Торговці життями

Кожного року неоголошеної війни Росії проти України «абсолютно випадково» знаходяться персонажі, що піднімають, причому синхронно з окупантами, тему відновлення подачі дніпровської води до Криму. І кожного разу ці ініціативи супроводжуються слинявими маніпуляціями на тему українських громадян, які страждають в окупації від спраги.

У відповідь наведу лише кілька цифр.

Українське населення Кримського півострова, без окупаційних військ і колонізаторів, складає трохи більше 2 мільйонів чоловік.

Фізіологічна норма споживання води в цій кліматичній зоні – 46 куб. м на людину на рік або, у розрахунку на все місцеве населення, – приблизно 100 мільйонів куб. м.

Водно час, згідно з багаторічними (більш аніж за 30 років) спостереженнями гідрологів, Крим у вигляді поверхневих стоків отримує в середньому 1 мільярд куб. м води на рік. Ще приблизно 500 мільйонів куб. м – у разі раціонального використання – можуть давати підземні джерела. Таким чином, поновлювальні водні ресурси Кримського півострова в п’ятнадцять разів перевищують потребу населення.

Але проблема полягає в тому, що для збору, очищення і подачі цієї води на потреби населення необхідно витрачати суми, що вимірюються сотнями мільйонів доларів, а точніше мільярдами російських рублів, оскільки, відповідно до IV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, обов’язок забезпечення життєдіяльності населення на окупованій території покладається на державу-окупанта.

Що ж стосується води для потреб економіки півострова, захопленого військовою силою, то наше завдання як раз і полягає в тому, аби мінімізувати доходи окупантів на цій території і зробити утримання захопленого півострова непосильним для агресора.

За весь час війни перекриття Північно-Кримського каналу стало найефективнішою з точки зору впливу на ворога невійськовою операцією, здійсненою Україною.

Такі невійськові методи, в поєднанні з міжнародними економічними санкціями і юридичним тиском на державу-агресора, є реальною альтернативою військового вирішення завдання звільнення окупованих територій.

Андрій Сенченко, Голова громадської організації та лідер партії “СИЛА ПРАВА”

Спеціально для чергових ініціаторів відновлення подачі дніпровської води хочу підкреслити, що недоотримані доходи і додаткові витрати окупантів в Криму безпосередньо знижують їхню здатність до продовження активних військових дій на Донбасі. Кожен окупаційний рубль, вимушено витрачений на утримання захопленого Криму, вже не буде витрачений на вбивство наших солдатів і мирних громадян на Донбасі.

А тепер про мотиви ініціаторів зняття водної блокади.

Навесні 2014 -о за відновлення подачі води до Криму пропонували хабар у розмірі 20 мільйонів доларів. Тільки оприлюднення цієї інформації змусило замовкнути бажаючих нажитися на війні.

Але, як з’ясувалося, ненадовго. Чергова спроба була зроблена наприкінці квітня 2014-го, коли тоді ще віце-прем’єр-міністр регіонального розвитку і будівництва Гройсман затвердив протокол наради, в якому зафіксовані доручення міністрам і керівникам відомств негайно відновити подачу води до окупованого півострова. Зупинити ці зусилля вдалося лише за допомогою крику і слів-паразитів.

Місяцем пізніше аксьонівська банда, поставлена Путіним керувати Кримом, за посередництва одного колишнього нардепа спробувала налагодити спільний бізнес з «патріотами» з Кабміну. Саме тоді з’явилося доручення прем’єр-міністра України Яценюка «опрацювати можливість створення на базі Північно-Кримського каналу акціонерного товариства»!!! Ситуацію знов врятував розголос злочинних планів.

Далі спроби зняття водної блокади з окупованого півострова здійснювалися із завидною регулярністю. Впевнений – не внаслідок ідіотизму ініціаторів. Мабуть, привид з мішком подарунків на 20 мільйонів доларів бродить не лише по кабінетах влади, що йде, але і по бізнес-офісах тієї, що зароджується.

Про всяк випадок голосно попереджаю – навіть не думайте! Це питання не про гроші, а про життя українців, якими народ торгувати нікому не дозволить. І про окуповані території, які ми будемо повертати. Всі без залишку.

А на закінчення – про наших громадян в Криму.

Безумовно, перекриття Північно-Кримського каналу створило проблеми, але, вочевидь, не критичні для життя.

Нам всім потрібно пам’ятати, що йде війна, і агресор окупував частину нашої спільної країни, яку ми, як громадяни, зобов’язані захищати. Тисячі українських громадян зробили це ціною свого життя, десятки тисяч отримали поранення і каліцтва, сотні тисяч продовжують ризикувати собою.

На цьому тлі терпляче ставлення кримчан до проблем, які викликані перекриттям каналу, – їхній посильний внесок у перемогу над агресором і звільнення українського Криму.

Андрій Сенченко,

Голова громадської організації та лідер партії “СИЛА ПРАВА”