цінностей правлячої, в широкому сенсі, еліти, що реалізується Кремлем вже протягом двох десятиліть.
Треба визнати, що з системою цінностей в української, а по суті своєї – малоросійської – еліти завжди були проблеми. Горезвісний комплекс «меншовартості» всіх цих президентів, міністрів, губернаторів, мерів, депутатів, суддів, бізнесменів і журналістів проростав не знизу, з народу, а саме з цієї самої еліти, яка є похідною від олігархічного капіталу, що відчайдушно залежить від агресивного сусіда нашої країни.
Яскравою і далеко не єдиною ілюстрацією цих проблем є стрімка трансформація колишнього відомого губернатора-патріота, який ефективно протистоїть агресору, на відвертого колаборанта, який підіграє Путіну і руйнує конструкцію, на якій ледь-ледь утримується зовнішня підтримка України, що відчайдушно бореться за незалежність.
Агресор вміло впливає на основні рецептори «еліти», розвиваючи жадібність і безпринципність до патологічного стану. Саме так з’явилися на світ «РосУкрЕнерго», «Сбербанк Росії в Україні», контракти на поставку української електроенергії до «Кримського федерального округу», легальна і нелегальна торгівля через лінію фронту і багато іншого.
У відомому скандалі за участю сімейства свинарчуків суспільство побачило лише розкуту корупцію в найближчому оточенні Порошенка. Однак треба розуміти, що системна контрабанда запчастин для військової техніки, так само як і наркотиків, продуктів харчування та ін., через російсько-український кордон можлива лише за активної участі ФСБ.
Російська спецслужба, сприяючи відкриттю каналів контрабанди, в яких зацікавлена українська правляча еліта, цілеспрямовано впливала на своїх контрагентів з нашого боку кордону. Через «невинних» «рішал» цей вплив поширювався по ланцюжку на молодших, а потім на старших свинарчуків, і так до самого верху. Розкладання спецслужби теж починалося з «посвяченого» опера, який взаємодіє з «тією стороною», і доходило до ставлеників Порошенка в керівництві СБУ.
Не менш драматичні процеси відбувалися і продовжують розвиватися в ЗМІ. Українська «еліта», яка править умами і емоціями громадян, за невеликим винятком здала свої позиції і відмовилася від високих стандартів професії. Недобрий десяток років вітчизняна журналістика, перейнявши повадки московських колег, безсоромно обслуговує чергову владу, олігархів чи того гірше – агресора.
Втративши ясність думки і чіткість слова, більшість представників четвертої влади, плутаючи свої неохайні формулювання зі свободою вираження власної думки, створили безліч проблем з адекватною оцінкою російської агресії та окупації і, як наслідок, з кваліфікацією дій учасників цих подій. Наші вороги і «друзі» не забарилися цим скористатися для розхитування України.
Результатом багатовекторних і багатошарових зусиль держави-агресора стала глибока публічна деградація української «еліти». Проявом цієї деградації стала очевидна нездатність запропонувати народові об’єднуючу ідею та реальну стратегію вирішення найбільш гострих проблем – відновлення повноцінного миру, деокупації та реінтеграції Криму і Донбасу, демонополізації та відродження економіки, забезпечення безпечного у всіх сферах життя людей.
Не зупиняючись на досягнутому, агресор приступив до нового етапу – масового інфікування комплексом «меншовартості» і пораженства всього українського народу. Саме для цього Кремлем на підставних осіб активно скуповуються колись українські телеканали, і ведеться масована атака в соціальних мережах.
Перед обличчям інформаційної агресії країна виявилася беззахисною. Всі ці Міністерства інформації, СБУ та підрозділи інформаційно-психологічних операцій армії, перезаточені цивільними і військовими правителями на внутрішньополітичну боротьбу та міжусобні війни, виявилися не здатними на системні дії, як в обороні, так і в наступі на ворога. Це ще один привід для пред’явлення підозри, а скоріше звинувачення правлячій еліті.
Країна здибилася у відповідь на чергову провокацію агресора – спробу проведення пропагандистського телемосту. І знову лише ситуативна захисна реакція влади замість кардинального вирішення проблеми, що загрожує тяжкими наслідками, – від різних політичних груп наввипередки посипалися скоростиглі, передвиборної якості, ідеї та законопроекти.
У такій ситуації команда «Сили права» вважає своїм обов’язком запропонувати президенту жорстке, але необхідне в умовах російської збройної агресії рішення. Нами підготовлений проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення інформаційної безпеки держави в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України і окупації частини території Луганської та Донецької областей, Автономної республіки Крим та м. Севастополя».
Запропонованим законом передбачається введення кримінальної відповідальності за публічне заперечення факту збройної агресії РФ проти України і окупації частини території нашої країни. Обтяжуючими обставинами такого злочину пропонується вважати публічне невизнання агресії та окупації в телерадіоефірах та в інтернет ЗМІ, у висловлюваннях представників влади і викладачів навчальних закладів.
Проектом закону також пропонується до завершення російської збройної агресії проти України наділити РНБО повноваженнями щодо призупинення дії ліцензії на мовлення для телерадіоорганізацій, які сприяють такій діяльності. Термін призупинення дії ліцензії – до завершення агресії та повної деокупації території України.
Запропонований проект закону допоможе стримати натиск агресора на інформаційному фронті, але він не дає відповіді на питання, як виграти цю війну. Відповідь на нього зможе дати лише здорова частина політичної еліти країни, що стала українською владою.
Сьогодні, завтра або ніколи.