Телетайп: Томос про автокефалію прем’єр-міністра та дострокові вибори

А ви знаєте, що об’єднує теми, які влада широким жестом сіяча вкинула в інформпростір — загрозу повномасштабної війни, створення Помісної української православної церкви і можливість дострокових виборів? А об’єднує їх, незламні співгромадяни і мляві співвітчизники, страх Президента Порошенка, що настане нестерпне — відповідальність.

Олександра Турчинова, який заявив про можливе вторгнення недоімперії, знаю ще з радянських часів. У чужі ігри він не грає, оскільки у нього завжди на думці з десяток власних. Тобто це «Ж-Ж-Ж!» неспроста.

Переговорив із військовими. Справді, наша розвідка останнім часом доповідає в Генштаб про концентрацію добре підготовлених російських сил на кордоні з Україною.

Сценарій, розроблений російськими стратегами, має такий вигляд. Після провокації, коли «Росія змушена втрутитися в трагічні події на Україні», РФ завдає масований ракетно-бомбовий удар по Україні — авіація, «Калібри», «Точки У» та інше. Завдання — злякати і породити хаос. Тому основними цілями будуть електростанції, станції водозабору та інші критичні об’єкти інфраструктури.

Через кілька днів НАТО проверне бюрократичні шестерні та закриє небо над Україною, але цих кількох днів буде достатньо.

Одночасно почнуть наступ «ополченці» на Донбасі. Російське командування абсолютно не хвилює, що наша оборона розмаже їх тонким шаром по степу: вони початково проходять по графі «ходячі мерці», які просто повинні відволікти на себе ВСУ. А тим часом російські регуляри будуть діяти мобільними групами, атакуючи наших військових із флангів і тилу, відрізаючи окремо дислоковані підрозділи, сіючи паніку.

Звісно, піднімуть голову сепаратисти, які обіцяють, що порядок і блага цивілізації повернуться тільки під недоімперією, знову полізуть із-під землі поганки «народних республік». Наша влада, нездатна організувати масштабний опір, незважаючи на героїзм окремих воїнів і підрозділів, зважиться на чергові капітулянтські переговори.

У результаті замість «ДНР-ЛНР» отримаємо «новоросію» від Донбасу до Придністров’я, але Росія зупинить наступ. Правобережжя з Києвом залишиться українським, що піднесуть українцям як велику стратегічну перемогу. На кшталт відступу з Дебальцевого.

Нічого нового: за такою самою схемою РФ намагається легалізувати анексований Крим: вона у військовий спосіб взяла під контроль Донбас, від якого готова відмовитися, якщо забудуть про Крим.

Зрозуміло, всякі вибори автоматично скасовуються, ПОП залишиться при владі і продовжить імітаційну дипломатичну боротьбу за повернення непідконтрольних територій, що розширилися. Досвід підказує, що магазини «Рошен» на території такої «новоросії» будуть діяти безперешкодно, просто перейменуються. Підкреслюю: йдеться про плани російської воєнщини, розроблені заздалегідь, яка здатна за командою маразматичного недоімператора запустити у нас криваву м’ясорубку, подібну до сирійської.

А ось що може стати приводом — питання відкрите. І порошенківська піар-затія з Помісною українською православною церквою ніби спеціально придумана заради цього.

Необхідність повного розриву з «кремлівським православ’ям» настільки очевидна, що не обговорюється. Сам неодноразово писав, що по-справжньому суверенна Україна неможлива, поки її нехай формальний, але духовний центр знаходиться в столиці країни-агресора.

Але порвати з московською церквою логічно було в 2014 році, коли з’явилося безліч свідчень, що російські священики благословляли бойовиків, надавали приміщення храмів для зберігання зброї та навіть брали участь у допитах українських військовополонених.

А чому зараз? Ну не може добре інформований ПОП не розуміти, наскільки болісно сприйме і Володимир Путін, поведений на містиці, й амбітний Патріарх Кирило, який висунув ідею «руского міра», та й увесь забобонний Кремль навіть натяк на церковну — читай сакральну — незалежність України від Росії. Вона для них навіть страшніша за незалежність державну.

З якого дива у меркантильного Петра Порошенка прорізалася безрозсудна сміливість фанатика? «Плівки Онищенка» — неприємні, але не настільки, щоб ризикувати.

Знову ж таки, робиться все підкреслено кострубато. Диякон Свято-Троїцького Іонинського храму, яким був наш президент, звичайно ж, в курсі, що публічна активність мирських інстанцій категорично шкодить справі церковного примирення. І пам’ятає, як зірвалася подібна витівка у Президента Ющенка, якому теж захотілося ще до появи Помісної церкви отримати на цій справі дешевий піар. А тут — наради, засідання, голосування, преса ошаленіла… Суєта суєт.

Надто скидається на підготовлювану провокацію, щоб бути щирим поривом.

Дуже боюся, читаючи новини, зустріти повідомлення, що якісь молодчики в балаклавах, серед яких упізнали тих, хто раніше блокував опозиційні телеканали, здійснили штурм Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. Арсену Авакову вже слід було організувати силами Нацгвардії патрулювання Києво-Печерської та Почайнинської лавр, а також інших знакових храмів УПЦ МП. Від гріха подалі, так би мовити.

А ось із достроковими виборами ситуація цікава.

В експертному середовищі переважає міркування, що це чисте вкидання від АП для залякування Володимира Гройсмана, який теж забажав собі автокефалію від президента. Повноважень йому не вистачає, бач який спритний! Тут самим мало, нічого свої руки простягати. А от ми тебе мокрою ганчіркою дострокових виборів із розваленням коаліції! Страшно?

Виявилося, ні. Бо прем’єр відразу заявив, що готовий узяти участь у виборах і показати всім не лише, «як управляти країною», а й і як вигравати електоральні кампанії.

Знову ж таки, складно уявити, що Петро Порошенко добровільно захоче посилити парламентські позиції Юлії Тимошенко, що, безсумнівно, трапиться в результаті дострокових виборів.

Та й Штати проти всяких потрясінь і протистоянь в Україні, адже вибори у нас можуть пройти і зі стріляниною. Прихильність США, нагадаю, — це гроші, без яких наша нібито квітуча, згідно з Кабміном, економіка звалиться в плоский штопор.

Проте є один варіант, за якого Порошенко ініціативно зважиться на дострокові вибори — і парламентські, і президентські.

Це в тому разі, якщо він знає, що в Штатах вже розпочато розслідування його економічних гріхів. Тоді справді є сенс ризикнути і спробувати переобратися до того, як інформація про таке розслідування стане публічною. Бо після цього залишиться балотуватися лише в префекти Рубльовки, чи як там у них іменується місцевий голова райради.

Прямих підтверджень цього варіанту поки немає, але непрямим свідченням є оприлюднення частини «плівок Онищенка».

Зрештою, хай там що, а все виходить згідно зі Святоотцівським Переказом: «шляхів багато, але Шлях один». Лишень у першохристиян ідеться про множинність шляхів, що ведуть до Вищої Істини, а в описуваному випадку — про земні спроби за всяку ціну зберегти порочну систему влади і себе на її вершині.

До речі, часу збирати каміння все одно не уникнути.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»