Гройсман заганяє українців у нові борги: як провернуть монетизацію субсидій до виборів

Серед футбольних уболівальників є такий вислів: “Гра забудеться, а рахунок на табло – залишиться“. Як і будь-яка народна мудрість, ця сентенція має досить глибокий «селянський» сенс. І вона універсальна, адже застосувати її можна практично до будь-якого аспекту нашого повсякденного життя.

Можна скільки завгодно довго розповідати ошелешеному виборцю про те, «як наші кораблі борознять простори світового океану», але кожному українцю достатньо буде лише раз проїхатися на електричці «Київ-Ніжин», щоб увібрати в себе всі аромати батьківщини, включаючи і солоне слівце, сказане на адресу чергового «реформатора».

Наші політики відкривають нові дороги, прилітаючи на урочистості на вертольотах. І не тому, що довго їхати. Просто поки доїдеш до відремонтованої ділянки, можна втратити кілька зубів, навіть з урахуванням якісної німецької підвіски. Німці хоч і мають досвід у подоланні бездоріжжя Східної Європи, але загалом, незважаючи на досягнення світового матеріалознавства, ще не винайшли метал, який не гнеться на наших дорожніх ямах.

Точно так само можна «гутарити за реформи» на всіляких ток-шоу, але якщо в твоїй країні рівень прямих іноземних інвестицій за підсумками року ледь перевищує два мільярди доларів, з яких нових інвестиційних вкладень – не більше ніж ярд, а все інше – реінвестиція прибутку і кредити власників, отже, справа в розстановці музикантів, і тут потрібно щось у «консерваторії» міняти.

Або як сказав один радянський сантехнік, звинувачений в антирадянській агітації: «Тут прокладкою не обійдешся, тут уся система прогнила»…

Приплив прямих іноземних інвестицій – це універсальний маркер реформ, який чітко показує твоє сьогоднішнє місце під сонцем.

Інвесторів не обдуриш обіцянками раю в «окремо взятій Вінниці». Тим паче, їх просто так не заманиш у сферу тривалого прямого інвестування, навіть обіцянками великих доходів.

Пам’ятаєте фразу про рахунок на табло? Так-от, минулий рік показав не тільки мізерний рівень ПІІ (прямих іноземних інвестицій), а й їхнє зниження порівняно з 2017-м роком, хоча і тоді потік інвестицій був вочевидь не фонтан.

Продовжуючи футбольні алюзії, можна як завгодно довго розповідати про велич твого клубу, показуючи завойовані за Чингіз-хана кубки, але все дуже швидко розставляє на місця проста кваліфікація в «Лігу чемпіонів».

За рівнем ПІІ наше місце поки поруч із країнами “південніше від Сахари” – але це ненадовго, тамтешні економіки дуже динамічно розвиваються.

Ми, як відомий столичний футбольний клуб – пишаємося дедалі більше, а завойовуємо дедалі менше. Наша економіка вже не проходить у вищу економічну «Лігу чемпіонів» країн світу, які найбільш динамічно розвиваються: там її місце міцно зайнято Польщею, Туреччиною, Південною Кореєю. І вона вже практично вилетіла з умовної «Ліги Європи» на карті венчурних інвестицій: тут традиційна опора нашої влади на дешеву та кваліфіковану робочу силу (про що українські політики не втомлюються говорити на міжнародних форумах) також дає збій.

Адже робоча сила чомусь передумала “кваліфікуватися” у себе на батьківщині “на шару” і більш успішно це робить за кордоном. В результаті чого місце України у втішній інвестиційній «лізі» посідають такі країни, як Нігерія, Індонезія, Камбоджа.

Ще кілька років реформ, безглуздих і нещадних, і нам доведеться боротися за «Кубок Інтертото» з такими конкурентами за інвестиції, як Ємен або Афганістан…

А тепер проаналізуємо ще один «рахунок на табло»: заборгованість населення за послуги житлово-комунального господарства.

Буквально за кілька останніх місяців 2018-го року величина цього показника зросла на 15 млрд грн. і досягла астрономічної суми в 55 млрд грн., що навіть спонукало деякі політичні сили внести в свої передвиборчі програми обіцянки “скостерити” боржок.

Виходить феєрично: хай там що відбувається в нашій економіці, підсумковим «оленем» і «терпилою» виявляється той законослухняний громадянин, який платив податки і всі належні комунальні платежі.

Саме у цього червонокнижного виду і виростає на голові «вишневе дерево», щоб всі здалеку бачили, що до них наближається ненормальний.

У структурі боргів перше місце посідають платежі за газ: 26,4 млрд грн. або 48%, потім гаряче водопостачання та опалення (16,7 млрд грн. і 30% відповідно), електроенергія (4,8 млрд грн./ 9%), утримання прибудинкових територій та багатоквартирних будинків (4 млрд грн./7%), холодне водопостачання та водовідведення (3,1 млрд грн., або 6%).

Рівень оплат комунальних рахунків загалом по країні становив у грудні 2018-го 58,3%, що і не дивно, адже на одного власника особового рахунку в Україні в цей період припало 2,293 тис. грн.

Серед регіонів за рівнем боргів виділяється Київ (3,6 млрд грн. заборгованість за опалення та ГВП), Харківська область (2,73 млрд грн. – опалення та ГВП та 2,83 млрд грн. – газ), Дніпропетровська область (2,4 млрд і 2,64 млрд грн. відповідно.) І навряд чи ситуацію в останній істотно поліпшить прийдешнє перейменування.

Якщо в країні є репресивні ціни на газ і дискримінаційні тарифи, “Січеславщина” падатиме точно так само, як і «Дніпропетровщина».

Є така маркерна точка: якщо борги населення за послуги ЖКГ наближаються до рівня річного субсидування з державного бюджету – система близька до точки неповернення і лагодженню не підлягає. Надалі її можна буде лише демонтувати/реструктуризувати за допомогою хірургічного втручання, як шкідливу пухлину на тілі суспільства та економіки.

І це справжній «рахунок на табло», а не запевнення міністрів про те, що зростання ціни на газ для населення на 23% ніяк не вплине на рівень платежів і «допомогу отримає кожен».

Адже однією рукою уряд збільшує ціни на газ, після чого зростають і всі похідні тарифи, а іншою скорочує розмір закладених у бюджеті субсидій на 15 млрд грн., скорочує соціальні норми, використовувані при розрахунку виплат, і загалом посилює критерії відбору субсидіантів.

Щоправда, попутно обіцяючи “монетизувати” близько 6 млрд грн. субсидій акурат до президентських виборів.

В Україні були різні уряди, і кожен із них залишав після себе розгромний «рахунок на табло». І зараз наша економіка приблизно в тій же позиції, що і бейсбольна команда «Окленд Атлетікс»: «Є багаті команди і є бідні команди, потім 50 метрів гівна, а потім ми».

І на кожних виборах українці мали сказати своїм елітам словами героя з фільму «Людина, яка змінила все»: «Змінись, або здохни!”. Але у відповідь від еліт чомусь завжди звучить: «Ми не змінимося, поки в Україні ще залишаються люди і ресурси та є куди «підвищувати».

Олексій Кущ, економіст і фінансовий аналітик, спеціально для «Політеки», 14 лютого 2019 року

Нагадаємо, якою буде інфляція в наступному році: прогноз Світового банку.

Як повідомляла Politeka, представлено шокуючі прогнози на 2019 рік.

Також Politeka писала, що Україна може отримати від Світового банку $750 млн фінансової гарантії.