Що робити без «Рошен»: яких реформаторських кроків чекають від Порошенка?

Під час передвиборчої кампанії та одразу після обрання на посаду президента Петро Порошенко давав багато обіцянок. Частину з них, як ось припинення війни за кілька днів, вже не варто і обговорювати. Вони із самого початку були нездійсненими. Решта, наче, і не належить до сфери відповідальності гаранта.

В Конституції закріплений статус України, як парламентсько-президентської республіки. Отже реформаторський рух, передовсім, має починатися в Верховній Раді. Але президентський блок входить до коаліції. Чотири міністри та троє віце-прем’єрів увійшли в уряд за квотою БПП. Кабміном, НБУ та ГПУ керують люди Порошенка. Отже в президента є важелі впливу для прийняття рішень не тільки в сфері зовнішньої політики та безпеки, як зазначено в Основному законі. Він в змозі зробити чимало важливих реформаторських кроків: від зменшення податків до перекриття кордонів з Росією, від судової реформи до посадки корупціонерів.

Politeka зібрала думки експертів про найважливіші рішення президента, яких від нього очікують вже цього року.

– Якщо чесно, є стратегічні рішення, які повинні бути виконані незалежно від часу. Одна з таких проблем Порошенка та його команди – замість змін вони вдалися в піар-імітації. У президента є дві головні відповідальності – головний командувач та головний дипломат.

Війна ведеться, якщо навіть не оголошується. Оголошувати війну проти Росії офіційно – невигідно, бо це розв’яже руки агресору. Але цілком можливо перекрити кордони, зборонити будь-які та будь-кому, включно з ним самим, відносини з Росією, закрити повітря для російських літаків, будувати справжній вал. Ось це дійсно треба робити, а не закопувати в оборонній галузі 70% коштів, які їм виділяють з бюджету.

В такому випадку всередині країни ми зрозуміємо, що у нас є справжній головнокомандувач, а не декларативний. А в міжнародній політиці ми станемо суб’єктом, з яким треба рахуватися, а не тиснути весь час ззовні. Це є просто наука. Маннергейм (генерал,фінський політичний діяч під час Другої світової війни, – ред.) свого часу показав всьому світові, що готовий протистояти СРСР. До цього ж всі думали, що Совєти просто з’їдять в Фінляндію. Але Манергейм змусив весь світ підтримувати свою країну і врешті домігся миру, хай навіть на умовах агресора.

Якщо у тебе немає волі до супротиву, з тобою ніхто не буде розмовляти: ні союзники, ні агресори. Потрібні санкції, значно більші санкції. Але вимагати їх від союзників, коли ми самі продовжуємо торгувати з Росією, це гра на публіку.

– Вже почалася фаза підготовки до переобрання Петра Олексійовича на другий термін. Тому зараз болючі теми, якими можуть апелювати його опоненти, просто відсікають.

Ми ж чекаємо, насамперед, заочного засудження Януковича, про що свідчить активність прокуратури та наявність підтримки цього рішення як в Україні, так і за кордоном. До цього, в ідеалі, має додатися конфіскація його майна.

Також на часі – завершення першої фази судової реформи: створення Антикорупційного та Верховного судів. Адміністрація президента при цьому весь час просить ОБСЄ готувати концепцію створення Антикорупційного суду і, сподіваюся, що до кінця року ми початок цього процесу побачимо. Ключовим показником буде залучення іноземних фахівців, які мають достатній досвід та незалежність від політичних кіл, до процесу відбору суддів. Поки що, на думку Порошенка, допускати іноземців до відбору українських суддів не можна, але досвід формування НАБУ та САП показує, що це вкрай необхідно.

Також щось потрібно робити з інвестиційним кліматом, а це означає докорінну реформу Державної фіскальної служби. Тому сподіваюся, що пан Насіров піде геть ще до кінця року, а на його місце прийде людина з західними цінностями. Вона має створити умови для того, щоб в країні розвивався бізнес: електронний кабінет платника податків, прозора система відшкодування ПДВ та інші рішення, які можна перенести в онлайн-формат, а сама ДФС, замість каральної функції, буде здійснювати сервісну.

– Потрібно  максимально активізувати боротьбу з корупцією та судову реформу. Без цього ані електронне декларування, ані нові органи не допоможуть. Скільки вже судять «діамантових прокурорів»? Другий рік пішов? Де там бодай-якісь результати по Бочковському та Стоєцькому (колишній керівник служби з надзвичайних ситуацій та його заступник), яких арештовували на засіданні Кабміну? Скільки суддів засудили за корупцію з тих, кого спіймали? Вже скоро весна, час саджати за «капусту».

Та хоча б припинить падіння рейтингу президента, а ззовні на нашу боротьбу з корупцією чекають вже три роки. Прокуратура цілком в компетенції президента, тому завдання номер один для них разом: показати нарешті результати, а не тільки слова.

– Президент сам розуміє, що оточив себе старими друзями та давними знайомими-корупціонерами. У нього не залишилось позитивної повістки для суспільства. Закриття однієї фабрики в Ліпецьку, коли у тебе залишається вся бізнес-імперія «Рошен» та куратори по всіх держпідприємствах, ні про що не свідчить.

Мені навіть важко вигадати, що такого позитивного може зробити президент. Ми їздимо зараз по регіонам і я скрізь відчуваю втому та злість людей і на нього, і на українську владу взагалі. Тому я думаю, що за відсутності справжньої позитивної повітки, президент та його команда далі весь час з одного боку створюватимуть штучні «гарні новини», типу зловили вчергове когось на хабарі в 5000 грн, а з іншого – почнуть зміцнювати каральні органи.

Ви ж подивіться, як різко ми зникли з великих телеканалів та загальнонаціональних ЗМІ. Але нас цим не зупинити, тепер ми їздимо по селах та регіонах, де навіть Фейсбуку нема. Це перший етап – побудова парканів навколо інформаційного поля. Наступним стане спроба «затикати рота» опонентам та заморожування політичного процесу. Отт це вже завжди закінчується погано.

– Всі чекають на стандартній набір: боротьба з корупцією та покращення економіки. Кожен українець виступає проти корупції, але сам прагне весь час щось порішати. Це ознаки того, що ми – недозріла нація і досі не можемо конкретизувати фокус нашого бачення.

Рішення, які могли б об’єднати націю лежать в соціально-економічній площині. Цього року українці, за моїм відчуттям, хочуть нарешті стабільності, аби побачити перші позитивні результати реформ, а не тільки ті, що б’ють по гаманцю. Щось таке, щоб українці відчули б одразу. Це може бути що завгодно: від зміни ставок на ввезення авто до підвищення якоїсь допомоги чи пенсій на 200 гривень.

Головне, що варто зрозуміти, це втому суспільства від війни та відсутності суттєвих позитивних економічних змін. Але у що трансформується така втома, я поки сказати не можу. Перманентний стан психологічного напруження має у щось вилитися.

– Я б хотів економічних реформ в рамках дерегуляції та зменшення податків. Тут важливі три позиції: почати ліквідацію місцевих адміністрацій та скорочувати штат чиновників, надати гарантії закордонним інвесторам та унеможливити рейдерство через суди і зменшити податки, особливо якщо говорити про малий та середній бізнес. Натомість у нас збільшують податки, а замість демонополізації рятують великі корпорації.

Ілля Лукаш

Фото: Волинська газета