Партійне золото: на що політики витратили мільйони платників податків

9 січня був останнім днем, коли всі українські політичні партії мали здати фінансові звіти за діяльність у 2016 році. Гроші з держбюджету отримали тільки парламентські партії, за виключенням «Опозиційного блоку», який від цих коштів відмовився. А от Радикальна партія гроші взяла, але звітувати про них відмовилася. Тепер обидві політичні сили в черзі на покарання від Національній агенції з питань запобігання корупції; своє рішення щодо кари для неслухняних партій в НАЗК мають озвучити не пізніше 19 лютого.

Взагалі з майже 340 політичних партій, що зареєстровані в країні, лише трохи більше 200 виявились здатними повноцінно показати рух партійних коштів або принаймні заповнити звіт «нулями». Отже, третини зареєстрованих партій в країні або не існує взагалі, або це юридичні «пустушки» на випадок зміни вивіски чергового політичного проекту. Натомість парламентські політичні сили просто на очах з таких саме «пустушок» перетворюються на обриси партій: у БПП, «Народного фронту» та «Самопомочі» у другий половині 2016 року з’явилися перші офіційні працівники.

Кожну другу гривню на себе

В Комітеті виборців України ретельно проаналізувати звіти чотирьох парламентських партій, аби дістатися невтішного висновку: кожну другу гривню, незвиклі до прозорого витрачення коштів політики витратили на себе любимих. Причому, приклади дивного та, вочевидь,ь безглуздого витрачання державних коштів партіями кидаються в очі.

Блок Петра Порошенка, наприклад, витратив на «пропагандистську діяльність» 18,8 млн грн. «Народний фронт» обігнав президентську партію ледь не удвічі і витратив на рекламу майже 70% отриманих коштів: лише телеканалам партія заплатила (здебільшого – 1+1 та 2+2) 25,5 млн грн, на рекламу в друкованих ЗМІ пішло понад 6 млн, ще 1,3 млн «перепало» радіостанціям. Якщо пригадуєте новорічні вітання Арсенія Яценюка по ТБ, знайте: за неї заплатив кожен українець.

А от нетривіальним політичним рішенням щодо використання бюджетних коштів на рекламу відзначилася «Самопоміч». На «друк газети «Самопоміч», лише один наклад якої сягнув фантастичної цифри у 6,5 млн примірників, в партії витратили за два квартали 17,6 млн грн. Це при тому, що найбільша газета України щотижня друкує 130 тис. примірників. Експерти звертають увагу, що кілька номерів всеукраїнської партійної газети було присвячено «сміттєвій блокаді Львова». Також партійці прозвітували про 5 млн на «комунікаційні витрати», куди включили 2,5 млн грн на рекламу на ТБ.

З «Батьківщиною» дива не сталося. Як і під час публікації електронних декларацій, коли вся країна очікувала декларації Юлії Тимошенко, яка, як виявилося з документів, не має ані власної автівки, ані будинку; її партія не витратила на рекламу ані копійчини.

Попри відсутність звіту, в Радикальній партій раніше визнавали, що їх активна рекламна кампанія перед Новим роком фінансувалася також за рахунок бюджетних коштів.

Загалом же, українці заплатили з власних кишеней за рекламу політичних партій понад 60 млн грн.

«Кожна друга гривня платників податків була витрачена партіями не на розвиток, а на власну рекламу, – каже директор Комітету виборців України Олексій Кошель. – Це схоже на ситуацію, коли батьки дають дитині гроші на гарячий обід, а кошти ідуть на комп’ютерні ігри; не на розвиток, а фактично на вітер».

Якщо мільйонні наклади під час виборів ще можна якось пояснити, то куди діваються мільйонні наклади зараз, коли вірогідність виборів намагаються спростувати? Кошель вважає, що газети або лежать мертвим вантажем на складах, або комусь в партії дозволили «підзаробити».

Між батогом та пряником

За задумкою, державне фінансування мало зменшити, а згодом і покласти край тіньовому фінансуванню діяльності політичних сил у міжвиборчий період. Але саме покарання за брехню в партійних звітах, під час прийняття закону у Верховній Раді, нардепи «різали» до останнього.

Врешті, за брехню про витрати бюджетних мільйонів безпосередньо політики ризикують отримати лишень штраф у 2800 гривень. Кримінальну відповідальність залишили для бухгалтерів партійних осередків, та і то під час виявлення повторного суттєвого порушення. Довести нецільове витрачання партійних коштів самими політики майже неможливо.

«Новачок» у партії «Батьківщина» Олена Шкрум каже, що участі в розподілі державних грошей не приймала, оскільки ані в партію, ані в політраду досі не входить.

«Без фінансових санкцій та відповідальності за брехню у партійних звітах, закон про державне фінансування партій не працюватиме, – каже Шкрум. – Коли великі партії показують «нуль» працівників, це не означає, що їх немає; це означає, що платять цим людям «в конвертах» і це очевидно. Коли ж навіть партія президента, як і його канал, як і багато його ж підприємств, видають гроші «в конвертах» – як вони можуть вимагати прозорості від інших? Добровільно політики це не робитимуть».

До речі, у попередніх звітах «Народного фронту» та Радикальної партії за 2015 рік не було вказано жодного осередку партії, який має офіційний юридичний статус. Це притому, що той самий «Народний фронт» хизується «631 осередком партії», які, як виявляється, не можуть офіційно отримати бодай копійчину. Усе проводиться, як і раніше, через різноманітні громадські та благодійні організації.

«Вимога легалізувати та розбудувати мережі регіональних осередків партій була однією з головних цілей впровадження реформи, – каже аналітик Комітету виборців України Денис Рибачок. – Але навіть ті партії, що «поділилися» грішми з регіонами, розподіляли їх у вкрай непрозорий спосіб. Той самий БПП віддав миколаївському осередку майже мільйон гривень, тоді як сусіднє херсонське представництво партії отримало заледве 300 тисяч».

Перевіряти підозрілі статті витрат та вимагати покарання для порушників має НАЗК. Але там обмежилися поки десятком справ про «ознаки кримінальних правопорушень» у звітах виключно непарламентських партій, які передали до поліції.

Враховуючи темпи роботи НАЗК, яке третій місяць після здачі електронних декларацій не може затвердити порядок їх перевірки, сподівань на якісну перевірку ще й партійних бухгалтерських талмудів обмаль. Рятуватиме хіба те, щ порядок перевірки партійних звітів був затверджений разом із законом. Щоправда, перші документи під голосною назвою «аналіз звітів політичних партій» на сайті самого НАЗК займають одну-дві сторінки.

В українському представництві міжнародної організації по боротьбі з корупцією Amnesty International розчарування відверто слабким стартом перевірок партійних звітів не приховують.

«НАЗК підійшло до цих перевірок формально, – вважає директор Amnesty International Україна Ярослав Юрчишин. – Попри те, що понад 100 зареєстрованих партій звітів не здали взагалі, в НАЗК днем з вогнем знайшли порушення у звітах десятка партій, які їх здали! Умовно кажучи, свою функцію вони виконують, але жодного змісту такий підхід н має».

Вихід з тунелю

Насправді позитив у середньостроковій перспективі від запровадження державного фінансування партій, не можна заперечувати. Якщо понад 20 років партії ішли на вибори, перемагали, а потім використовували державний бюджет для збагачення тих, хто дав їм гроші на кампанію, то тепер у суспільства з’являється можливість побачити в партійній бухгалтерії бодай щось. Інакше «амбарні книги» будуть час від часу знаходити не тільки у Партії регіонів.

Саме для того, щоб навчити партії звітувати та бути обережними з використанням коштів і було задумано влити у партійну річку бюджетний струмок. Але без якісного контролю та очищення самої ріки, струмочок в ній швидко і назавжди зникне.

«Ми роками час від часу дивувалися щедрим жертводавцям українських партій з Китаю, Кіпру, Монако і т.д. А це політики просто заводили кошти в зручний для них спосіб, переважно через офшори. Тепер же, коли кошти легально пішли в партії з бюджету, необхідно в електронному режимі примусити показувати кожен платіж з цих коштів! Наразі ці стоси паперів лежать десь у НАЗК чи Держаудитслужбі і громадськості їх надають лише у відповідь на письмовий запит», – пояснює Юрчишин.

Відповідний досвід у України вже є. Мало хто вірив, що кожну платіжку з держбюджету можна показати онлайн, але, хай навіть з певними недоліками, ця система працює вже другий рік. На порталі Е-Дата вже зараз можна прослідкувати рух державних коштів по країні не тільки по регіонах, а і по відомствах.

В Комітеті виборців України звертають увагу, що парламентські політичні партії починають розуміти важливість відкритості роботи та використання фінансів. І налагодити контроль за використання партійних грошей варто хоча б тому, що наступного року українці заплатять за партії вже 443 млн гривень, а з 2018-го кошти з бюджету отримують не тільки парламентські сили, а і всі партії, які наберуть на виборах 2% голосів. До того ж вже зараз українці платять за спробу забезпечити фінансову незалежність партій від олігархів більше, ніж у сусідній Польщі: там кожен працюючий громадянин віддає на партії 10 грн на рік, українці вже віддають 13 грн.

«Цих грошей достатньо для розгортання повноцінної діяльності: створення потужної регіональної мережі осередків, виплати легальних зарплат, фінансування роботи аналітичних центрів, розробку законів та альтернативних рішень зустріч із виборцями, відкриття громадських приймалень тощо, – каже Олексій Кошель. – Все це дозволить партіям досягти реальної незалежності від коштів олігархічних груп. Тому забороняємо використання коштів на політичну рекламу, віддаємо 70% партійних коштів з бюджету на регіональні осередки партій та контролюємо кожну платіжку».

Ілля Лукаш

Фото: ru.slovoidilo.ua